ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2017 року
Справа № 904/11214/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ємельянова А.С.,
Корнілової Ж.О.,
розглянувши матеріали касаційної
скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.17 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.17
у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/11214/16
за позовом
публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"
про стягнення 73 421,97 грн.,
за участі представників сторін:
від позивача - Старчик А.А.,
від відповідача - Дядюк Є.М.,
У С Т А Н О В И В:
27.04.2017 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін 27.04.2017 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М., Чус О.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 44 431,38 грн. пені, 25 811,89 грн. інфляційних втрат, 3 178,70 грн. 3% річних, мотивуючи наявністю підстав для їх задоволення.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів справи та установлено господарськими судами, 05.12.2014 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дзержинське управління регіонального будівництва, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1138/15-КП-5, за змістом якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити за цей природний газ кошти на умовах договору. Газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2. договору).
Відповідно до п.5.2. договору ціна до сплати за 1000 куб. м. природного газу становила 7 661,64 грн. з ПДВ. Загальна сума вартості природного газу за цим договором згідно п.5.5. складається із сум вартості місячних поставок газу.
У подальшому ціна газу змінювалась сторонами шляхом укладення додаткових угод до договору: № 1 від 24.02.2015, № 2 від 18.03.2015., № 3 від 14.04.2015, № 4 від22.05.2015, № 5 від 30.06.2015, № 6 від 29.07.2015, № 8 від 21.10.2015, № 9 від 22.10.2015, № 11 від 25.11.2015.
Згідно пунктів 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажем газу, покупець зобов'язався надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Господарськими судами встановлено, що позивач передав у власність відповідача згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015 (2 акти), від 31.03.2015 (2 акти), від 30.04.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015 та від 31.12.2015р. природний газ у об'ємі 26,106 тис. куб. м. на загальну суму 223 943,56 грн. Зазначену суму коштів відповідач оплатив повністю, що підтверджується випискою ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва"з операцій по спірному договору за період з 01.12.2014 по 31.08.2016.
Зважаючи, що відповідач порушив строки оплати природного газу за укладеним договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 44 431,38 грн. пені, 25 811,89 грн. збитків від інфляції, 3 178,70 грн. 3% річних.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1ст. 530 ЦК України).
За змістом ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 7.2. договору сторони узгодили, що невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Вирішуючи спір у частині позовних вимог про стягнення 44 431,38 грн. пені, суди попередніх інстанцій на підставі викладених положень закону, умов договору та встановлених обставин справи, пересвідчившись у правильності розрахунку пені, виконаного позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, дійшли обгрунтованого висновку про їх обгрунтованість.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги про сплату інфляційних нарахувань та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права кредитора, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення цих позовних вимог та стягнули з відповідача на користь позивача 25 811,89грн. інфляційних втрат, 3 178,70грн. 3% річних.
Твердження відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не заслуговують на увагу з огляду на таке.
На думку заявника, відсутність заборгованості за природний газ станом 30.11.2016 (дата набрання чинності зазначеним законом) дозволяють списувати нараховані неустойку, інфляційні та 3% річних.
Частиною 3 статті 7 цього Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
У частині 2 статті 3 Закону визначено процедуру включення підприємства до реєстру. Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 01.07.2016 (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню). Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.
Таким чином для списання нарахованих позивачем неустойки, 3 % річних та збитків від зміни індексу інфляції, відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто, бути включеним до реєстру. Сплата ж заборгованості до вступу в дію зазначеного закону не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
За змістом статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Установивши порушення відповідачем своїх зобов'язань стосовно повної та своєчасної оплати отриманого природного газу, що підтверджено належними доказами, наявними у матеріалах справи, попередні судові інстанції правомірно ухвалили про задоволення позовних вимог.
Достатніх обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.17 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.17 у справі № 904/11214/16 господарського суду Дніпропетровської області - без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
В.Я. Карабань
А.С. Ємельянов
Ж.О. Корнілова