Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банку "Морський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банку "Морський" про визнання припиненими шляхом виконання зобов'язань позивача за укладеним з відповідачем кредитним договором № 120211-КЮ від 24.02.2011, зобов'язання відповідача направити в Національний банк України необхідну інформацію про відсутність заборгованості позивача за вказаним кредитним договором з метою її внесення до Єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 (суддя Смирнова Ю.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В., Дідиченко М.А., Буравльова С.І.), позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ Банк "Морський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банку "Морський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" у своєму відзиві проти вимог і доводів касаційної скарги заперечило, посилаючись на їх безпідставність.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. - 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. - 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 24.02.2011 між ПАТ Банк "Морський" (банк) та ВАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект", правонаступником якого є ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект", (позичальник) було укладено кредитний договір № 120211-КЮ (надалі - Кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, використати, повернути банку грошові кошти в сумі 3900000,00 грн., видані у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії на поповнення оборотних засобів, в тому числі на рефінансування заборгованості за кредитними договорами № СМ-400/078/2005 від 27.12.2005 в ПАТ "ОТП Банк" в сумі 648847,42 грн. та № СМ-SME400/079/2007 від 25.07.2007 в ПАТ "ОТП Банк" в сумі 296470,74 грн., та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 18% річних в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п.п. 1.2, 2.3.1 Кредитного договору кредит надається позичальнику на строк 36 місяців та повинен бути погашений не пізніше 24.02.2014. Позичальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити своєчасну оплату нарахованих відсотків та повернути кредит не пізніше 24.02.2014 у відповідності до графіку зниження ліміту (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.

Додатковими угодами № 1 від 15.03.2011, № 2 від 28.04.2011, № 3 від 03.10.2011, № 4 від 28.05.2012 до Кредитного договору вносились зміни. Зокрема, додатковою угодою № 4 від 28.05.2012 викладено в новій редакції додаток 2 до договору "Графік зниження ліміту".

Відповідно до п. 2.2.4 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення позичальником кредиту протягом 30 днів, сплати нарахованих відсотків та штрафних санкцій у випадках, зокрема, прострочення сплати процентів за користування кредитом понад 10 днів; невиконання позичальником вимог даного договору та додаткових угод до нього тощо.

З метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ Банк "Морський" (іпотекодержатель) та ВАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 24.02.2011 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого передано в іпотеку належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно - нежитлова будівля та нежитлові приміщення в адміністративній будівлі за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Спаська (вулиця Свердлова), будинок 1/1, які складаються з: нежитлових приміщень в адмінбудівлі, за літ. А-6, загальною площею 2322,4 м-2, побутової будівлі, цегляної, за літ. І, загальною площею 17,7 м-2, навісу, за літ. З, огорож, за № 13,16,17,19, споруд за №18, І.

Також з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором 11.04.2013 між ПАТ Банк "Морський" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел" (поручитель) укладено договір поруки № 120211/п (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язується виконати грошове зобов'язання позичальника за Кредитним договором, а саме: залишок кредиту в сумі 2130000,00 грн. на дату укладення даного договору у строк, не пізніше 24.02.2014; нараховані відсотки за користування кредитом, виходячи з встановленої процентної ставки у розмірі 18 процентів річних, нараховані комісії, інші платежі, які передбачені та/або випливають з кредитного договору, а також збитки та витрати кредитора, спричинені невиконанням або неналежним виконанням умов кредитного договору.

Листом № 1090/04 від 10.04.2013 банк повідомив позичальника про те, що станом на 10.04.2013 заборгованість позичальника за Кредитним договором складає 2161951,23 грн., у тому числі: поточна заборгованість з погашення кредиту - 2040000,00 грн.; прострочена заборгованість з погашення кредиту - 90000,00 грн.; заборгованість зі сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за березень 2013 - 31951,23 грн. У зв'язку з наведеним банк вимагав від позивача у строк до 10.05.2013 достроково погасити вказану заборгованість за Кредитним договором, а також сплатити проценти за користування кредитом та пеню, які будуть нараховані Банком по дату фактичного погашення кредиту.

Вимога про дострокове погашення кредиту та сплати суми заборгованості позичальника за Кредитним договором була направлена також поручителю за Договором поруки ТОВ "Будівельна компанія "Корабел".

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку вбачається, що сума заборгованості за кредитом та відсотками у загальному розмірі 2161951,23 грн. сплачена позичальником та поручителем в повному обсязі. Так, 19.04.2013 ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" перерахувало на рахунок відповідача суму коштів у розмірі 161951,23 грн., а 22.04.2013 ТОВ "Будівельна компанія "Корабел" у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором сплатило на користь банку 2000000,00 грн.

22.04.2013 між ПАТ Банк "Морський" та ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" укладено додаткову угоду №5 до Кредитного договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди достроково розірвати цей договір.

Листом № 1249/01 від 26.04.2013, надісланим на адресу позивача, ПАТ Банк "Морський" повідомив, що у ТОВ "ПВІ "Миколаївагропроект" станом на 22.04.2013 повністю погашена кредитна заборгованість за Кредитним договором, у ПАТ Банк "Морський" відсутні майнові вимоги до ТОВ "ПВІ "Миколаївагропроект", а додаткова угода № 5 до Кредитного договору укладена у зв'язку з повним достроковим виконанням ТОВ "ПВІ "Миколаївагропроект" зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Крім того, листом № 1219/01 від 26.04.2013, адресованим начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Миколаївської області, ПАТ Банк "Морський", посилаючись на виконання зобов'язань за Кредитним договором, просив припинити іпотеку об'єкта нерухомого майна згідно з Іпотечним договором, зареєстрованим в реєстрі за № 185 від 24.02.2011.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 81142451 від 24.02.2017 підтверджується, що станом на момент розгляду справи відсутні відомості про обтяження іпотекою об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі та нежитлових приміщень в адміністративній будівлі за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Спаська (вулиця Свердлова), будинок 1/1 (які були предметом іпотеки за Іпотечним договором від 24.02.2011).

Однак станом на момент розгляду справи в єдиній інформаційній системі "Реєстр позичальників" (надалі - ЄІС "Реєстр позичальників") відображено інформацію про наявність простроченої заборгованості ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" перед ПАТ Банк "Морський" за Кредитним договором на суму 301950,00 грн.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 164 від 03.09.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк "Морський" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1553 від 18.08.2016 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ Банк "Морський" та повноваження ліквідатора.

Листами від 14.03.2016 № 28/01-06 та від 17.06.2016 № 86/01-06 ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" зверталось до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк "Морський" з вимогою внести зміни до бази даних ЄІС "Реєстр позичальників" та виправити неправильну інформацію про прострочену заборгованість ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" по Кредитному договору, додавши документи на підтвердження факту відсутності відповідної заборгованості.

Однак вимога ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" залишена без задоволення, виключення з ЄІС "Реєстр позичальників" відповідної інформації не здійснено, а ПАТ Банк "Морський" не визнає факт припинення зобов'язань за Кредитним договором, про що неодноразово зазначав у адресованих позивачу листах.

У зв'язку з викладеними обставинами ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про визнання припиненими шляхом виконання його зобов'язань за Кредитним договором, а також зобов'язання відповідача направити до Національного банку України необхідну інформацію про відсутність заборгованості позивача за Кредитним договором з метою її внесення до ЄІС "Реєстр позичальників".

У силу ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Зокрема, згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Тобто кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання, зокрема, за кредитним договором, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 546, 553 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до положень ст.ст. 598, 599, 604, 653 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, за домовленістю сторін, у разі розірвання договору.

Разом з тим постановою Правління Національного банку України № 245 від 27.06.2001 (z0604-01) затверджено Положення про єдину інформаційну систему "Реєстр позичальників" (далі - Положення), яка створюється і функціонує на добровільних (договірних) засадах для зменшення ризиків, що виникають при обслуговуванні юридичних та фізичних осіб (далі - клієнти) у банках України внаслідок неповної інформації про клієнта та забезпечує облік клієнтів банків України, які мають прострочену заборгованість перед банками, збереження банківської інформації про клієнтів і доступ уповноважених осіб банків до інформації про клієнта (п.п. 1.2, 1.3 Положення).

Згідно з п. 3.1 Положення після підключення до ЄІС "Реєстр позичальників" банк та ліквідатор (ліквідаційна комісія) регулярно надають потрібну інформацію про своїх клієнтів до бази даних ЄІС "Реєстр позичальників" і несуть повну відповідальність згідно з чинним законодавством за достовірність наданої інформації.

Зокрема, під час ліквідації банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) протягом 10 днів після складання проміжного ліквідаційного балансу надає інформацію про клієнтів банку до бази даних ЄІС "Реєстр позичальників" і несе повну відповідальність згідно із чинним законодавством за її достовірність. Надалі в разі збільшення або зменшення простроченої заборгованості, зміни назви або інших реквізитів позичальника ліквідатор (ліквідаційна комісія) має надати відповідну інформацію до ЄІС "Реєстр позичальників" (п. 6.1 Положення).

У силу п. 7.2 Положення своєчасне надання до ЄІС "Реєстр позичальників" достовірної інформації про свого клієнта є обов'язковим для всіх користувачів системи. У разі внесення банком до бази даних ЄІС "Реєстр позичальників" неправильної інформації про клієнта або його заборгованість клієнт банку має право вимагати, а банк зобов'язаний на вимогу клієнта внести зміни до зазначеної інформації.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 37 і ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку, має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

Отже, за викладеними вище приписами Положення саме на банк та ліквідатора (ліквідаційну комісію) покладається обов'язок регулярно надавати достовірну інформацію про своїх клієнтів до бази даних ЄІС "Реєстр позичальників, а також обов'язок вносити зміни до відповідної інформації щодо клієнта або його заборгованості в разі її неправильності, водночас надаючи клієнтам право вимагати внесення таких змін.

З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що наданими позивачем доказами підтверджено факт погашення заборгованості за Кредитним договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Миколаївагропроект", у зв'язку з чим зобов'язання цієї особи перед ПАТ Банк "Морський" за вказаним договором припинились, а сам Кредитний договір розірваний з 22.04.2013 за домовленістю сторін. При чому ПАТ Банк "Морський", окрім повідомлення позивача про відсутність у нього майнових претензій, також звернувся до реєстраційної служби Головного управління юстиції Миколаївської області щодо припинення іпотеки об'єкта нерухомого майна за Іпотечним договором, укладеним у забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором.

Відповідач вказані обставини належними та допустимими доказами не спростував, зокрема, під час розгляду справи судами не доводив невідповідність вимогам закону наданих позивачем доказів, у тому числі підписання відповідних документів (додаткової угоди, листів, банківських виписок) неуповноваженими особами тощо, посилаючись виключно на неможливість перевірити достовірність наданої позивачем інформації у зв'язку з відсутністю фактичного доступу до банківської установи, яка розташована у місті Севастополі, та доступу до первинних бухгалтерських документів, а також автоматизованої банківської системи ПАТ Банк "Морський".

Водночас невизнання відповідачем факту припинення зобов'язань позивача за Кредитним договором та відмова його внести зміни до інформації щодо заборгованості позивача, яка не відповідає дійсності, у ЄІС "Реєстр позичальників" порушує права цієї особи. Відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач посилається на безпідставне незастосування судами п. 6.1 Положення. Однак такі доводи скаржника підлягають відхиленню, адже приписами Положення передбачено своєчасне внесення до ЄІС "Реєстр позичальників" інформації щодо заборгованості клієнтів та її зміну не лише після складання проміжного ліквідаційного балансу банку, тоді як зі встановлених судами обставин вбачається, що інформація щодо припинення спірних у даній справі зобов'язань мала бути внесена до ЄІС "Реєстр позичальників" ще до початку ліквідації ПАТ Банк "Морський".

Решта доводів скаржника по суті зводиться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст. - 111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції. Зокрема, доводи відповідача щодо наявності у позивача заборгованості за Кредитним договором зі сплати відсотків суперечить встановленим судами обставинам щодо розірвання цього договору за згодою сторін тощо.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 84, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Морський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банку "Морський" залишити без задоволення.