Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Ходаківської І.П.,

суддів

Яценко О.В.,

Бакуліної С.В.,

розглянувши

касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів"

на

постанову від 10.07.2017 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 910/1367/17 господарського суду міста Києва

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів"

про зобов'язати повернути зерно

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_5 (дов. від 21.01.17)

ОСОБА_6 (дог. від 08.11.17)

Від відповідача - Матвійчук О.В. (дов. від 03.01.17)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" про зобов'язання повернути позивачу 85501 кг зерна жита 3-го класу вартістю 307803,60 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2017 (Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково, зобов'язано ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" повернути ФОП ОСОБА_4 - 85501 кг зерна жита 3-го класу. В іншій частині позову відмовлено. Також стягнуто з відповідача на користь позивача 1600 грн. судового збору. Рішення мотивовано доведеністю позовних вимог. При цьому судом зазначено, що вимоги про зобов'язання повернути зерно із зазначенням названої позивачем вартості зерна не підлягають задоволенню з огляду на обраний позивачем спосіб захисту - примусове виконання обов'язку в натурі та враховуючи відсутність в матеріалах справи допустимих доказів вартості зерна.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у складі: Зеленіна В.О., Ткаченка Б.О., Пономаренка Є.Ю. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) .

ФОП ОСОБА_4 у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 01.07.2014 між ПАТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) укладено договір № 75 на переробку зерна на давальницьких умовах.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору замовник здає виконавцю зерно для подальшої переробки на давальницьких умовах. Виконавець приймає від замовника зерно, яке відповідає якісним показникам, зобов'язується переробити його на борошно та видати готову продукцію, а замовник оплатити надані послуги.

Згідно з п. 2.1 Договору замовник зобов'язаний поставляти зерно для переробки на борошно, згідно вимог та правил організації і ведення технологічних процесів на млин заводі. Для двухсортового пшеничного помолу, поставляти зерно пшениці з клейковиною не менше 21%, для одного сортового - 85% помолу пшениці, поставляти зерно пшениці з клейковиною не менше 18%. Для переробки на борошно. Зерно жита повинно відповідати ГОСТ 4522-2006 першого та другого класу з числом падіння не менше 140 сек.

Відповідно до п. 2.2 Договору замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю вартість наданих послуг згідно калькуляції. При завезенні зерна або відпуску готової продукції в вихідні та святкові дні замовник відшкодовує витрати за договірною ціною згідно додатка до договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктами 2.4, 2.6, 2.7 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний компенсувати витрати по зберіганню зерна із розрахунку 39,00 грн за 1 тонну зерна зберігання в місяць. Замовник зобов'язаний вивезти готову продукцію із складів виконавця протягом 15 робочих днів з моменту закінчення переробки обумовленої партії зерна. При невиконанні п. 2.6 замовник сплачує виконавцю вартість зберігання готової продукції з розрахунку 36,06 грн за 1 тонну в місяць з ПДВ.

Згідно з п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.07.2015, а в частині розрахунків до повного виконання всіх його умов.

Посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_4 у відповідності до умов Договору відвантажено на зерновий склад відповідача (за адресою: АДРЕСА_1) 180210 кг зерна жита 3-го класу для переробки на борошно; у 2014 та 2015 роках відповідач переробив відповідно 23041 кг та 70286 кг зерна жита 3-го класу на борошно і видав його позивачу, а 1382 кг жита за заявою позивача було переоформлено відповідачем на ПВКФ "Нафтекс"; решту переданого відповідачу зерна жита 3-го класу (у кількості 85501 кг) відповідачем перероблено на борошно не було та позивачу не повернуто; враховуючи закінчення строку дії договору № 75 від 01.07.2014, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судами встановлено, що права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №75 на переробку зерна на давальницьких умовах від 01.07.2014. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору підряду та договору зберігання.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Судами попередніх інстанцій встановлено наявність в матеріалах справи копій складських квитанцій на зерно № 26 від 29.04.2015 серії АХ719698 (відповідно до якої відповідачем прийнято від позивача 40393 кг жита 3-го класу) та № 446 від 09.01.2015 серії АХ719672 (відповідно до якої відповідачем прийнято від позивача 45108кг жита 3-го класу), при цьому, вказані копії складських квитанцій зроблені із матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12015060020002066, що перебувають у Житомирському відділі поліції ГУ НП в Житомирській області. Вказані складські квитанції № 26 від 29.04.2015 серії АХ719698 та № 446 від 09.01.2015 серії АХ719672, за якими відповідачем прийнято від позивача зерно жита 3-го класу у загальній кількості 85501 кг, не містять відмітки про їх погашення.

Крім того, за приписами ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 за № 1569 (1569-2004-п) , з метою проведення моніторингу ринку зерна і забезпечення його стабільного функціонування, надання юридичним та фізичним особам інформації про прийняте на зберігання зерно та про видані складські документи здійснюється реєстрація складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання.

Порядком передбачено, що основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - основний реєстр), є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах (далі - реєстр зернового складу), через електронну мережу. Реєстр зернового складу ведеться в електронному вигляді та у письмовій формі (книга реєстрації). Інформація в електронному реєстрі та книзі реєстрації повинна бути ідентична. Адміністратор основного реєстру, яким є державне підприємство "Держреєстри України", що належить до сфери управління Мінагрополітики: має доступ до бази даних реєстру і відповідає за її збереження; поставляє реєстраторам засоби програмного забезпечення для ведення реєстру в електронному вигляді; видає установам, організаціям та підприємствам дозвіл на користування інформацією, що міститься в основному реєстрі, а також витяги з нього. Реєстратором є зерновий склад, який виконує функції відповідно до договору з адміністратором основного реєстру і передає інформацію для внесення до основного реєстру, а також видає власникам зерна витяги з реєстру зернового складу. До реєстру зернового складу вноситься за порядковим номером інформація про складський документ. Такий же порядковий номер зазначається у відповідній графі першого і другого примірників документа. Перший примірник передається особі, що здала зерно на зберігання, а другий примірник підшивається у книзі реєстрації. Власник зерна (уповноважена ним особа), якому видано складський документ, ставить підпис у книзі реєстрації.

У розділі 1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198 (z0605-03) , визначено, що бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.5 розділу 1 Положення облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством "Держреєстри України" в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно з п. 1.19 розділу 1 Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

Підпунктом 2.5.4 розділу 2 Положення визначено, що зерновий склад щоденно надсилає державному підприємству "Держреєстри України" дані в електронному вигляді в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України, відомості про видані та погашені зерновим складом протягом попереднього робочого дня складські документи на зерно.

Судами попередніх інстанцій на підставі витягу № 13537 з Реєстру складських документів на зерно від 11.04.2017, наданого Державним підприємством "Держреєстри України", встановлено, що згідно даних основного реєстру ОСОБА_4 станом на 11.04.2017 зберігає на Житомирському КХП, за адресою: 10001, Житомирська обл., Житомир, пров. Іподромний буд.2, 3-а, згідно договору складського зберігання від 01.07.2014 за № 75 зерно жита 3 класу, заліковою вагою 40393кг. На зерно видано документ - складська квитанція № АХ719698, дата видачі 29.04.2015.

Витягом з Реєстру складських документів на зерно № 13356 від 11.04.2017, наданим Державним підприємством "Держреєстри України", підтверджується, що згідно даних основного реєстру ОСОБА_4 станом на 11.04.2017 зберігає на Житомирському КХП, за адресою: 10001, Житомирська обл., Житомир, пров. Іподромний буд.2, 3-а, згідно договору складського зберігання від 01.07.2014 № 75 зерно - жито 3 класу, заліковою вагою 45108 кг. На зерно видано документ - складська квитанція № АХ719672, дата видачі 09.01.2015.

Відомості про погашення зазначених складських квитанцій у Реєстрі складських документів на зерно відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Згідно ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що у Реєстрі складських документів на зерно міститься інформація про наявність двох непогашених складський квитанцій, виданих відповідачем позивачу на підтвердження прийняття зерна жита 3-го класу заліковою вагою 85501 кг, закінчення дії договору між сторонами 01.07.2015 та звернення позивача з претензією про повернення зерна жита, суди дійшли обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову щодо повернення позивач зерна вагою 85501 кг.

Посилання касатора на відсутність в матеріалах справи оригіналів складських документів не приймається до уваги, оскільки до матеріалів справи долучено копії складських документів, завірених Житомирським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, оскільки ці копії зроблені з документів, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи, а також з огляду на те, що наявність підстав для задоволення позову підтверджено іншими матеріалами справи.

Відповідно до приписів статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" Залишити без задоволення.

Постанову від 10.07.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/1367/17 господарського суду міста Києва залишити без змін.