Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 17/КВ-08 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 08.02.2008 в загальній сумі 14915942,29 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.02.2017 у справі № 918/1087/13 (суддя Андрійчук О.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючого Саврій В.А., суддів Крейбух О.Г., Мамченко Ю.А.), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1008273,38 грн. процентів, нарахованих на гривневий кредит, 482761,08 дол. США процентів, нарахованих на валютний кредит, 22456,00 грн. судового збору; у задоволенні позовних вимог про стягнення 1293692,74 грн. заборгованості за гривневим кредитом, 762336,71 дол. США заборгованості за валютним кредитом, 382149,32 грн. заборгованості за процентами, нарахованими на гривневий кредит, 158867,35 дол. США за процентами, нарахованими на валютний кредит, 96194,03 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне повернення гривневого кредиту, 96017,99 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих на гривневий кредит, 57471,71 дол. США пені, нарахованої за несвоєчасне повернення валютного кредиту, 44771,14 дол. США пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих на валютний кредит, відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" 11620,20 грн. витрат з оплати вартості судової експертизи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 918/1087/13, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема вказує на невірне застосування судами ст.ст. 261, 264, 267 Цивільного кодексу України, вважаю помилковим висновок про сплив позовної давності до заявлених вимог.

08.11.2017 до Вищого господарського суду України надійшли письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на касаційну скаргу, в яких третя особа просить задовольнити в повному обсязі касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк".

До Вищого господарського суду України також надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 08.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" (позичальник) було укладено кредитний договір № 17/КВ-08 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі - договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на таких умовах: ліміт кредитування у гривні: 1293692,74 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до договору; у доларах США: 762336,71 дол. США, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до договору; строк кредитної лінії з 08.02.2008 по 07.02.2011 включно; процентна ставка: у дол. США - 15%, у гривні - 22%, мета використання коштів: фінансування будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями по вул. Дем'янчука в м. Рівному (п.1.1 договору)

Відповідно до п. 2.1 договору (з урахуванням змін, внесених договором № 5 від 22.10.2008) видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1 цього договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування у валюті траншу. Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника.

Надання кожного траншу здійснюється шляхом: перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (пп. 2.3.1 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено, що строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку.

Згідно із п. 4.1 договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом згідно з графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього договору.

Як передбачено п.п. 4.2, 4.3, 4.4 договору, проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році - при нарахуванні процентів у дол. США, та виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році - при нарахуванні процентів у гривні. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Нарахування процентів банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця включно.

Відповідно до п. 4.6 договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4 цього договору, проценти з розрахунку 26% річних у гривні, 21% річних у дол. США, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

За умовами п. 6.1 договору позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути фактичну заборгованість за кредитом відповідно до умов цього договору, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісії у порядку, передбаченому цим договором.

Підпунктом 9.2.1 договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій, що передбачені цим договором, внаслідок порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором, протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

Відповідно до п. 10.11 кредитного договору банк має право повністю або частково перевести свої права та обов'язки по цьому договору, а також по правочинам, пов'язаними із забезпеченням зобов'язань за цим договором (договорами забезпечення, укладених з позичальником), третій особі без згоди позичальника, попередньо повідомивши про це позичальника за 10 календарних днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що банком надано позичальнику кредит у розмірі 762336,71 дол. США та 1293692,74 грн., що підтверджується обліковими регістрами банку (виписками з особового рахунку позичальника № 2073302300327 USD, № 2073302300327 UAH за період з дня відкриття до 13.08.2012).

Відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, відповідач зобов'язаний був повернути кредит 13 траншами, починаючи з 25.01.2010 та закінчуючи 07.02.2011.

Як визначено судами попередніх інстанцій, відповідач не виконав свої зобов'язання зі своєчасної сплати заборгованості по кредиту, розмір якої становить 762336,71 дол. США та 1293692,74 грн., та сплати процентів за користування кредитом, розмір яких за період з 03.07.2010 по 10.07.2013 за гривневим кредитом складає 1390422,70 грн., а за валютним - 641609,28 дол. США.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором банк 28.10.2009 пред'явив позичальнику вимогу про усунення порушень, в якій вимагав дострокового погашення усієї суми заборгованості.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також визначено, що 02.07.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" було укладено договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості, яким врегульовані відносини, пов'язані із заміною кредитора у зобов'язаннях, що виникають з кредитних та забезпечувальних договорів, права вимоги за якими перебувають у заставі у Дельта Банку відповідно до договорів застави майнових прав № КГ-2010/1, № КГ-2010/2, № КГ-2010/3 від 20.01.2010 (з урахуванням змін та доповнень); із заміною кредитора "Укрпромбанку" у зобов'язаннях, що виникають з попередніх договорів, права вимоги за якими перебувають у заставі Дельта Банку відповідно до договору застави майнових прав № КГ-2010/4 від 20.01.2010 (з урахуванням змін та доповнень); з передачею Дельта Банку нерухомого майна Укрпромбанку, що перебуває в іпотеці Дельта Банку відповідно до Іпотечних договорів № ИКГ-2010/І та ИКГ-2010/2 від 20.01.2010 (з урахуванням змін та доповнень) (п. 2.1 договору про передачу активів).

Відповідно до п. 3.1 договору про передачу активів, у порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, Укрпромбанк цим передає (відступає) Дельта Банку права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 ЦК України відступлення Укрпромбанком прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до Дельта Банку не вимагає згоди боржників.

Згідно із п. 3.2 договору про передачу активів внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, а також попередніми договорами.

Пунктом 3.3 договору про передачу активів передбачено, що Дельта Банку у власність переходять (відступаються) права вимоги за договорами, визначеними в п. 3.1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Передача прав вимоги за договорами, вказаними в п.3.1 цього договору, здійснюється в дату, вказану в п. 5.1 цього договору, та підтверджується підписанням сторонами актів прийому-передачі прав вимоги (п. 3.4 договору).

Передача прав вимоги Укрпромбанку, вказаних в додатках №№ 1, 2 до цього договору, на користь Дельта Банку здійснюється наступного робочого дня після набрання чинності цим договором. Факт передачі прав вимоги підтверджується відповідними актами прийому-передачі, що підлягають підписанню уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 договору про передачу активів).

Як визначено судами попередніх інстанцій, факт переходу прав вимоги за кредитним договором № 17/КВ-08 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 08.02.2008, укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Рівнепромекобуд", підтверджується додатком № 1 до договору про передачу активів та актом приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 23.09.2010.

Судами також з'ясовано, що 26.03.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" звернулося до Рівненського міського суду із позовом до відповідача і його поручителя та ухвалою цього суду від 28.02.2011 провадження в частині позовних вимог до відповідача закрите у зв'язку з непідвідомчістю.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 17/КВ-08 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 08.02.2008 в загальній сумі 14915942,29 грн., а саме: за траншем у гривні - 1293692,74 грн. заборгованості за кредитом, 1390422,70 грн. заборгованості за відсотками, 96194,03 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 96017,99 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків; за траншем у доларах США - 762336,71 дол. США заборгованості за кредитом, 641690,28 дол. США заборгованості за відсотками, 57471,71 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 44771,14 дол. США пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 зазначеної статті).

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Положення зазначеної статті кореспондуються з положеннями статті 536 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як визначено пп. 9.2.1 договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій, що передбачені цим договором, внаслідок порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором, протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором банк 28.10.2009 пред'явив позичальнику вимогу про дострокове погашення усієї суми заборгованості.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому вірним є висновок судів про те, що після зміни строку виконання зобов'язання 09.11.2009 усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-190цс14, від 02.12.2015 у справі № 6-249цс15, від 02.11.2016 у справі № 6-1174цс16).

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за гривневим кредитом у розмірі 2684115,44 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 1293692,74 грн., сума заборгованості за процентами - 1390442,70 грн.; та заборгованості за траншем у дол. США в розмірі 1404026,99 дол. США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 762336,71 дол. США, сума заборгованості за процентами - 641690,28 дол. США.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем подана заява про застосування позовної давності до заявлених вимог.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 1 ст. 257, п. 1 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 зазначеної статті).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Встановивши, що внаслідок пред'явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості позичальник зобов'язаний був достроково повернути кредит та сплатити прострочені проценти у строк до 09.11.2009, натомість позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом у цій справі 19.07.2013, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про сплив позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 762336,71 дол. США та 1293692,74 грн. та відмовили у задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із п. 4.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з повернення кредиту, суди дійшли вірного висновку про те, що позивач має право стягнути несплачені до моменту звернення до суду з позовом проценти в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13).

Врахувавши вищенаведені норми законодавства, суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум процентів (з урахуванням позовної давності, початкового та кінцевого днів нарахування, визначених позивачем, порядку нарахування, обраного позивачем), дійшли правомірного висновку про те, що до вимог про стягнення процентів, нарахованих по червень 2010 року включно підлягає застосуванню позовна давність, а стягненню підлягають проценти, нараховані з липня 2010 року, та обґрунтовано виходили з того, що розмір процентів, нарахованих на гривневий кредит, становить 1008273,38 грн., а процентів нарахованих на валютний кредит - 482761,08 дол. США.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій, який відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Як передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися судовим рішенням лише у національній валюті (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 р.).

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати кредиту та процентів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість за кредитом (згідно з вимогою про дострокове погашення) виникла 09.11.2009 і відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України граничним строком нарахування пені на заборгованість по кредиту є 10.04.2010. Натомість позивачем нарахована пеня на всю суму кредитної заборгованості починаючи з 09.01.2013 по 10.07.2013, тобто всупереч вимогам вищенаведеної норми законодавства

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 28.01.2014 у справі № 3-39гс13 та від 28.01.2014 у справі № 3-40гс13) зміна порядку нарахування пені шляхом встановлення початкового моменту її нарахування не з дати прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення з відповідним позовом до суду, не може вважатися законною.

Також, вірно зазначивши про те, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, а отже пеня має обчислюватися та стягуватися судовим рішенням лише у національній валюті, та встановивши, що позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку пені на проценти (в тому числі і на вимогу суду), а наданий розрахунок здійснено з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій, керуючись нормами ст.ст. 32, 33, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України, дійшли правомірного висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених вимог в цій частині.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.03.2017 у справі № 3-1629гс16.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.