Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Укравтоматика" про стягнення з відповідача 324757,55 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 14578,47 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 5542,26 грн. 3% річних, 26085,36 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 42881,22 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 у справі № 908/1881/16 (суддя Зінченко Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Укравтоматика" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 324757,55 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 14578,47 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 42761,38 грн. пені, 5286,65 грн. 3% річних, 17098,24 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 6067,23 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Стойка О.В., судді Будко Н.В., Чернота Л.Ф.) рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 у справі № 908/1881/16 скасовано частково.

Викладено абзаци 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Укравтоматика" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 11, код ЄДРПОУ 36711533) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, ЄДРПОУ 00130926, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260363141401 в філії ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 265380,97 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію та 14578,47 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Укравтоматика" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 11, код ЄДРПОУ 36711533) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, ЄДРПОУ 00130926, поточний рахунок для сплати 3% річних, інфляційних нарахувань, пені, судового збору та інші № 26002055720132 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 313399) 42761,38 грн. пені, 3204,36 грн. 3% річних, 9298,46 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 5028,35 грн. судового збору.".

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 у справі № 908/1881/16 - залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі № 908/1881/16, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що апеляційним судом порушено ст. 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину про реструктуризацію, яким позивач визнав факт наявності заборгованості за лютий 2015 року.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Апеляційним господарським судом під час розгляду справи встановлено, що 08.01.2015 між сторонами укладено договір № 6612 про постачання електричної енергії (далі-Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

За змістом п. 2.3.4 Договору, відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатка 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 6 додатку № 4 до Договору "Порядок розрахунків за активну електричну енергію", за підсумками розрахункового періоду позивач виписує відповідачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого відповідачем "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" з урахуванням сум платежів, що надійшли від відповідача.

Пунктом 10 додатку № 4 до Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 (п'ять) операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому позивачем.

Відповідно п. 4.2.1 Договору за недотриманням термінів сплати рахунків або платіжних вимог доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу протягом якого не виконано зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування) по день фактичної оплати.

Згідно із п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, відповідач сплачує позивачу двократну вартість різниці фактично спожитої договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт.год. і більше.

Як передбачено п. 7 додатку № 4 до Договору, у разі перевищення відповідачем договірної величини електроспоживання, сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої договірної величин електроспоживання.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторонами за Договором були підписані та скріплені печатками акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за період липень, вересень 2015 року - травень 2016 року.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості електричної енергії, спожитої відповідачем у розрахункові періоди лютий, липень, вересень 2015 року - травень 2016 року на загальну суму 324757,55 грн. за рахунками: № 6612/2а від 05.03.2015 на суму 59376,58 грн., № 6612/7а від 06.08.2015 на суму 21807,24 грн., № 6612/9а від 01.10.2015 на суму 16174,74 грн., № 6612/10а від 03.11.2015 на суму 23310,22 грн., № 6612/11а від 03.12.2015 на суму 36024,71 грн., № 6612/12а від 05.01.2016 на суму 31750,66 грн., № 6612/1а від 04.02.2016 на суму 42547,61 грн., № 6612/2а від 04.03.2016 на суму 38431,69 грн., № 6612/3а від 07.04.2016 на суму 34144,13 грн., № 6612/4а від 05.05.2016 на суму 22011,92 грн., № 6612/5а від 08.06.2016 на суму 21624,74 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про доведеність позивачем наявності у відповідача заборгованості за спожиту в період липень 2015 року, вересень 2015 року - травень 2016 року електричну енергію в розмірі 265380,97 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 59376,58 грн., нарахованої за лютий 2015 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для нарахування оплати за спожиту активну електричну енергію є "Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію", матеріали справи не містять належним чином оформленого Акту за лютий 2015, а отже рахунок № 6612/2а від 05.03.2015 виписаний позивачем за лютий 2015 року безпідставно; крім того вказаний рахунок не містить відмітки про отримання його відповідачем, а доказів надіслання його відповідачу поштою позивачем також не надано; договір реструктуризації сам по собі не є підставою до нарахування спірної заборгованості, а може лише встановлювати порядок її оплати.

За таких обставин суд апеляційної дійшов висновку про відсутність законних підстав для стягнення заборгованості за спожиту відповідачем в лютому 2015 року електричну енергію, у зв'язку із чим також здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином

Як передбачено ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії зобовязані додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несуть відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 6.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) , передбачено що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Місцевим господарським судом встановлено, що 27.03.2015 сторонами спору було укладено договір про реструктуризацію № 370, відповідно до п. 1.1 якого його предметом є, зокрема, умови і порядок сплати Споживачем Постачальнику електричної енергії заборгованості за спожиту електричну енергію по договору на постачання електричної енергії № 6612 від 08.01.2015, згідно рахунку № 6612/2а від 05.03.2015.

В Договорі про реструктуризацію № 370 від 27.03.2015 встановлено наступний графік погашення заборгованості згідно рахунку № 6612/2а від 05.03.2015: до 25 березня 2015 року 16727,76 грн.; до 25 квітня 2015 року 16727,76 грн.; до 25 травня 2015 року 16727,76 грн.; до 25.06.2015 року 9193,30 грн.

У пункті 1.2 Договору про реструктуризацію № 370 від 27.03.2015 споживач виражає вільне волевиявлення щодо сплати заборгованості, що утворилась станом на 23.03.2015, зокрема, у сумі 59376,58 грн. на підставі рахунку за спожиту електричну енергію № 6612/2а від 05.03.2015.

Зазначений Договір про реструктуризацію № 370 від 27.03.2015 є чинним, в судовому порядку не оскаржений.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено сплату відповідачем пеню за весь період часу протягом якого не виконано зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування) по день фактичної оплати.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього пені по рахункам за липень 2015 року, вересень 2015 року травень 2016 року за загальний період з 15.08.2015 по 08.07.2016 заявлено позивачем обґрунтовано.

Врахувавши вищенаведені норми законодавства та встановивши факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії у спірні періоди, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, процентів річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, і прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині в частині стягнення з відповідача заборгованості за лютий 2015 року в розмірі 59376,58 грн. та нарахованих на цю суму штрафних та фінансових санкцій, апеляційний господарський суд не врахував вищенаведені положення законодавства щодо свободи та обов'язковості договору, не звернув уваги на те, що згідно із змістом позовної заяви вказаний договір реструктуризації є однією із підстав позову у цій справі та не зважив на те, що вказаний договір укладався за зверненням самого відповідача, який підтвердив факт отримання ним 13.03.2015 рахунку № 6612/2а від 05.03.2015 та не заперечував проти наявності заборгованості, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення вказаних сум є помилковим.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а вірне по суті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі № 908/1881/16 скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 у справі № 908/1881/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Укравтоматика" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 7449,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги.