Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2017 (головуючий суддя - Байбак О.І., судді: Кухар Н.М., Аюпова Р.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (головуючий суддя - Медуниця О.Є., судді: Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.), у справі № 922/4928/15 заяву КП "Харківводоканал" (вх. № 18835 від 08.06.2017) про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2016 у справі № 922/4928/15 задоволено; надано КП "Харківводоканал" відстрочку у виконанні рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2016 у справі № 922/4928/15 до 31.12.2017.

В касаційній скарзі АК "Харківобленерго" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 10 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.05.2016 у справі № 922/4928/15 позов задоволено; стягнуто з КП "Харківводоканал" на користь АК "Харківобленерго" вартість електричної енергії в сумі 79552211,53 грн, плату з компенсації перетікання реактивної енергії в сумі 578851,47 грн, судовий збір в сумі 73080,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2016 змінено, викладено абзац другий резолютивної частини в новій редакції; стягнуто з КП "Харківводоканал" на користь АК "Харківобленерго" вартість електричної енергії в сумі 79520208,72 грн, плату з компенсації перетікання реактивної енергії в сумі 578851,47 грн, а також судовий збір у сумі 73050,81 грн; стягнуто з АК "Харківобленерго" на користь КП "Харківводоканал" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 32,11грн.

На виконання вказаного рішення та постанови Господарським судом Харківської області видано відповідні накази від 23.05.2016 у справі № 922/4928/15.

КП "Харківводоканал" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою (вх.№ 18835 від 08.06.2017) про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2016 у справі № 922/4928/15, в якій просить суд надати йому відстрочку виконання вказаного рішення суду до 31.12.2017 (а.с.85).

Заява обґрунтована тим, що тарифи, які діяли у період з травня по липень 2015 року та поточні тарифи, за якими формуються економічні та фінансові засади діяльності підприємства, не компенсують фактичних витрат на виробництво послуг, у зв'язку з чим, утворюється заборгованість держави перед КП "Харківводоканал" з компенсації різниці в тарифах. Відповідач вказував, що він об'єктивно позбавлений можливості самостійно впливати на здійснення розрахунків за електричну енергію та залежить від законодавчо врегульованого механізму компенсації тарифної різниці шляхом взаєморозрахунків за електроенергію. Кабінет Міністрів України на виконання Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) прийняв постанову № 332 від 18.05.2017 (332-2017-п) , яка визначає порядок та механізм проведення взаєморозрахунків підприємств водопостачання та водовідведення за електричну енергію за рахунок коштів, які держава заборгувала у зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги фактичним затратам на їх виробництво, в тому числі, передбачено сплату з бюджету для Харківської області, основним отримувачем якої є КП "Харківводоканал", майже 700 млн. грн. Відповідач зазначає, що отримавши зазначені кошти він буде в змозі виконати судове рішення у даній справі, тоді як примусове виконання цього рішення, за відсутності інших джерел компенсації витрат підприємства, на даний час, призведе не до виконання рішення суду, а лише до погіршення і так вкрай скрутного матеріального становища підприємства боржника та може призвести до повного зупинення його виробничої діяльності з доведенням підприємства до стану банкрутства. Крім того, примусове виконання рішення суду у даній справі призведе до неспроможності підприємства фінансувати власну виробничу діяльність для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме несприятливі наслідки екологічного, санітарно - епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону.

Задовольняючи подану відповідачем заяву про відстрочення виконання судового рішення, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

За приписами частин 1, 3 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відтак, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке. Зокрема, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення часками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів зазначає, що питання відносно надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналізуючи фінансовий стан сторін, попередні судові інстанції прийняли до уваги надані сторонами матеріали, а також доводи позивача та відповідача.

Так, до матеріалів справи відповідачем додано звіт про фінансові результати КП "Харківводоканал" за січень-квітень 2017 року та баланс на 30.04.2017, відповідно до яких, збиток відповідача за вказаний період складає 10010000 грн (а.с.89-90, 100-101).

Також відповідачем надано суду звіт незалежного аудитора з огляду фінансового звіту КП "Харківводоканал" від 15.06.2017 (а.с.155), в якому зазначено, що підприємство має збитковий баланс; балансові збитки станом на 30.04.2017 складають 572418000 грн, в тому числі за 4 місяці 2017 року - 10010000 грн, про що також свідчить розділ 1 звіту відповідача про фінансові результати за січень-квітень 2017 року (а.с.90).

Як вказано в звіті аудитора, причиною збитковості підприємства відповідача є, зокрема, невідповідність тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, фактичним витратам на його виробничу діяльність.

Про збитковість підприємства відповідача свідчать також надані суду довідки КП "Харківводоканал" (а.с.96, 166), відповідно до яких дебіторська заборгованість населення та бюджетних установ за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.05.2017 складає 809,3млн.грн, а поточна кредитна заборгованість КП "Харківводоканал" станом на 30.04.2017 становить 186,1млн.грн.

Очікуваний непогашений обсяг різниці в тарифах за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до довідки КП "Харківводоканал", станом на 01.01.2017 становить 566842 тис.грн (а.с.91).

Відповідач зазначав, що з державного бюджету щорічно виділяються кошти на погашення різниці в тарифах для підприємств водопостачання та водовідведення, що є єдиним дієвим механізмом та основною формою розрахунків підприємства за спожиту електричну енергію.

Так, відповідно до п.23 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються, зокрема, на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

На виконання вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 332 від 18.05.2017 (332-2017-п) , в якій визначено механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці в тарифах та здійснення розрахунків підприємств.

До матеріалів справи додано протокол № 2 від 26.05.2017 територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації (а.с.159), в якому КП "Харківводоканал" узгоджено обсяги з різниці в тарифах.

Згідно вказаного протоколу, відповідно до статті 33 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017 (332-2017-п) , на підставі документів, перелік яких затверджено наказом Мінрегіону від 15.03.2017 № 53 (z0496-17) , узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах, зокрема, для КП "Харківводоканал" в розмірі 404,6млн.грн.

Таким чином, грошові кошти з субвенції з Державного бюджету на погашення різниці в тарифах, відповідно до ст. 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (332-2017-п) , будуть спрямовані для розрахунку з позивачем, зокрема, сплати заборгованості за рішенням суду у даній справі.

Доводи позивача про те, що на даний час відсутні докази укладення угод на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017 (332-2017-п) були правомірно відхилені судами, оскільки відсутні підстави вважати, що до кінця бюджетного року таке документальне оформлення не відбудеться.

Позивач також посилався на відсутність заборгованості перед іншими учасниками розрахунків, що, на його думку, свідчить про неможливість здійснення розрахунків за постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (332-2017-п) . Однак, судами встановлено, що вказані доводи позивача не були підтверджені документально, докази відсутності у позивача заборгованості перед іншими учасниками розрахунків, перелік яких визначено в наведеній постанові від 18.05.2017 № 332 (332-2017-п) , зокрема, перед ДП "Енергоринок", матеріали справи не містять. За таких обставин, посилання позивача на неможливість здійснення розрахунків на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (332-2017-п) є необґрунтованими.

Попередніми судовими інстанціями було обґрунтовано прийнято до уваги, що у відповідача відсутня можливість погасити заборгованість за рішенням суду у даній справі в інший спосіб, окрім проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію коштами державного бюджету, оскільки грошові кошти, що надходять на рахунки підприємства, не покривають всі необхідні витрати підприємства.

Як вбачається з довідки КП "Харківводоканал" про наявність та рух коштів за 5 місяців 2017 року (а.с.160), 29,9% коштів, які надійшли на рахунки підприємства, використані для розрахунків з АК "Харківобленерго".

Таким чином, з урахуванням збитковості КП "Харківводоканал", погасити існуючу заборгованість перед позивачем, відповідач в змозі лише отримавши до кінця року субвенцію з державного бюджету України в порядку, визначеному ст. 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" та Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (332-2017-п) .

При цьому, невідкладне вжиття до відповідача заходів примусового виконання судового рішення зі сторони органів Державної виконавчої служби (зокрема, звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, зупинення видаткових операцій по банківських рахунках підприємства) може призвести до його неспроможності вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ, здійснити інші поточні платежі, що може мати наслідком припинення діяльності підприємства, в тому числі і банкрутство.

Судами прийнято до уваги, що держава щорічно виділяє з державного бюджету кошти на погашення різниці в тарифах, як дієвий механізм та основну форму розрахунків підприємств водопровідно-каналізаційного господарства за спожиту електроенергію, в результаті чого коштами державного бюджету в останні роки погашена заборгованість за електроенергію в сумі понад 840млн. грн.

Також судами враховано, що система централізованого водопостачання КП "Харківводоканал" являє собою єдиний технологічний виробничо-господарський комплекс водопровідних споруд з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації питної води споживачам системи групового водопостачання м. Харкова і Харківської області. Неспроможність підприємства здійснювати фінансування власної господарської діяльності для забезпечення функціонування єдиної технологічної системи КП "Харківводоканал" може призвести до надзвичайних наслідків екологічного, санітарно-епідеміологічного та соціального характеру для всього Харківського регіону.

Поряд з цим, при вирішенні питання про надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення у даній справі, судами також враховано скрутне фінансове становище АК "Харківобленерго".

Так, позивачем надано звіт про фінансовий стан АК "Харківобленерго" станом на 31.12.2016, відповідно до якого дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 1437444 тис.грн, а кредиторська заборгованість - 21033 тис.грн; податковий борг АК "Харківоблеенерго" постійно зростає у зв'язку з несвоєчасною оплатою КП "Харківводоканал" наданих послуг, у зв'язку з чим з 07.03.2017 з усіх розрахункових рахунків позивача Державна фіскальна служба, на підставі свого рішення № 2 від 17.03.2017 в примусовому порядку списує грошові кошти. Судами оцінено надану до матеріалів справи позивачем довідку (а.с.124), відповідно до якої податковий борг компанії, не погашений станом на 09.06.2017, складає 52920503,52 грн, акти опису майна АК""Харківобленерго" у податкову заставу, складені податковим керуючим на підставі рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові (а.с.126-135), звіти з праці АК "Харківобленерго" за період з грудня 2016 року по травень 2017 року (а.с.136-143).

Разом з тим, встановлене судами скрутне матеріальне становище позивача не спростовує того, що примусове стягнення з відповідача заборгованості за рішенням суду у даній справі не призведе до належного виконання рішення суду, а тільки погіршить становище відповідача, що, в свою чергу, створить загрозу його банкрутства та зупинення усього технологічного процесу виробництва комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання та водовідведення) і, як наслідок, суттєве утруднення виконання рішення або взагалі неможливість його виконання.

Натомість, при залученні коштів державного бюджету в порядку, визначеному ст. 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" та Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (332-2017-п) , відповідач буде в змозі виконати судове рішення, тобто буде досягнуто одночасно інтерес позивача при зменшенні негативних наслідків для відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що відстрочка - це відкладення виконання рішення на новий строк, що жодним чином не звільняє відповідача від виконання судового рішення, а, навпаки, сприяє реальному виконанню рішення суду в повному обсязі.

Доводи скаржника про те, що надання відстрочки виконання рішення суду можливо лише за наявності відкритого органом Державної виконавчої служби провадження, оскільки обставини які суттєво ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим мають бути встановлені саме державним виконавцем, суд відхиляє з огляду на таке.

Стаття 121 ГПК України не обмежує право боржника подати у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання заяву про відстрочку виконання рішення суду, незалежно від того, чи відкрито виконавче провадження з виконання судового рішення.

Так, господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (наведена правова позиція узгоджується з п.7.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) ).