Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав про те, що відповідачем були порушені умови Договору № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013, а також положення чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) , у зв'язку з чим останній повинен відшкодувати позивачу збитки за втрату зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю, вартість якого за розрахунком позивача складає 2061210 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Перлина Тікича".

Рішенням від 12.02.2016 господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Русава-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амако Україна" грошові кошти у розмірі 2 061 210,00 грн. та судовий збір у розмірі 30 918,15 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 34009,97 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2016 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (покупець) та Приватним підприємством "Перлина Тікича" (постачальник) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 6633/016324, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити с/г продукцію, а саме: зерно пшениці, кукурудзи та насіння соняшнику, урожаю 2013 року, у кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки № 6633/016324 від 25.02.2013 загальна вартість товару складає 2000000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № 6633/016324 від 25.02.2013 постачальник поставляє товар покупцю на сертифікованому елеваторі, визначеному покупцем в додатковій угоді, в заліковій вазі на умовах EXW (франко-елеватор). Безпосередній елеватор поставки визначається покупцем в строк до 15.07.2013, про що покупець надає постачальнику відповідне письмове повідомлення.

Згідно з п. 3.4 Договору поставки № 6633/016324 від 25.02.2013 моментом поставки товару вважається дата фактичної його передавання покупцеві на елеваторі згідно з складською квитанцією із зазначенням власника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (усі графи повинні бути заповнені) з оформленням тристороннього акту прийому-передачі та виконання постачальником умов, передбачених розділом 5 цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 6633/016324 від 25.02.2013 постачальник зобов'язується надати оригінали видаткової та податкової накладної на товар, посвідчення про якість зерна (картку аналізу зерна), видану елеватором, та складську квитанцію про наявність кожної конкретної партії товару.

Згідно з п. 11.1 Договору поставки № 6633/016324 від 25.02.2013 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2013, а в частині відшкодування збитків та оплати штрафних санкцій - до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до правил Інкотермс EXW термін інкотермс, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).

Також було встановлено, що Приватне підприємство "Перлина Тікича" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" із листом вих. № 166 від 07.11.2013 та довіреності №157 від 07.11.2013 про відвантаження кукурудзи у кількості 1600 тон, яке знаходилось на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К", позивачу у даній справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (копія вказаного листа та довіреності долучено позивачем до позовної заяви).

На підставі зазначеного, 01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русава-К" (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (поклажодавець) укладено Договір № 21 складського зберігання зерна, відповідно до умов якого зерновий склад зобов'язався приймати від поклажодавця на зберігання (включаючи приймання, сушку, очищення, зберігання і відвантаження) зернові і олійні культури, а поклажодавець зобов'язався оплачувати надані послуги в порядку і на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору № 21 від 01.10.2013 перелік культур, кількість зерна, що здається на зберігання, вартість послуг зернового складу за даною угодою встановлюється сторонами у Додатку № 1 до цього договору.

Додатком № 1 до Договору № 21 від 01.10.2013 сторони погодили, зокрема, що зерновими культурами, які приймаються на зберігання зерновим складом є кукурудза, кількістю 5000 тон.

Відповідно до п. 3.6 Договору № 21 від 01.10.2013 приймання зерна супроводжується випискою на ім'я поклажодавця і наданням поклажодавцеві або його уповноваженому представникові наступних підтверджуючих документів: не пізніше за два робочі дні після постачання кожної партії зерна оригінали реєстрів товарно-транспортних накладних на прийняте зерно формою № 3. При цьому партією зерна вважається кількість зерна одного виду в межах якісних характеристик, визначених для формування реєстрів накладних, прийняте на зберігання за одну календарну добу приймання; оригінали складських квитанцій і картки лабораторного аналізу (форма № 47), підписана керівником виробничо-технологічної лабораторії зернового складу надаються не пізніше ніж за один робочий день з моменту вимоги поклажодавця або його уповноваженого представника.

Відповідно до п. 3.8 Договору № 21 від 01.10.2013 складська квитанція на зерно видається поклажодавцеві або його уповноваженому представникові в день зарахування зерна на особовий рахунок поклажодавця.

Згідно з п. 7.1 Договору № 21 від 01.10.2013 термін зберігання зерна встановлюється з дати його передачі на зберігання з оформленням відповідних документів і до його вимоги поклажодавцем. При цьому, зерно може бути повернуте поклажовдавцеві не раніше 15 жовтня 2013 року але не пізніше 01 березня 2014 року.

Також встановлено, що Приватне підприємство "Перлина Тікича" (постачальник) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" (зерновий склад) із листом вих. № 166 від 07.11.2013 про відвантаження кукурудзи у кількості 1600 тон, яке знаходилось на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К", позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", у зв'язку з чим відповідачем було переоформлено 1600 тон кукурудзи 3 класу, 2013 року збирання, на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" та видано (виписано) позивачу складську квитанцію на зерно кількістю 1600000 кг № 346 від 14.11.2013 (бланк АФ№973249), належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом вих. № 13850 від 24.12.2013 про відвантаження з 24.12.2013 зерна кукурудзи вагою 800 тон у залізничний та авто транспорт, та із листом вих. № 13953 від 25.12.2013, в якому просив після погашення складської квитанції бланку АФ№973249, поточний номер 346, видати нові складські квитанції та надати аналізні картки на наступні партії зерна кукурудзи 3 класу: 635000 кг та на різницю між фактичними залишком на зберігання зерна станом на 25.12.2013 та обсягом 635000 кг, що становить 238849 кг

Однак, як стверджував позивач, відповідач (зерновий склад) виписав йому лише складську квитанцію на зерно № 479 від 25.12.2013 (бланк АФ№973336) на частину зданого на зберігання зерна (кукурудзи 3 класу, 2013 року збирання урожаю), що становить 238849 кг, у підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію вказаної складської квитанції, а зерно кукурудзи 3 класу, 2013 року збирання врожаю у кількості 635000 кг - відповідач переписав на Приватне підприємство "Перлина Тікича".

02.12.2015 позивач звертався до відповідача із претензією-вимогою вих № 115юр від 01.12.2015, в якій вимагав виписати та видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" складську квитанцію на 635000 кг зерна кукурудзи 3-го класу, яке знаходилось на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" відповідно до умов Договору складського зберігання зерна № 21 від 01.10.2013 та складської квитанції на зерно кількістю 1600000 кг № 346 від 14.11.2013 (бланк АФ№973249), і є власністю позивача; повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" 635000 кг зерна кукурудзи 3-го класу та повідомити позивача про готовність зерна до відвантаження у триденний термін з дня отримання вказаного листа.

Однак, відповідач не повернув позивачу зерно кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що відповідачем були порушені умови Договору № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013, а також положення чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) , у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати йому збитки за втрату зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю, вартість якого за розрахунком позивача складає 2061210 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що позивачу були завдані збитки у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків за Договором № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013 щодо зберігання переданого поклажодавцем майна, а саме у зв'язку із втратою зерновим складом майна позивача - зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю. При цьому позивачем надано належні та допустимі докази у підтвердження ринкової вартості втраченого майна - зерна кукурудзи 3-го класу кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю як станом на момент подання позову, так і на дату розгляду справи; та розрахунок вартості втраченого майна, здійснений у межах ринкової вартості відповідного майна як на дату подання позову, так і на дату винесення рішення.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно із п. 3.4 договору № 6633/016324, моментом поставки товару вважається дата фактичного його передання позивачу на елеваторі згідно із оригіналом складської квитанції із зазначенням власника - позивача (усі графи мають бути заповнені) з оформленням тристороннього акта прийому-передачі, тому набуття позивачем права власності на 1 600тонн кукурудзи, на підставі договору поставки № 6633/016324 повинно бути підтверджене, зокрема, тристороннім актом прийому-передачі. Однак зазначений акт у матеріалах справи відсутній, а наявність лише складської квитанції, враховуючи положення п. 3.4 договору № 6633/016324, не є встановленням факту поставки товару та фактичного його передання позивачу. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції встановив, що у відповідача були відсутні правові підстави для переоформлення у власність та подальшої видачі позивачу 1 600тонн кукурудзи 3 класу. У зв'язку із невиконанням позивачем домовленості по оплаті за вищевказане зерно, ПП "Перлина Тікича" звернулось до відповідача з проханням анулювати свою попередню заявку від 07.11.2013 щодо переоформлення зерна в кількості 1 600тонн на позивача. В результаті таких дій фактично весь об'єм зерна кукурудзи 3 класу в кількості 1 600тонн залишився на рахунку ПП "Перлина Тікича" і був використаний ПП "Перлина Тікича" у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції укладений між позивачем та третьою особою договір поставки був повністю виконаний, що підтверджується наданою копією накладної № 208 від 14.11.2013, з якої вбачається факт поставки Приватним підприємством "Перлина Тікича" 1600 тон кукурудзи Товариству з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", та копію відповідної податкової накладної про здійснення господарської операції.

Крім того, третя особа в своїх поясненнях під час розгляду справи в апеляційному судді та в наданих поясненнях до касаційної скарги наголошує на тому, що договір поставки між ним та позивачем виконаний, жодних операцій стосовно повернення зерна кукурудзі ПП "Перлина Тікича" не проводилось, що підтверджується наданими документами у податковому та бухгалтерському обліку. При цьому зазначає, що саме позивач є власником 1600 тон кукурудзи.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.

Позивачем долучено до позовної заяви копію листа ДП "Держреєстри України" Державної інспекції сільського господарства України вих. № 37 від 17.02.2014 разом із додатком 1, з якого вбачається, що до переліку складських квитанцій на кукурудзу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", та зберігалася на зерновому складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" у період з 10.10.2013 по 11.02.2014 входить складська квитанція на зерно № 346 від 14.11.2013 (бланк АФ№ 973249); дата реєстрації - 14.11.2013; дата погашення - 25.12.2013.

Місцевим господарським судом встановлено, що незважаючи на зазначене відповідач на вимогу позивача не повернув останньому зерно кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно з частиною 1 статтею 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Отже, з наведеного слід зробити висновок, що на підтвердження зберігання на складі зерна, а також набуття на зерно право власності потрібна складська квитанція, яка була виписана позивачу на зерно в кількості 1600 тон кукурудзи № 346 від 14.11.2013.

В подальшому на вимогу позивача йому було відвантажено 800 тон кукурудзи, після чого відповідач виписав позивачу складську квитанцію на зерно № 479 від 25.12.2013 на частину зданого на зберігання зерна, що становить 238849 кг.

Доказів виписки відповідачем складської квитанції на зерну кукурудзи 3-го класу, 2013 року збирання врожаю, у кількості 635000 кг відповідачем суду не надано.

Так само, відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують факт повернення зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", з огляду на наявне в матеріалах справи його звернення (претензія-вимога вих № 15 від 01.12.2015) про повернення вказаного зерна.

Відповідно до п. 3.13 Договору № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013 переоформлення зерна, що знаходиться на зберіганні, від поклажодавця на користь третіх осіб проводиться зерновим складом на підставі письмового розпорядження поклажодавця. Розпорядження має бути підписане керівником або особою, що має повноваження через доручення, завірена копія якого додається до розпорядження.

Згідно з п. 5.1 Договору № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013 зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013 зерновий склад зобов'язався не користуватися, не розпоряджатися і не допускати використання або розпорядження продукцією без письмового розпорядження поклажодавця.

Таким чином, умовами Договору № 21 від 01.10.2013 сторони визначили, що будь-яке переоформлення зерна здійснюється на підставі письмового розпорядження поклажодавця (позивача) та зерновий склад (відповідач) не має права розпоряджатися зерном без письмового розпорядження поклажодавця.

Відповідно до п. 2.1 розділу 5 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що у випадку переоформлення зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" на користь Приватного підприємства "Перлина Тікича", зерновий склад (Товариство з обмеженою відповідальністю "Русава-К") мав право здійснювати таке переоформлення виключно на підставі письмового розпорядження поклажодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна".

Однак, як стверджував позивач, він не звертався до відповідача із відповідним розпорядженням про переоформлення зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю, з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" на користь Приватного підприємства "Перлина Тікича".

Вказані обставини не були спростовані відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів звернення позивача із розпорядженням про переоформлення зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" на користь Приватного підприємства "Перлина Тікича".

Крім того, відповідно до статті 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Як встановлено місцевим судом, 02.12.2015 позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою вих № 115юр від 01.12.2015, в якій вимагав, зокрема, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" 635000 кг зерна кукурудзи 3-го класу та повідомити позивача про готовність зерна до відвантаження у триденний термін з дня отримання вказаного листа.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув позивачу як поклажодавцю зерно кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Русава-К" порушило умови укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" Договору № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013, а саме: переоформило зерно кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю, на користь третьої особи без письмового розпорядження поклажодавця та не повернуло поклажодавцю зерно кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю, після звернення позивача із вимогою про повернення зерна.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що позивачу були завдані збитки у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків за Договором № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013 щодо зберігання переданого поклажодавцем майна, а саме у зв'язку із втратою зерновим складом майна позивача - зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю.

Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у тому, що порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013, а саме щодо неповернення поклажодавцю зерна та переоформлення його на користь іншої особи без письмового розпорядження поклажодавця призвело до втрати позивачем майна, переданого на зберігання відповідачу - зерна кукурудзи 3-го класу, кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю.

Висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що набуття позивачем права власності на 1 600 тонн кукурудзи, на підставі договору поставки № 6633/016324, повинно бути підтверджене, зокрема, тристороннім актом прийому-передачі є помилковими, без встановлення фактичних обставин справи, оскільки, як вже зазначалося вище, на підтвердження зберігання на складі зерна, а також набуття на зерно права власності потрібна складська квитанція, яка була виписана позивачу на зерно в кількості 1600 тон кукурудзи №346 від 14.11.2013, тому матеріалами справи підтверджено право власності позивача на спірне зерно.

Крім того, висновки апеляційного господарського суду, що спірна кількість кукурудзи не перейшла у власність позивача, а була використана ПП "Перлина Тікича" на свій розсуд також не підтверджується матеріалами справи та є передчасними, спростовуються поясненнями третьої особи, яка зазначає, що договір поставки між ним та позивачем виконаний повністю, жодних операцій стосовно повернення зерна кукурудзі ПП "Перлина Тікича" не проводилось, а позивач набув на спірне зерно право власності.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 21 складського зберігання зерна від 01.10.2013 зерновий склад зобов'язаний відшкодувати поклажодавцеві збитки у повному об'ємі, що виникли з вини зернового складу в результаті втрати, псування, недостачі або погіршення якості зерна.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 225 Господарського кодексу України виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Позивачем надано належні та допустимі докази у підтвердження ринкової вартості втраченого майна - зерна кукурудзи 3-го класу кількістю 635000 кг, 2013 року збирання врожаю, як станом на момент подання позову, так і на дату розгляду справи; та розрахунок вартості втраченого майна, викладений у позові, здійснений у межах ринкової вартості відповідного майна як на дату подання позову, так і на дату винесення рішення.

Будь-яких доказів, які б спростовували зазначену у вказаному витязі та довідці інформацію про ринкову вартість зерна, відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" про стягнення 2 061 210 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. - 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити його в силі.