Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Короткевича О.Є. (доповідач у справі),

суддів:

Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову та рішення

Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 року Господарського суду Київської області від 11.04.2017 року

у справі Господарського суду

№ 911/2595/16 Київської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Енергія"

про стягнення 2 299 395,52 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Старчик А.А.,

від ПрАТ "Енергія" - Володченко Т.І.

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача - приватного акціонерного товариства Енергія" та просив суд стягнути з відповідача 2 299 395 52 грн., з яких 1 363 145,44 грн. інфляційних втрат, 806 005,16 грн. 3% річних, 130 244,92 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1337/14-ТЕ-17 від 13.12.2013, укладеного між сторонами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11 квітня 2017 року у справі № 911/2595/16 (суддя Подоляк Ю.В.) позов задоволено частково; присуджено до стягнення з приватного акціонерного товариства Енергія" на користь публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" 31 739,35 грн. 3% річних, 290 220,24 грн. втрат від інфляції, 117 359,63 грн. пені та 7 344,24 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2017 року у справі № 911/2595/16 (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Яковлєв М.Л., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 11 квітня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі постановою суду апеляційної інстанції та рішенням місцевого суду, скаржник публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 11 квітня 2017 року в частині відмови у стягненні 688 645,53 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити. В іншій частині скаржник просить залишити процесуальні рішення без змін.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 22, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 551, 625 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 13.12.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та приватним акціонерним товариством "Енергія" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1337/14-ТЕ-17, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу протягом 2014 року природний газ обсягом до 17350 тис.куб.м, а відповідач - прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.01.2014 ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн., крім того 20 % ПДВ - 218,20 грн., разом із ПДВ - 1 309,20 грн.

За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Термін дії договору в частині поставки газу - до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу 1337/14-ТЕ-17 від 13.12.2013 виконав належним чином, поставивши відповідачу у січні-грудні 2014 року природний газ на загальну суму 14 559 598,80 грн.

Разом з тим, позивач, враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки, визначені договором, звернувся до суду з позовом про стягнення за час прострочення інфляційних в сумі 1 363 145,44 грн., 3% річних в сумі 130 244,92 грн. та пені в сумі 806 005,16 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" місцевим господарським судом враховано укладені 09.10.2014 та 11.12.2014 договори про організацію взаєморозрахунків № 717/30 та № 1347/30 (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), за яким позивачу була сплачена загальна сума заборгованості за рахунок субвенцій в сумі 9 264 309,92 грн. В зв'язку з цим та, враховуючи зміни щодо порядку та строків сплати за спожитий газ, місцевим господарським судом і було здійснено перерахунок заявлених позивачем вимог відносно лише залишку заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році.

З зазначеними висновками місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції, залишивши рішення Господарського суду Київської області від 11 квітня 2017 року без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

09.10.2014 та 11.12.2014 між Головним управлінням Державної Казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Обухівської міської ради, Виконавчим комітетом Обухівської міської ради та сторонами у справі укладено договори про організацію взаєморозрахунків № 717/30 № 1347/30 (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), в яких останні домовились про організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 (30-2014-п) (пункт 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

Судами встановлено, що загальна сума субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за зазначеними договорами складає 9 264 309,92 грн.

Згідно пунктів 16 зазначених договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що уклавши вказані договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків в частині оплати 9 264 309,92 грн. за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу. У зв'язку з цим, суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3% річних, які нараховані позивачем на суму 9 264 309,92 грн. та яка була сплачена за рахунок субвенцій, оскільки для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 № 3-101гс14, від 09.09.2014 № 3-102гс14, від 09.09.2014 № 3-105гс14, від 16.09.2014 № 3-111гс14, від 30.09.2014 № 3-114гс14.

Разом з тим, судами встановлено, що різниця між загальною вартістю спожитого у 2014 році газу (14 559 598,80 грн.) та розміром субвенції згідно договорів про організацію взаєморозрахунків (9 264 309,92 грн.) становить 5 295 288,88 грн., яка є залишком заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році та сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Відтак, оскільки зміни щодо порядку та строків сплати за спожитий газ в частині 5 295 288,88 грн., сплачених відповідачем власними коштами, сторонами не здійснювалось, то у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем правомірно нараховано за час прострочки пеню на підставі пункту 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, інфляційні втрати та 3% річних на прострочену суму 5 295 288,88 грн., яку було несвоєчасно сплачено відповідачем за спожитий природний газ.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, виходячи з простроченої суми зобов'язання у розмірі 5 295 288,88 грн., відповідно до якого підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка складає 290 220,24 грн., сума 3% річних, які підлягають стягненню складає 31 739,35 грн., та пені за прострочення виконання зобов'язання становить 167 656,62 грн.

Також суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши співвідношення суми боргу з обсягом нарахованих штрафних санкцій, керуючись повноваженнями, наданими п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК та приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, обґрунтовано зменшив суму пені до 117 359,63 грн.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 11 квітня 2017 року у справі № 911/2595/16 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2017 року та рішення Господарського суду Київської області від 11 квітня 2017 року у справі № 911/2595/16 залишити без змін.