19.04.2017 Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" звернулося в порядку ст. 117 ГПК України до Господарського суду Київської області із заявою про визнання наказів Господарського суду Київської області від 10.01.2012 та від 15.06.2012 у справі № 13/110-11 такими, що не підлягають виконанню в частині стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням заяви про уточнення - т. 3 а. с. 85).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2017 у справі № 13/110-11 (суддя Наріжний С.Ю.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (колегія суддів у складі: Куксов В.В. - головуючий суддя, судді Гончаров С.А., Скрипка І.М.), визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Київської області від 10.01.2012 у справі № 13/110-11 в частині стягнення з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 164090,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 433852,73 грн. Відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про визнання наказу Господарського суду Київської області від 10.01.2012 у справі № 13/110-11 в частині стягнення 2125774,94 грн. основного боргу, та наказу Господарського суду Київської області від 15.06.2012 у справі № 13/110-11 в частині стягнення пені у розмірі 163140,47 грн.

У касаційній скарзі Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 25.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 13/110-11 в частині визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Київської області від 10.01.2012 у справі № 13/110-11 щодо стягнення з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 164090,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 433852,73 грн., та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2011 у справі № 13/110-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2011, стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2125774,94 грн. основного боргу за договором № 06/09-754-БО-17 від 29.09.2009, 433852,73 грн. інфляційних втрат, 164090,27 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 222,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 163140,47 грн. пені відмовлено.

10.01.2012 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2011 видано наказ № 13/110-11.

Постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 постанову Вищого господарського суду України скасовано в частині залишення без змін судових актів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог стосовно стягнення пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2012 скасовано рішення господарського суду Київської області від 08.08.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 в частині вимог про стягнення 163140,47 грн. пені та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення даних вимог; стягнуто з відповідача на користь позивача 163140,47 грн. пені, 13,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 815,70 грн. державного мита за перегляд справи судом апеляційної інстанції, 1631,40 грн. судового збору за перегляд справи судом касаційної інстанції та 1631,40 грн. судового збору за перегляд справи Верховним Судом України.

15.06.2012 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 30.05.2012 судом видано наказ № 13/110-11.

Наказом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" від 05.09.2011 № 374 було створено комісію по списанню заборгованості за спожитий природний газ перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Згідно із протоколом № 2 від 08.09.2011 засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" списано заборгованість Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" за договором № 06/09-754-БО-17 від 29.09.2009 в сумі 2886858,41 грн., яка включає в себе: 2125774,94 грн. основної заборгованості, 433852,73 грн. інфляційних збитків, 164090,27 грн. 3% річних та 163140,47 грн. пені.

Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" надіслано стягувачу повідомлення про наведене списання заборгованості від 13.09.2011 разом з копією відповідного протоколу.

Наведені обставини стали підставою для звернення Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" із заявою про визнання наказів Господарського суду Київської області від 10.01.2012 та від 15.06.2012 у справі № 13/110-11 в частині стягнення з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2125774,94 грн. основної заборгованості, 433852,73 грн. інфляційних збитків, 164090,27 грн. 3% річних та 163140,47 грн. пені такими, що не підлягають виконанню.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, частково задоволено заяву Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про визнання наказів такими, що частково не підлягають виконанню з огляду на таке.

04.06.2011 набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) , статтею 1 якого передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

В пункті 2.5 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) зазначено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 (894-2011-п) затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі - Порядок), який визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, а також за кам'яне і буре вугілля, газ нафтопереробки, нафтопродукти і природний газ підприємств, що виробляють електричну енергію, перед Держрезервом, яку реструктуризовано відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) .

Згідно із п. 6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Односторонній протокол комісії з питань списання заборгованості є достатньою правовою підставою для списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій, відповідно до п. 2.2. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.10.2013 у справі № 5011-27/6245-2012).

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії боржника по списанню заборгованості з інфляційних втрат та трьох відсотків річних Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором № 06/09-754-БО-17 від 29.09.2009 є правомірними та такими, що відповідають п. 2.2. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Відповідно до ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Отже, місцевим та апеляційним господарськими судами правомірно визнано наказ Господарського суду Київської області від 10.01.2012 у справі № 13/110-11 в частині стягнення з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 164090,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 433852,73 грн. таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з припиненням вказаних грошових зобов'язань.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу у розмірі 2125774,94 грн., оскільки як встановлено судами дана заборгованість виникла за актами передачі-приймання природного газу від 31.03.2010 на суму 1786155,37 грн. (частково), від 30.04.2010 на суму 653252,68 грн., від 31.05.2010 на суму 67818,74 грн., від 30.06.2010 на суму 69618,12 грн., від 31.07.2010 на суму 23763,92 грн., від 31.08.2010 на суму 40636,01 грн. та від 30.09.2010 на суму 116072,05 грн., тобто після 01.01.2010, в той час як на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) підлягає списанню заборгованість за природний газ, що обліковувалася станом на 01.01.2010.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені у розмірі 163140,47 грн., оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій наказ Господарського суду Київської області від 15.06.2012 № 13/110-11 про стягнення 163140,47 грн. пені є таким, що виконаний боржником в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 208 від 04.02.2016 та постановою ВП № 34530469 від 11.02.2016 про закінчення виконавчого провадження.

Вищий господарський суд України вважає помилковими посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що заборгованість з інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягає списанню у зв'язку із тим, що станом на 04.06.2011 не була відображена у бухгалтерському обліку суб'єктів списання та не існувала взагалі (за відсутності відповідного судового рішення, яке набрало законної сили) з огляду на те, що нарахування компенсаційних втрат (інфляційних втрат та трьох відсотків річних) починається з моменту порушення виконання зобов'язання щодо оплати спожитого природного газу. Тому доводи скаржника, що для списання інфляційних втрат та 3% річних необхідною умовою є існування судового рішення про стягнення таких сум, яке набрало законної сили до 04.06.2011, є безпідставними та необґрунтованими. Отже, відображення фінансових санкцій у бухгалтерському обліку підприємств є внутрішнім питанням відповідного товариства.

Крім того, твердження позивача про те, що списання заборгованості зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, по якій відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили передбачає спеціальну процедуру - підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання також не заслуговують на увагу, оскільки станом на час списання вказаної заборгованості згідно із протоколом № 2 від 08.09.2011 суми інфляційних втрат та 3% річних були визначені рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2011. Отже, такі суми не підлягали узгодженню сторонами шляхом укладення договору згідно з п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 (894-2011-п) , яким встановлено не порядок списання заборгованості, а спосіб визначення розміру заборгованості зі сплати штрафних та фінансових санкцій на підставі договорів про поставку природного газу.

Згідно із ст. - 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Таким чином, застосування судом першої інстанції та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11, - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 25.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 13/110-11 залишити без змін.