У серпні 2016 року Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (далі - Інспекція) звернулася до господарського суду Запорізької області до Комунального підприємства "Вознесенське" Вознесенської сільської ради Запорізької області (надалі - КП "Вознесенське") з позовом про стягнення шкоди в розмірі 417 034,80 грн., завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.11.2016 (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017 (колегія суддів у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий, Агапов О.Л., Малашкевич С.А.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017 і рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касатор стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушено норми ст. - 4-2, - 4-3, 22, 33, 36, 43 ГПК України, ст. 23 Кодексу України "Про надра" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" № 867-VIII від 08.12.2015 (867-19) (далі - Закон № 867-VIII від 08.12.2015 (867-19) ). Зокрема, на думку відповідача, господарські суди не взяли до уваги той факт, що спеціальний дозвіл на користування надрами видається підприємствам, які здійснюють видобування прісних підземних вод, а КП "Вознесенське" за родом своєї діяльності не займається таким видобуванням, а лише здійснює водопостачання вже видобутої води. Водночас, касатор вказує, що КП "Вознесенське" не несе відповідальності за видобування підземних вод без спеціальних дозволів, з урахуванням факту видобування підземних вод в межах 300 м. куб. на добу та звертає увагу касаційного господарського суду на те, що чинним законодавством передбачено звільнення від відповідальності землевласників та землекористувачів, які на момент набрання чинності Законом № 867-VIII від 08.12.2015 (867-19) розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів для видобування підземних вод.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- КП "Вознесенське" створено за рішенням Вознесенської сільської ради № 2 від 11.07.2000, шляхом об'єднання власного та переданого їй майна, і організації на базі цього майна підприємницької діяльності з метою задоволення населення регіону у комунальних послугах;

- відповідно до п. 1.2 Статуту, підприємство є спільною власністю територіальної громади Вознесенської сільської ради;

- предметом діяльності підприємства є видобування води, її реалізація з водовідведенням (п.1.5.4 Статуту);

- КП "Вознесенське" є підприємством питного водопостачання, яке здійснює забір та постачання води населенню;

- у період з 03.11.2015 по 05.11.2015 Інспекцією проводилась планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "Вознесенське";

- за результатами перевірки встановлено, що КП "Вознесенське" в період з 04.11.2012 по 03.11.2015 здійснювало забір води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра;

- під час проведення перевірки Інспекцією був складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КП "Вознесенське" від 03.11.2015 - 05.11.2015, де в пункті 2 таблиці "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)" зафіксовано вищевказане порушення;

- на підставі довідки відповідача від 04.11.2015 за № 79 про кількість забраної питної води в період з 04.11.2012 по 03.11.2015 - 487760 м-3 води та відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389 (z0767-09) (далі - Методика), Інспекцією була розрахована сума збитків, заподіяних державі з боку відповідача внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами), яка складає 417 034,80 грн.;

- на підставі матеріалів перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області на ім'я Керівника КП "Вознесенське" було винесено припис №17 від 05.11.2015, в пункті 1 якого було приписано до 05.03.2016 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами);

- у зв'язку з виявленими порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра постановою від 04.11.2015 за № 000054/01/06 було притягнуто до адміністративної відповідальності уповноважену посадову особу КП "Вознесенське" - керівника ОСОБА_6 за ст. 47 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Штраф сплачено керівником відповідача в добровільному порядку, про що свідчить квитанція № 20 від 05.11.2015;

- дії Інспекції з проведення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства були оскаржені відповідачем та визнані незаконними постановою Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 22.09.2016 в адміністративній справі № 320/5557/16-а, якою задоволено позов КП "Вознесенське" та визнано протиправними дії державного інспектора при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення № 000054/01/06 від 04.11.2015 року відносно керівника відповідача про застосування фінансової санкції у розмірі 510 грн., проте постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 постанову Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 22.09.2016 в адміністративній справі № 320/5557/16-а скасовано, у задоволенні позову керівника КП "Вознесенське" до Інспекції відмовлено;

- з метою вирішення даного питання в добровільному порядку на адресу відповідача Інспекцією 01.02.2016 було направлено лист-претензію № 364/12 разом із розрахунком розміру шкоди.

Відмова відповідача відшкодувати державі заподіяні, внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами), збитки в добровільному порядку, спричинила звернення Інспекції з даним позовом.

Надавши правову оцінку наведеним вище обставинам господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вищий господарський суд України погоджується з такими висновками господарських судів, зважаючи на таке:

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України (213/95-ВР) підземні води та джерела належать до водного фонду України (п. 2 ч. 2 ст. 3), а згідно з Кодексом України про надра (132/94-ВР) вони є частиною надр (ст.ст. 1, 6).

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України).

Частиною 1 ст. 16 Кодексу України про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, господарськими судами правильно зазначено про те, що чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Статтею 23 Кодексу про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м-3 на добу.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що КП "Вознесенське", маючи дозвіл на спеціальне водокористування № 0049/Зап з терміном дії з 01.01.2014 по 31.12.2016 року і цільовим призначенням водокористування для забезпечення господарсько-побутових потреб і власних потреб, здійснюючи фактично при цьому користування водою для виробничих потреб, дійшли вірного висновку, що зазначене не дозволяє відповідачу користуватись підземними водами без отримання спеціального дозволу на користування надрами та спростовує твердження відповідача про зворотне.

Отже, господарськими судами попередніх інстанцій взято до уваги той факт, що видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 м-3 на добу, суб'єкти господарювання мали право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагав отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Вищий господарський суд України враховує позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 01.04.2015 у справі № 922/2610/14 (№ 3-32гс15). Так Верховним судом наголошено на тому, що однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснювалось видобування та використання водних ресурсів саме на потреби своєї основної господарсько-виробничої діяльності, а не для задоволення власних господарсько-побутових потреб, виходячи з такого:

- відповідач здійснював господарсько-виробничу діяльності із використанням чотирьох свердловин (№ 6, № 13, № 14, № 1942);

- загалом за всіма свердловинами (№ 6, № 13, № 14, № 1942) добовий забір води відповідачем здійснювався у кількості більшій ніж 300м-3 на добу; зокрема, 01.11.2012 було видобуто: по свердловині № 6 - 0м-3, № 13 - 178м-3, № 14 - 155м-3, № 1942 - 117м-3. Тобто, в сукупності по всім чотирьом свердловинам, 01.11.2012 було видобуто 450м-3 підземної води, що є більшим ніж передбачено ст. 23 Кодексу України про надра. Аналогічні показники, з перевищенням допустимого ліміту, вбачаються на протязі всього перевіреного періоду, зокрема станом на кінець перевіряємого періоду - 30.11.2015 року: по свердловині № 6 - 0м-3, № 13 - 50м-3, № 14 - 122м-3, № 1942 - 179м-3, всього 30.11.2015 року було забрано 351 м-3 води;

- відповідач в період з 04.11.2012 по 03.11.2015 здійснював забір води із чотирьох свердловин без спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно з приписами ст. 16 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" організація питного водопостачання забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів: дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Відповідно до ст. 17 Закону підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

За змістом ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Методикою (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Відповідно до п. 9.1 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Ст. 67 Кодексу України про надра передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За змістом ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі цієї статті настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди. За загальним правилом, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення, виключає настання цивільної відповідальності. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку по доведеність позивачем факту наявності в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка КП "Вознесенське" полягає у самовільному водо- та надрокористуванні (без оформлення спеціального дозволу), що підтверджується актом перевірки, приписом № 17 від 05.11.2015 року, протоколом про адміністративне правопорушення від 04.11.2015 року, постановою про накладення адміністративного стягнення № 000054/01/06 від 04.11.2015 року;

- наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики;

- а також причинний зв'язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Господарські суди попередніх інстанцій з огляду на зазначені законодавчі приписи та з'ясувавши факт здійснення відповідачем, в порушення вимог природоохоронного законодавства, самовільного, без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), використання водних ресурсів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 417 034,80 грн., дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касатора про те, що чинним законодавством передбачено звільнення від відповідальності землевласників та землекористувачів, які на момент набрання чинності Законом № 867-VIII від 08.12.2015 (867-19) розпочали, відповідно до вимог законодавства, процес отримання спеціальних дозволів для видобування підземних вод відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на таке: Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 року за № 867-VIII (867-19) внесено зміни до ст. 21 та ст. 23 Кодексу України про надра, якими визнано право землевласників та землекористувачів видобувати в межах наданих їм земельних ділянок підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, без спеціальних дозволів та гірничого відводу за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Вказаний закон, яким скасовано низку дозвільних процедур, набрав чинності з 01.01.2016 року. Тобто, на спірні правовідносини, які виникли у спірний період його дія не розповсюджується.

Відповідно до положення абз. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 року за № 867-VIII (867-19) землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничного відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничного відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Положення зазначеної правової норми містять вказівку на зворотну дію цього Закону щодо звільнення землекористувачів від відповідальності за видобування підземних вод до набрання ним чинності.

При цьому, як правомірно зазначено апеляційним господарським судом, у випадку звільнення від відповідальності, як землекористувача, КП "Вознесенське" необхідно було подати документи разом із заявою для отримання дозволу на користування надрами згідно вимог "Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 (615-2011-п) (додаток № 1 - "Перелік документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону") та Додатку № 1 до "Регламенту погодження Мінприроди України надання надр у користування", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 262 від 26.07.2011 (z0932-11) .

Досліджуючи питання про те, чи розпочав відповідач процедуру щодо отримання таких документів, зокрема, чи звертався до відповідних органів Держгеонадр України щодо отримання геологічної інформації про ділянку, а якщо звертався, то чи є таке звернення дією, яка передує отриманню документу дозвільного характеру та початком процедури щодо отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону для видобування корисних копалин, Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 17.05.2017 зобов'язав відповідача надати письмові пояснення з відповідними доказами щодо звернення відповідача із заявою та надання до неї документів для отримання дозволу на користування надрами відповідно до вимог вказаного Порядку; пояснення щодо того, чи звертався відповідач до відповідних органів Держгеонадр України та з якими документами; пояснення щодо того, чи здійснювалися будь-які дії щодо процедури отримання спеціальних дозволів протягом спірного періоду (з 04.11.2012 року по 03.11.2015).

На підтвердження початку отримання спеціального дозволу для використання надр відповідачем до апеляційного господарського суду надано:

- довідку Мелітопольської районної ради за № 604, відповідно до якої станом на 12.12.2008 Мелітопольською районною державною адміністрацією та Мелітопольською районною радою проводяться роботи по отриманню КП "Вознесенське" спеціального дозволу на користування надрами;

- договір № 17/6 від 01.06.2009 укладений КП "Південукргеологія" та КП "Вознесенське" про підготовку гідрогеологічних матеріалів для оформлення спеціального дозволу на дослідно-промисловий видобуток підземних вод та проекту зон санітарної охорони свердловини;

- рішення Запорізької обласної ради № 30 від 31.03.2010 про погодження питання надання КП "Вознесенське" дозволу на користування надрами на території Запорізької області;

- лист Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 1/04-7.12/2867 від 30.04.2010.

Водночас, як встановлено апеляційним господарським судом, відповідачем не надано доказів направлення заяви до Державної геологічної служби України, що мало б підтвердити факт початку процесу отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що відповідачем не було вчинено всіх необхідних дій на те, щоб розпочати процедуру отримання спеціального дозволу користування надрами, яка передбачена чинним законодавством.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки доказів. Однак, за відсутності з боку господарських судів порушень приписів процесуального законодавства щодо оцінки поданих доказів, такі доводи не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Відповідно до ст. - 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Згідно з ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що господарськими судами з дотриманням норм процесуального законодавства до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права та враховуючи висловлену Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 правову позицію про те, що суд касаційної інстанції повинен використовувати свої повноваження на виправлення фундаментального порушення, яке допустили суди попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішень.