У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Росава" (далі - ПрАТ "Росава") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ Банк "Фінанси та Кредит") про визнання припиненою поруку ПрАТ "Росава" за договорами поруки від 27.02.2015 № 324 та № 325, від 26.06.2015 № 345, укладеними між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресгруп" (далі - ТОВ "Прогресгруп").

Рішенням господарського міста Києва від 24.01.2017 у справі № 910/22477/16 (суддя Шкурдова Л.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 (колегія суддів у складі: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.) рішення господарського міста Києва від 24.01.2017 у справі № 910/22477/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 910/22477/16, ПрАТ "Росава" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк подання касаційної скарги, скасувати постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено ПрАТ "Росава" строк подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 910/22477/16, прийнято зазначену касаційну скаргу ПрАТ "Росава" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.11.2017 о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.12.2005 між ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) та товариством з обмеженою діяльністю "Торговий дім заводу "Прогрес", найменування якого змінено на ТОВ "Прогресгруп" (Позичальник) було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 1027-01-05 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового призначення (Кредитні кошти).

Згідно з п. 1.1.1 Кредитного договору надання Кредитних коштів здійснюється окремими частинами (траншами) на умовах, визначених Кредитним договором в межах мультивалютної кредитної лінії, з врахуванням Графіку зниження ліміту кредитної лінії зі сплатою процентів за користування Кредитними коштами.

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 18.06.2015 до Кредитного договору) Позичальник зобов'язаний повернути отримані Кредитні кошти Банку в валютах заборгованості по кожному траншу в строк до 26.02.2016 включно шляхом перерахування коштів на відповідні рахунки згідно Графіку погашення кредитної лінії.

Пунктом 3.1 Кредитного договору встановлено процентну ставку за користування Кредитними коштами окремо по кожному траншу та дату закінчення дії процентної ставки, яка не перевищує дати повернення кредиту, вказаного в п. 2.5 Кредитного договору.

Згідно з п. 3.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 18.12.2006 до Кредитного договору) розрахунок процентів проводиться за період користування кожним траншем з моменту списання Кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника, до моменту повернення Кредитних коштів по позичковий рахунок Позичальника. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів по заборгованості в гривні проводиться по методу "факт/365" ("факт/366" в високосному році, по заборгованості в інших валютах - по методу "факт / 360").

Відповідно по п. 3.4 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 26.02.2015 до Кредитного договору) нарахування процентів за користування Кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 до 30 (31) числа кожного місяця. У вказаний строк сплачуються проценти за користування Кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа (включно) поточного місяця. Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними коштами, які нараховані по 25 лютого включно, в строк до 31.03.2015 включно.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Прогресгруп" (Боржник) за Кредитним договором, 27.02.2015 між ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" (Кредитор) та ПрАТ "Росава" (Поручитель) було укладено договір поруки № 324 (далі - Договір поруки № 324), відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди від 22.06.2015 до Договору поруки № 324) Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань в розмірі 28 974 113,51 грн. за Кредитним договором, укладений між Кредитором та Позичальником, про надання Позичальнику кредиту в розмірі 249 660 861,76 грн., зі сплатою процентів за користування Кредитними коштами, виходячи з відсоткових ставок, вказаних в п. 3.1 Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки № 324 Поручитель свідчить, що він ознайомлений з Кредитним договором і згоден з його умовами.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки № 324 у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки № 324 Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, в т.ч. по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки по основному боргу і відсоткам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Згідно з п. 4.4 Договору поруки № 324 внесення змін і доповнень до Кредитного договору, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, не допускається без погодження з Поручителем.

Також, 27.02.2015, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Прогресгруп" (Боржник) за Кредитним договором, між ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" (Кредитор) та ПрАТ "Росава" (Поручитель) було укладено договір поруки № 325 (далі - Договір поруки № 325), відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди від 22.06.2015 до Договору поруки № 325) Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань в розмірі 299 784,71 дол. США за Кредитним договором, укладений між Кредитором та Позичальником, про надання Позичальнику кредиту в розмірі 249 660 861,76 грн., зі сплатою процентів за користування Кредитними коштами, виходячи з відсоткових ставок, вказаних в п. 3.1 Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки № 325 Поручитель свідчить, що він ознайомлений з Кредитним договором і згоден з його умовами.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки № 325 у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки № 325 Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, в т.ч. по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки по основному боргу і відсоткам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Згідно з п. 4.4 Договору поруки № 325 внесення змін і доповнень до Кредитного договору, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, не допускається без погодження з Поручителем.

26.06.2015, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Прогресгруп" (Боржник) за Кредитним договором, між ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" (Кредитор) та ПрАТ "Росава" (Поручитель) було укладено договір поруки № 345 (далі - Договір поруки № 345), відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань в розмірі 2 588 723,00 Євро за Кредитним договором, укладений між Кредитором та Позичальником, про надання Позичальнику кредиту в розмірі 249 660 861,76 грн., зі сплатою процентів за користування Кредитними коштами, виходячи з відсоткових ставок, вказаних в п. 3.1 Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки № 345 Поручитель свідчить, що він ознайомлений з Кредитним договором і згоден з його умовами.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки № 345 у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки № 345 Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, в т.ч. по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки по основному боргу і відсоткам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Згідно з п. 4.4 Договору поруки № 345 внесення змін і доповнень до Кредитного договору, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, не допускається без погодження з Поручителем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у подальшому додатковими угодами від 02.06.2015, від 02.07.2015, від 04.08.2015, від 01.09.2015 до п. 3.4 Кредитного договору вносились зміни, а саме, вказаними додатковими угодами передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 до 30 (31) числа кожного місяця. У вказаний строк сплачуються проценти за користування Кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа (включно) поточного місяця. Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними коштами, нараховані по 25 березня включно, в строк до 31.12.2015 включно.

Так, згідно з п. 3.4 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 02.06.2015) Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними коштами, нараховані за період з 26.03.2015 по 25.05.2015 включно, у строк до 31.07.2015 включно.

Відповідно до п. 3.4 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 02.07.2015) Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними коштами, нараховані за період з 26.03.2015 по 25.06.2015 включно, у строк до 31.07.2015 включно.

Згідно з п. 3.4 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 04.08.2015) Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними коштами, нараховані за період з 26.03.2015 по 25.07.2015 включно, у строк до 30.09.2015 включно.

Відповідно по п. 3.4 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди та від 01.09.2015) Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними коштами, нараховані за період з 26.03.2015 по 25.08.2015 включно, у строк до 30.09.2015 включно.

Вважаючи, що внаслідок укладення додаткових угод від 02.06.2015, від 02.07.2015, від 04.08.2015, від 01.09.2015 до Кредитного договору збільшився обсяг відповідальності ПрАТ "Росава", як поручителя за Договорами поруки № 324, № 325, № 345, та згоди на таке збільшення поручитель не надав, а тому порука за зазначеними договорами поруки припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, ПрАТ "Росава" звернулось з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Виходячи зі змісту наведених правових норм, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, і кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, виходячи з правового аналізу частини першої статті 559 ЦК України, порука припиняється, в тому числі, за обставин дії двох умов: 1) внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; 2) ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто, закон пов'язує припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною основного зобов'язання збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою (така правова позиція Верховного Суду України викладена, зокрема, у постанові від 18.11.2015 у справі № 910/1407/15-г).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, додатковими угодами від 02.06.2015, від 02.07.2015, від 04.08.2015, від 01.09.2015 до Кредитного договору було лише відстрочено строк сплати вже нарахованих, на дати укладення вказаних додаткових угод до Кредитного договору, процентів за користування Кредитними коштами до 31.07.2015 та до 30.09.2015 року, в межах загального строку повернення Кредитних коштів, який визначений п. 2.5 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 19.02.2015) та в межах строку нарахування процентної ставки, визначеної п. 3.1 Кредитного договору, без збільшення періоду нарахування процентів за користування Кредитними коштами, що не призвело до збільшення періоду нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, додатковими угодами від 02.06.2015, від 02.07.2015, від 04.08.2015, від 01.09.2015 до Кредитного договору сторони не змінювали кінцевий строк повернення кредиту, розмір основного зобов'язання та не збільшувався розмір процентів за користування Кредитними коштами, а змінили лише строки (відстрочення, відтермінування) сплати нарахованих процентів за користування Кредитними коштами в межах загального строку повернення Кредитних коштів, що не призвело та не може призвести до збільшення обсягу відповідальності позивача як Поручителя та не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Враховуючи викладене та встановивши, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про збільшення обсягу його відповідальності за відсутності його згоди, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання поруки за Договорами поруки № 324, № 325, № 345 припиненою та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 та ч.ч. 1, 2 ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Великої Британії").

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши повноту доказів, фактичним обставинам даної справи № 910/22477/16, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіривши мотиви, підстави, нормативно-правове обґрунтування оскаржуваних судових актів, беручи до уваги доводи касаційної скарги та враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про правильність підстав, на яких ґрунтувалися рішення судів нижчих інстанцій (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96) та, відповідно, про відсутність у суду касаційної інстанції підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів.