У вересні 2016 року Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" (Далі - ДП "Трансгарант-Україна") звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь") про стягнення 45 000,00 грн. плати за послуги на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 20/2013/417 від 15.02.2013 року та Додатку № 62 від 18.09.2015 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 року у справі № 908/2385/16 (головуючий суддя - Колодій Н.А., суддя - Мірошніченко М.В., суддя - Проскуряков К.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року у справі № 908/2385/16 (головуючий суддя - Радіонова О.О., суддя - Марченко О.А., суддя - Чернота Л.Ф.) апеляційну скаргу ДП "Трансгарант - Україна" на рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 року у справі № 908/2385/16 задоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 року у справі № 908/2385/16 скасовано. Позовні вимоги ДП "Трансгарант-Україна" до ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 45 000,00 грн. задоволено. Стягнуто з ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь ДП "Трансгарант-Україна" заборгованість у сумі 45 000 грн., судовий збір за подання позову у сумі 1378, 00 грн. Стягнуто з ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь ДП "Трансгарант-Україна" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1515,80 грн. Доручено господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року у справі № 908/2385/16, ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2017 року у даній справі залишити в силі. У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2385/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Куровський С.В. (протокол автоматизованого розподілу від 05.10.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2017 року у справі № 908/2385/16 прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року у справі № 908/2385/16 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 07.11.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 31.10.2017 року № 08.03.-04/5296, у зв'язку з перебуванням судді Куровського С.В. у відпустці, відповідно до п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 908/2385/16 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2385/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Білошкап О.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2017 року в матеріалах справи).

23.10.2017 року до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 року у справі № 908/2385/16 клопотання Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Доручено господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції 07.11.2017 року о 11 год. 00 хв. у приміщенні господарського суду Херсонської області за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, в залі судових засідань ВКЗ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 15.02.2013 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжсталь" (змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Запоріжсталь") (за договором - клієнт, відповідач у справі) та ДП "Трансгарант- Україна" (за договором - експедитор, позивач у справі) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 20/2013/417 (далі - договір), за умовами якого відповідач доручає, а позивач, в порядку та на умовах даного договору зобов'язується, за дорученням клієнта, за плату (винагороду) та за його рахунок надати клієнту послуги, передбачені п. 1.2 даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору, на умовах даного договору, позивач, на підставі письмових заявок відповідача, зобов'язується надати відповідачу транспортно-експедиторські послуги з організації та оплати перевезення вантажу відповідача по залізничним коліям України та країн СНД у власних (орендованих) вагонах або вагонах що знаходяться під керуванням експедитора на інших законних підставах (надалі - вагони експедитора).

Відповідно до п. 1.3 договору, у випадку необхідності надання Експедитором додаткових послуг, не вказаних в письмовій заявці клієнта, а також необумовлених умовами даного договору, розмір та порядок оплати таких послуг визначається додатковою письмовою угодою сторін.

Розділом 3 договору встановлені обов'язки сторін.

Клієнт зобов'язується в строк згідно п.2.1 направляти експедитору письмову заявку на організацію перевезення вагонів з визначеним змістом (п.3.1).

Приймати та затверджувати (підписувати) Звіти/Акти виконаних робіт експедитора на протязі 5-ти банківських днів з дати їх отримання від експедитора. У разі виникнення розбіжностей по Звіту/Акту виконаних робіт, клієнт зобов'язаний затвердити (підписати) Звіт/Акт виконаних робіт (в цій же термін) з розбіжностями та обов'язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей (п.3.1.4).

За змістом п.3.2.1 договору експедитор зобов'язується у разі прийняття заявки та отримання від клієнта сум фінансування, в об'ємі та порядку, передбачених розділом 4 даного договору надавати клієнту інструкцію про порядок оформлення перевізних документів, об'єми та строки відправки узгоджених перевозок вантажів та повернення порожніх вагонів.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 11.11.2013 року до договору № 20/2013/417 пункт 8.1 договору викладений в наступній редакції: "Даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання" .

Додатковою угодою № 6 від 05.12.2014 року строк дії договору № 20/2013/417 від 15.02.2013 року продовжено до 31.12.2015 року включно, договір та зазначені додаткові угоди до нього підписані сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками підприємств.

У Додатку № 62 від 18.09.2015 року до договору транспортно-експедиторського обслуговування № 20/2013/417 від 15.02.2013 року сторони визначили, що у відповідності до умов даного договору, експедитор (позивач) надає послуги з надання власних (орендованих) вагонів - окатишевозів (далі - вагони) на маршрутах: станція відправлення: ст. Максимовка - Тернопольська, ст. Скалат Львівської залізниці, ст. Негін - Південно - Західної залізниці, ст. Терни, ст. Рядова, ст. Інгулець, Придніпровської залізниці; станція призначення: ст. Запоріжжя - Ліве, Кушугум Придніпровської залізниці. Вантаж - вапняк для флюсування, флюси, камінь вапняковий, окатиші, залізничну сировину.

У пункті 2 цього Додатку до договору вказано, що вартість послуг експедитора за надання рухомого складу та організацію перевезень (крім вартості ж. д. тарифу) визначається у вигляді ставки в розмірі 300,00 (триста) гривень, в тому числі ПДВ, за один вагон на добу.

Пунктом 2.1 Додатку до договору визначено, що нарахування плати за послуги, проводиться за весь строк знаходження кожного вагона під перевезеннями клієнта, включаючи час перебування вагона на коліях залізниць, підприємств-вантажовідправників, вантажоодержувачів і підприємств залізничного транспорту. Облік по кожному перевезенню починається з дати прибуття (включно) вагона на узгоджену сторонами станцію першого навантаження по даному додатку та закінчується датою прибуття вагонів після останнього вивантаження на станцію зазначену експедитором.

Дати початку та закінчення надання послуг і весь період надання послуг з організації перевезень обумовленої в цьому додатку, зазначаються в Актах початку надання послуг та закінчення надання послуг, які підписуються кожною із сторін. Зазначені дати визначаються згідно з календарним штемпелем станції на залізничних перевізних документах, та/або у разі відсутності перевізних документів згідно даних ГІОЦ "Укрзалізниці".

У грудні 2015 року за час знаходження вагонів під перевезенням відповідача позивачем було оформлено Акт виконаних робіт № 105/15/2013 від 31.12.2015 року та рахунок № 105/15/2013 від 31.12.2015 року, згідно яких нарахована сума плати вартості послуг за грудень 2015 року у сумі 936600,00 грн.

Відповідач підписав Акт виконаних робіт № 105/15/2013 від 31.12.2015 року із застереженням, погодившись з нарахованою платою лише у сумі 891600,00 грн., не визнаючи 45 000 грн. Рахунок на оплату був отриманий відповідачем, що підтверджено підписом та печаткою відповідача.

У своєму листі від 29.01.2016 року № 80-2006967, адресованому позивачу, відповідач зазначив, що не визнає суму 45000 грн. з ПДВ, а саме по 50 вагонах, які простоювали в очікуванні інструкцій на здачу, строк надання вагонів у користування складає 28 діб.

Позивач у своїй відповіді від 02.02.2016 року №16/047 просив відповідача розглянути акти закінчення надання послуг та Акт виконаних робіт № 105/15 від 31.12.2015 року в межах діючого Додатку до договору та підписані документи направити позивачу.

26.02.2016 року позивачем відповідачу була виставлена претензія на загальну суму 997959,12 грн., яка задоволена не була, що стало підставою звернутись до суду з позовом до відповідача про стягнення 45000 грн. заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами правомірність пред'явлення до стягнення плати за вагони, які простоювали в очікуванні інструкцій на повернення, оскільки за умовами Додатку № 62 від 18.09.2013 року до договору транспортно-експедиторського обслуговування № 20/2013/417 від 15.02.2013 року, сторонами були узгоджені суттєві умови зазначеного договору, але угод, в яких би сторони визначали порядок оплати вагонів, що знаходились в очікуванні інструкцій на повернення між сторонами не укладено.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції та дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 45 000,00 грн. заборгованості є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

За своєю правовою природою договір транспортно-експедиторського обслуговування від 15.02.2013 року № 20/2013/417 є договором про надання послуг, договором транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються гл. 63 та гл. 65 ЦК України (435-15) та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) .

У ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" зокрема визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

У ч. 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином, згідно з п. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що сторони договору, в силу положень ст. 627 ЦК України, є вільними в його укладенні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, саме сторони правочину наділені правом на свій власний розсуд (який полягає у їх суб'єктивному волевиявленні щодо закріплення у тексті договору тієї чи іншої норми, що регулює їх поведінку) визначати умови договору не відступаючи при цьому від імперативних приписів законодавства, а також звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. 525 та ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі та в порядку, що встановлені договором, якщо останнім передбачено наданні такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Таким чином, зазначена норма Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) покладає на клієнта обов'язки: щодо своєчасного, тобто заздалегідь надання певної інформації для виконання експедитором своїх обов'язків та у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування та відшкодування витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування за вказівками клієнта, погодженими у встановленому договором порядку.

За змістом п. 3.2.1 договору експедитор зобов'язується у разі прийняття заявки та отримання від клієнта сум фінансування, в об'ємі та порядку, передбачених розділом 4 даного договору надавати клієнту інструкцію про порядок оформлення перевізних документів, об'єми та строки відправки узгоджених перевозок вантажів та повернення порожніх вагонів.

Як встановив апеляційний господарський суд, відповідач своїм листом від 28.12.2015 року № 80-2086341 повідомив позивача про зменшення об'єму відвантаження залізорудних окатишів та просив на всі вагони-окатишевози власності позивача, які знаходяться у користуванні ПАТ "Запоріжсталь" направити інструкцію на здачу у порожньому стані, а також надати акти на повернення вагонів, отже відповідач, пославшись на об'єктивну причину, відмовився від вагонів позивача з 28.12.2015 року.

Пунктом 2.1 Додатку до договору № 62 визначено, що нарахування плати за послуги, проводиться за весь строк знаходження кожного вагона під перевезеннями клієнта, включаючи час перебування вагона на коліях залізниць, підприємств-вантажовідправників, вантажоодержувачів і підприємств залізничного транспорту. Облік по кожному перевезенню починається з дати прибуття (включно) вагона на узгоджену сторонами станцію першого навантаження по даному додатку та закінчується датою прибуття вагонів після останнього вивантаження на станцію зазначену експедитором.

Апеляційний господарський суд встановив, що ані Додатком № 62 до договору, ані умовами самого договору не передбачено права відповідача на односторонню відмову від вагонів, як і не передбачено обов'язків позивача щодо негайного на вимогу відповідача надання інструкцій на повернення вагонів.

Також апеляційний господарський суд встановив, що позивачем впродовж 3-х діб було погоджено відмову відповідача від вагонів та надано реквізити на відправку вагонів листом № ДН-12/4186 від 31.12.2015 року та спростував висновок суду першої інстанції про те, що 50 вагонів простоювали в очікуванні інструкцій на поверненні 28 діб, оскільки встановив, що 28 діб - це строк надання вагонів у користування та надання інструкцій, а не строк очікування на повернення вагонів, спірним у даній справі є період з 28.12.2015 року по 31.12.2015 року, тобто з дати, коли відповідач повідомив позивача про відмову від вагонів по 31.12.2015 року, коли позивач погодив таку відмову, надавши інструкцію на повернення вагонів.

Суд другої інстанції встановив, що відповідач з цим погодився, що підтверджується його листами від 28.12.2015 року № 80-2086841 та № 80-2006967 від 29.01.2016 року, Актом виконаних робіт № 105/15 від 31.12.2015 року, підписаним відповідачем із застереженням.

Доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов'язок зі сплати 45 000,00 грн. на підставі акту виконаних робіт № 105/15 від 31.12.2015 року у зв'язку з тим, що він не отримував претензію позивача № 182 від 28.07.2016 року, правомірно спростовано судом апеляційної інстанції, з огляду на положення п.п.4.2, 4.3, 4.5 договору, оскільки спірна сума у розмірі 45 000,00 грн. не покрита передплатними платежами, тому строк для її оплати закінчився 12.01.2016 року (п'ять банківських днів після 31.12.2015 року, дати акта виконаних робіт) на підставі рахунку № 105/15/2013 від 31.12.2015 року, який підписаний відповідачем.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та наведених норм законодавства, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про правомірність задоволення судом другої інстанції позовних вимог та стягнення з відповідача 45 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Згідно з нормами ч. 2 ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, крім того їм вже була надана оцінка судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду, вони визнані безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року у справі № 908/2385/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.