В касаційній скарзі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 265, 267 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), п.21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (z0137-16) (далі Порядок № 1307), ст.ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду з позовом до С(Ф)Г "Доба", в якому просило стягнути з останнього на свою користь штраф у розмірі 247128,07грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № СУМ0036-С/32 в частині правильного реєстрування податкових накладних на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту.

Судами встановлено таке.

05.08.2016 між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупцем) та С(Ф)Г "Доба" (продавцем) було укладено договір поставки № СУМ0036-С, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2016 року. Культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємними частинами (п.1.1. договору).

Згідно з п.3.1. договору ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначається у додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 5.3. договору сторони узгодили, що постачальник, який є платником ПДВ, зобов'язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201.1. Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до п.5.4. договору у випадку невиконання постачальником вимог п.5.3. цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості товару.

Пунктом 6.1. договору сторони обумовили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором поставки сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло і оплатило товар, обумовлений умовами укладеного договору, відповідно до видаткової накладної № 5 від 20.09.2016 на суму 539778,80 грн (у тому числі ПДВ 9963,13 грн) (платіжне доручення № 15768 від 23.09.2016) та відповідно до видаткової накладної № 6 від 20.09.2016 на суму 942989,65 грн (у тому числі ПДВ 157164,94 грн) (платіжне доручення № 15671 від 22.09.2016), тим самим належно виконавши умови вищевказаного договору поставки.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних С(Ф)Г "Доба" було складено та зареєстровано відповідні податкові накладні, а саме: податкову накладну № 5/2 складено 25.09.2016 (щодо поставленого 20.09.2016 товару (сої) загальною вартістю 449815,67 грн); податкову накладну № 6/2 складено 25.09.2016 (щодо поставленого 20.09.2016 товару (сої) загальною вартістю 942989,65 грн).

Вважаючи, що зазначені податкові накладні виписані з порушеннями ст.201.1. ПК України, а саме в них зазначено дату складення відмінну від дати поставки товару за договором від 05.08.2016, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" направило на адресу СФГ "Доба" лист-вимогу № 2-4-10/46 від 19.01.2017 з проханням виписати розрахунки коригування на виправлення за невірно зареєстрованими податковими накладними № 5/2 від 25.09.2016 та № 6/2 від 25.09.2016.

У зв'язку з тим, що вказаний лист С(Ф)Г "Доба" залишило без відповіді ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суд з позовом до С(Ф)Г "Доба" про стягнення з останнього на свою користь штрафу, передбаченого п.5.4 договору від 05.08.2016.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідачем не порушено приписи податкового законодавства, оскільки він мав право на складання податкової накладної протягом місяця поставки (не пізніше останнього дня такого місяця), а не обов'язково у день поставки товару, враховуючи, що між сторонами склались відносини з поставки товарів, які мають ритмічний характер. При цьому зміна дати складання податкової накладної прямо заборонена приписами податкового законодавства. Крім того, у спірних податкових накладних відображені всі необхідні відомості (стосовно предмета господарських операцій, їх сторін, сум коштів, які підлягають сплаті за цими операціями), а відтак зазначення у податкових деклараціях дати їх складання, відмінної від дати здійснення відповідних господарських операцій, не є суттєвою помилкою, яка не дозволяла б ідентифікувати ці господарські операції та, відповідно, віднести суми сплаченого позивачем ПДВ до сум податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову, однак з інших підстав з огляду на таке.

Як зазначалося вище, звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача суму штрафу, передбаченого п.5.4. договору поставки від 05.08.2016, у зв'язку з порушенням останнім умов вказаного договору в частині зобов'язання правильно зареєструвати податкові накладні на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних, що на думку позивача, позбавляє його права зарахувати відповідні суми до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, метою укладення договору поставки є регулювання правовідносин, які виникають між його сторонами у зв'язку з взяттям однією із них зобов'язання поставити в обумовлені строки товар, а іншою - прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.3. договору поставки від 05.08.2016 сторони узгодили, що відповідач, який є платником ПДВ, зобов'язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201.1. Податкового кодексу України (2755-17) . У випадку невиконання відповідачем вимог п.5.3. зазначеного договору, останній повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості поставленого товару (п.5.4. договору від 05.08.2016).

Відповідно до п.201.1., абз.1, 2 п.201.10. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку на додану вартість зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості товару, тобто в розмірі податку на додану вартість (пп.а) п.193.1. ст. 193 ПК України), який сплачується покупцем при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем, у зв'язку з цим, отримати податковий кредит.

Тобто, передбачена п.5.4. договору поставки від 05.08.2016 відповідальність продавця не пов'язана з виконання ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем приписів податкового законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, невиконання відповідачем зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов поставки або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.

Частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Однак, позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за податком на додану вартість, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкових накладних на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому відповідно до абз.17, 18 п.201.10. ст. 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1. статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Зі змісту абз.15 зазначеної вище норми вбачається, що порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів.

Таким чином, дізнавшись про складання податкових накладних в іншу, ніж день поставки дату, позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв'язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту податку на додану вартість.

Крім того, згідно з абз.19 п.201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1. цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Як вбачається з податкових накладних, в них відображені всі необхідні відомості (стосовно предмета господарських операцій, сторін, сум коштів, які підлягають сплаті за цими операціями), а відтак суд касаційної інстанції погоджується з доводами місцевого та апеляційного судів про те, що зазначення у вказаних накладних дати їх складання, відмінної від дати здійснення відповідних господарських операцій, не є суттєвою помилкою, яка не дозволяла б ідентифікувати ці господарські операції та, відповідно, віднести суми сплаченого позивачем ПДВ до сум податкового кредиту.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ч.3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи компенсаційний характер санкції, передбаченої п.5.4. договору поставки від 05.08.2016, яка не пов'язана із забезпеченням належного виконання зобов'язань, що виникають з поставки, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірних податкових накладних, наявністю передбаченого приписами податкового законодавства механізму впливу на ситуацію, яка склалася, касаційний суд приходить до висновку, що позов у даній справі фактично подано не з метою відновити право, а з метою завдати шкоди іншій особі, що відповідно до норм ч.3 ст. 16 ЦК України є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

При цьому помилкове встановлення господарськими судами першої та апеляційної інстанції наявності також підстав для відмови в позові з інших мотивів не має своїм наслідком скасування оскаржуваних рішення та постанови, оскільки вказане не вплинуло на правильність їх висновків в цілому, що узгоджується з позицією п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 (v0007600-11) (із змінами і доповненнями).

Доводи касаційної скарги про те, що порушення відповідачем приписів чинного податкового законодавства щодо порядку складання та реєстрації податкових накладних є підставою для стягнення з нього штрафу, передбаченого п.5.4. договору поставки від 05.08.2016, є необґрунтованими, оскільки позивач не є контролюючим органом до повноважень якого належить нагляд за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог податкового законодавства, а недотримання відповідачем зазначеного порядку не може бути підставою для покладення на нього господарської відповідальності за відсутності доказів спричинення цим негативних наслідків для позивача.