Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення частини вартості компенсації обсягів небалансу у грудні 2016 року на загальну суму 1000000 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.04.2017р. у справі № 911/655/17 (суддя Мальована Л.Я.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на користь позивача частину вартості компенсації обсягів небалансу у грудні 2016 року на суму 1000000 грн. та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 р. (колегією суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., Андрієнка В.В., Буравльова С.І.) рішення господарського суду Київської області від 19.04.2017 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 19.04.2017 р. у справі № 911/655/17.

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши у відкритому судовому засіданні доводи касаційної скарги та відзиву на неї, письмові пояснення заявника касаційної скарги, заслухавши представників сторін, суддю-доповідача у даній справі, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2016р. відповідач на підставі заяви-приєднання № 09420OOF7UT016 приєднався до умов типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2498 (z1384-15) , відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість.

Зі змісту наявної у матеріалах справи позовної заяви вбачається, що підставою для виникнення спору у даній справі, за твердженням позивача є те, що відповідач у грудні 2016 року здійснив несанкціонований відбір природного газу, оскільки за даними Оператора газотранспортної системи у відповідача був відсутній підтверджений обсяг природного газу (ліміт) на грудень 2016 року, при цьому фактичний об'єм споживання природного газу склав 250298 м-3. Відтак, предметом спору у цій справі є стягнення позивачем (оператором газорозподільної системи) з відповідача на підставі п.4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем частини вартості компенсації обсягів небалансу за грудень 2016 року.

Як вже вказувалось вище, оскаржуваним судовим актом до суду касаційної інстанції є постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 р., якою скасовано рішення господарського суду Київської області від 19.04.2017 р. про задоволення позову, та відмовлено позивачу у задоволенні його вимог до відповідача.

Статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У п.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 р. (v0011600-11) роз'яснено, що суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Таким чином, здійснивши правову оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, керуючись приписами ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову та рішення судів попередніх інстанцій, як такі що прийняті внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи, що призвело до передчасних висновків у справі, з огляду на наступне.

Вважаючи обґрунтованими вимоги позивача, місцевий господарський суд здійснив посилання на п.1 глави 3 розділу VI, п.1 глави 5 розділу VI, п.4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільчих систем, ст.ст. 525, 56 Цивільного кодексу України, задовольнив їх у повному обсязі.

У п.п. 2,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. (v0006600-12) роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті - 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності та відображено у відповідних рішенні та/або постанові.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05 від 05.02.2009 р. Суд зазначив, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення.

Суд відзначає важливість того, щоб органи влади наводили деталізовані та переконливі підстави своєї відмови приймати доказ, запропонований заявником, особливо коли такий доказ має істотну важливість для результатів провадження. (див. рішення Суду у справі Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014 р.).

Проте рішення суду першої інстанції, окрім викладення у ньому доводів позивача взагалі не містить жодного аргументованого заперечення позиції відповідача, наведеною останнім у відзиві на позовну заяву (а.с.34-37) з доданими до нього документами (а.с.38-62), якими відповідач обґрунтовував свої заперечення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.10.2016р. між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено договір № 1759/1617-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до п.1.2 якого природний газ, що постачається за цим договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відповідно до п.2.1 договору третя особа передає відповідачу, зокрема, у грудні 2016р. природний газ обсягом 158 тис. куб. м.

27.10.2016р. між відповідачем та третьою особою був укладений договір №1795/1617-БО-17 постачання природного газу, відповідно до п.1.2 якого природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Згідно п.2.1 договору Третя особа передає Відповідачу, зокрема, у грудні 2016 року природний газ обсягом 180 тис. куб. м.

Згідно з п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором з 01.10.2016р. становить 5916 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 7099,20 грн.

17.11.2016р. між відповідачем та третьою особою був укладений договір №1873/1617-КП-17 постачання природного газу, відповідно до п.1.2 якого природний газ, що постачається за цим договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій). Згідно п.2.1 даного договору третя особа передає відповідачу, зокрема, у грудні 2016 року природний газ обсягом 20 тис. куб. м.

Згідно з п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором з 01.11.2016р. становить 6819 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1363,80 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 8182,80 грн.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Скасовуючи рішення першої інстанції про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" апеляційний господарський суд зазначив наступне.

Згідно з п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" (742-2016-р) для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню третій особі до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (357-2016-п) , та з дотриманням принципу недискримінації.

Врахувавши зазначене положення, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що третя особа зобов'язана була видати Відповідачу номінації на постачання протягом опалювального сезону природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року. Відтак, зазначивши, що третя особа неправомірно не видала Відповідачу номінацію на постачання природного газу у грудні 2016 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав визначених п.4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації обсягів небалансу за грудень 2016 року.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із таким висновком суду, оскільки також вважає його передчасним та таким, що здійснений внаслідок неповного з'ясування усіх обставин справи у сукупності з огляду на наведене нижче.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) цей закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Суб'єктом ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач (п.39 ч.1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Апеляційним господарським судом вірно вказано, що правовою підставою для виникнення правовідносин з постачання природного газу є договір, укладений між постачальником та споживачем.

Разом з тим, одним із суб'єктів правовідносин, пов'язаних з постачанням природного газу є оператор газорозподільних систем - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.17 ч.1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначені у Кодексі газорозподільних систем.

Суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу (п.1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

Згідно з п.1 глави 5 розділу VI зазначеного Кодексу споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

У п.4 глави 5 розділу VI вказаного Кодексу газорозподільних систем врегульовано, що якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС. У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об'єм/обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача буде перевищувати об'єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений Оператором ГТС (тобто суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників)) на небаланс Оператора ГРМ (позивача у справі), тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ його вартість, що розраховується за відповідною формулою.

Як вказувалось вище, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача саме частини вартості компенсації обсягів небалансу у грудні 2016 року на підставі п.4 глави 5 розділу VI вказаного Кодексу газорозподільних систем.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вмотивованою позицію суду апеляційної інстанції стосовно дослідження правовідносин, що склались між відповідачем та третьою особою, проте таке з'ясування не може бути здійснене без встановлення фактичних правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем на підставі заяви-приєднання останнього № 09420OOF7UT016 до умов типового договору розподілу природного газу, з'ясування умов такого договору, а також прав та обов'язків сторін за ним та відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за ним. При цьому, правовідносини з врегулювання об'єму небалансу (дефіциту) природного газу не можуть бути врегульовані без постачальника, яким є ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Проте судами попередніх інстанцій не встановлено якими документами обґрунтовано вимоги позивача, а відтак, передчасним є висновок суду першої інстанції про кваліфікацію обсягів спожитого газу відповідачем як обсяг небалансу оператора газорозподільної системи.

Водночас, передчасним є і висновок апеляційного господарського суду здійснений з посиланням на розпорядження Кабінету міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р (742-2016-р) стосовно того, що третя особа неправомірно відмовила відповідачу у видачі номінації на постачання природного газу на грудень 2016 року, оскільки для такого висновку необхідно встановити наявність умов визначених у п.17 постанови Кабінету міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 (758-2015-п) , яка діяла протягом жовтня 2015 року - березня 2017 року.

Зважаючи на викладене вище, суд касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею (колегією суддів) за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих ними зі справи судових рішень.

Враховуючи, що згідно ст.- 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішення та постанови з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи судам слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.