Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року у справі № 910/5859/17 (суддя - Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробудінвест" (далі за текстом - ТзОВ "Агробудінвест") поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-агро" (далі за текстом - ТзОВ "Олександрівка-агро") згідно Договору поставки № 783 КЗ від 01.12.2016 року сою у кількості 108,26 тон за цінами, встановленими у Договорі поставки № 783 КЗ від 01.12.2016 року та Додатковій угоді №1 від 09.12.2016 року, негайно після набрання рішенням законної сили; присуджено до стягнення з ТзОВ "Агробудінвест" на користь ТзОВ "Олександрівка-агро" 300 000 грн. 00 коп. - неустойка та 21 100 грн. 00 коп. - як відшкодування витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року у справі № 910/5859/17 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу ТзОВ "Олександрівка-агро" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року у справі № 910/5859/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, ТзОВ "Олександрівка-агро" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року у справі № 910/5859/17 в частині відмови у стягненні неустойки у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., прийняти нове рішення, яким стягнути з ТзОВ "Агробудінвест" на користь ТзОВ "Олександрівка-агро" у повному обсязі, а саме 1 300 000 грн. 00 коп. неустойки; в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2017 року, згідно зі ст. - 111-4 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Олександрівка-агро" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні, за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Представник скаржника в засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу, з підстав наведених у ній; просила Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року у справі № 910/5859/17 (в частині відмови у стягненні неустойки у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.) скасувати, в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ТзОВ "Агробудінвест" на користь ТзОВ "Олександрівка-агро" 1 300 000 грн. 00 коп. неустойки.

Відповідачем уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направлено, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги було повідомлено належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників відповідача.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

01.12.2016 року між ТзОВ "Агробудінвест" (постачальник) та ТзОВ "Олександрівка-Агро" (покупець) був укладений Договір поставки № 783 КЗ, за умовами якого постачальник зобов'язався, в порядку, на умовах і в терміни, передбачені цим Договором, поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити зернові культури, сою, а також дозволені до застосування і зареєстровані в Україні компоненти для комбікормів в кількості, за якістю і за цінами вказаними у відповідних додатках до договору - "Специфікаціях", які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар за цим Договором у строк, встановлений у відповідній Специфікації.

Пунктом п.5.3. Договору передбачено, що, у випадку несвоєчасної поставки товару, постачальник зобов'язується сплатити покупцю неустойку в розмірі 5 % від суми не поставленого товару, згідно відповідної Специфікації за кожен день прострочення поставки.

01.12.2016 року між сторонами Договору підписано Специфікацію № 1, за умовами якої відповідач зобов'язався в строк до 12.12.2016 року поставити товар (сою у кількості 300 000 кг вартістю 3 448 800 грн. 00 коп.) на умовах DDP, Донецька обл., Покровський р-н, с. Рівне, вул. Шопена, 28 ПАТ "АПК-Інвест".

09.12.2016 року сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору поставки, за умовами якої відповідач зобов'язався поставити позивачу сою у кількості 300 тон вартістю 3 435 264 грн. 00 коп. в строк до 16.12.2016 року.

Згідно п.2.6. Договору поставки, моментом передачі товару є момент підписання покупцем товарно-транспортної накладної на складі покупця.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ТзОВ "Агробудінвест" було поставлено ТзОВ "Олександрівка-агро" товар (сою) у кількості 191,20 тон на загальну суму 2 184 576 грн. 96 коп. (видаткові накладні: № 306 від 12.12.2016 року на суму 399 363 грн. 36 коп.; № 307 від 12.12.2016 року на суму 394 141 грн. 44 коп.; № 308 від 12.12.2016 року на суму 267 453 грн. 12 коп., № 318 від 19.12.2016 року на суму 370 401 грн. 12 коп.; № 320 від 27.12.2016 року на суму 387 415 грн. 20 коп.; № 321 від 27.12.2016 року на суму 365 802 грн. 72 коп.; товарно-транспортні накладні: № 250 від 19.12.2016 року, № 12 від 27.12.2016 року, № 46 від 27.12.2016 року).

ТзОВ "Олександрівка-агро" (згідно банківським випискам відповідача за: 16.12.2016 року, 21.12.2016 року та 28.12.2016 року), за виставленими відповідачем рахунками (від 12.12. 2016 року №№ 311, 312, 313, від 19.12.2016 року № 323, від 27.12.2016 року №№ 327, 326), оплатило ТзОВ "Агробудінвест" 2 184 579 грн. 96 коп.

09 лютого 2017 року ТзОВ "Олександрівка-агро" звернулось до ТзОВ "Агробудінвест" з Претензією (вих. № 20/01 від 03.02.2017 року) про виконання зобов'язання з поставки товару (109,62 тони зерна загальною вартістю 1 260 191 грн. 52 коп.) та стягнення штрафних санкцій у сумі 4 741 226 грн. 30 коп. (нараховані за період з 16.12.2016 року по 19.12.2016 року на суму недопоставки 2 368 174 грн. 00 коп., з 16.12.2016 року по 27.12.2016 року на суму недопоставки 3 013 409 грн. 44 коп., за період з 16.12.2016 року по 27.12.2016 року на суму недопоставки 1 260 191 грн. 52 коп. (арк. справи 25, 27)).

ТзОВ "Олександрівка-агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТзОВ "Агробудінвест" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 1 300 000 грн. 00 коп. (неустойка). В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач, у передбачений Договором поставки №783 КЗ від 01.12.2016 року строк, не поставив позивачу товар в повному обсязі, а саме недопоставленим лишилась частина товару (соя) у кількості 108,26 тон на суму 1 244 556 грн. 96 коп. У зв'язку з порушенням відповідачем обумовлених Договором строків поставки товару (до 16.12.2016 року), позивач, на підставі п.5.3. Договору, нарахував неустойку в розмірі 1 300 000 грн. 00 коп.; період прострочення визначено позивачем з 27.12.2016 року по 21.03.2017 року (83 календарних дні).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року у справі № 910/5859/17 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року) позов задоволено частково; зобов'язано ТзОВ "Агробудінвест" поставити ТзОВ "Олександрівка-агро", згідно Договору поставки № 783 КЗ від 01.12.2016 року, сою у кількості 108,26 тон за цінами, встановленими у Договорі поставки № 783 КЗ від 01.12.2016 року та Додатковій угоді № 1 від 09.12.2016 року, негайно після набрання рішенням законної сили; присуджено до стягнення з ТзОВ "Агробудінвест" на користь ТзОВ "Олександрівка-агро": 300 000 грн. 00 коп. - неустойка, 21 100 грн. 00 коп. - як відшкодування витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, ТзОВ "Олександрівка-агро" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року у справі № 910/5859/17 в частині відмови у стягненні неустойки у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., прийняти нове рішення, яким стягнути з ТзОВ "Агробудінвест" на користь ТзОВ "Олександрівка-агро" у повному обсязі, а саме 1 300 000 грн. 00 коп. неустойки; в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на те, що господарськими судами (в оскарженій частині) не враховані дійсні обставини справи та норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 549, 627 ЦК України.

Залишаючи без задоволення подану ТзОВ "Олександрівка-агро" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 ЦК).

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій (та не оскаржується в касаційному порядку), ТзОВ "Агробудінвест" зобов'язалось поставити ТзОВ "Олександрівка-агро" загалом 300,00 тон сої, проте було поставлено 191,20 тон, доказів поставки сої у кількості 108,26 тон на суму 1 244 556 грн. 96 коп. відповідач не надав.

Водночас, позивач скористався правом, передбаченим ст. 670 ЦК України, звернувшись з вимогою про передання кількості товару, якого не вистачає (недопоставлено). Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати умови Договору та здійснити поставку сої у визначеній кількості на зазначену суму.

Поряд з цим, ТзОВ "Олександрівка-агро", між іншим, були заявлені вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі 1 300 000 грн. 00 коп. нараховану за період прострочення поставки з 27.12.2016 року по 21.03.2017 року (83 календарних дні).

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За умовами п.5.3. Договору, у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник зобов'язується сплатити покупцю неустойку в розмірі 5 % від суми не поставленого товару згідно відповідної Специфікації за кожен день прострочення поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Олександрівка-агро", у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару (до 16.12.2016 року), на підставі п.5.3. Договору, було нараховано неустойку у розмірі 5 164 911 грн. 38 коп. Проте, звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою, позивач зменшив розмір неустойки до 1 300 000 грн. 00 коп.

Поряд з цим, господарським судом першої інстанції, з рішенням якого в подальшому, погодився апеляційний господарський суд, виходячи з приписів п. 3) ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, враховуючи, що заявлені до стягнення штрафні санкції (1 300 000 грн. 00 коп.) є не співрозмірним між фактичним порушенням (вартість недопоставленого товару 1 244 556 грн. 96 коп.) та його наслідками, невеликий термін прострочення поставки товару, того, що відповідач здійснив поставку більшої частини товару, виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також того, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в результаті дій саме відповідача, було зменшено суму неустойки до 300 000 грн. 00 коп.

З цього приводу колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3) ч. 1 ст. 83 ГПК України), що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, господарський суд бере до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи положення ст.ст. 43, 84 ГПК України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є таким випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Таким чином, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини, які вплинули на виконання зобов'язання, ступеня виконання зобов'язання, поведінки винної сторони, тощо, - відповідають дійсності, ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать вимогам п. 3) ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням встановлених ст. ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку.

При цьому, доводи касаційної скарги про невірне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, більш того, спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межи повноважень господарського суду касаційної інстанції, визначених приписами ст. - 111-7 ГПК України.

За таких підстав, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга ТзОВ "Олександрівка-агро" не підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 8 червня 2017 року у справі № 910/5859/17 (щодо встановленого розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню) мають бути залишені без змін.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 ГПК, Вищий господарський суд України, -

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівка-агро" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 8 червня 2017 року у справі № 910/5859/17 (в частині визначення розміру неустойки, що присуджено до стягнення) залишити без змін.