Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/4484/17 (суддя - Пукшин Л.Г.) позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі за текстом - ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК") на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі за текстом - МКП "Хмельницьк-теплокомуненерго" заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.03.2015 року по 01.05.2015 року у розмірі 15407 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року у справі № 910/4484/17 (головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/4484/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/4484/17; прийняти нове рішення, яким відмовити МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" у задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2017 року, згідно зі ст. - 111-4 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні, за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

19.10.2017 року до Вищого господарського суду України від МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" надійшов Відзив на касаційну скаргу ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", в якому позивач проти вимог та доводів скаржника заперечує, з підставі їх необґрунтованості; просить господарський суд касаційної інстанції постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/4484/17 залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2017 року розгляд справи № 910/4484/17 відкладено на 06.11.2017 року.

За Розпорядженням № 08.03-04/5335 від 02.11.2017 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.11.2017 року, у в'язку з відпусткою судді Куровського С.В., для розгляду справи № 910/4484/17, було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Панова І.Ю., Удовиченко О.С.

В призначене судове засідання, повноважні представники сторін не з'явились, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено, про час та дату засідання суду сторони були сповіщені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

06.08.2009 року між МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" було укладено Договір № 2182/475 на постачання теплової енергії, за умовами якого (п.1.1.) енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Кількість та обсяги теплової енергії визначені у Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача тощо (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 6.3 Договору, оплата використаної теплової енергії мала здійснюватись споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк Договору встановлений з 06.08.2009 року до 06.08.2010 року; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.1, п. 10.4 Договору).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, нежитлове приміщення, що знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Подільській, 65 (забезпечення тепловою енергією якого відбувалось за Договором № 2182/475), належить ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" на праві власності, на підставі Договору міни АЕВ № 094214 від 18.06.2001 року.

МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" про стягнення заборгованості 15 407 грн. 05 коп., яка виникла в результаті несплати відповідачем за надані послуги з постачання теплової енергії, на виконання умов Договору № 2182/475 від 06.08.2009 року, за період з 01.03.2015 року по 01.05.2015 року. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на не належне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 2182/475 від 06.08.2009 року, щодо оплати поставленої (спожитої) теплової енергії.

Поряд з цим, під час розгляду справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.02.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято Постанову "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до категорії неплатоспроможних" № 107. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 року було прийнято Рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

В подальшому, відповідно до Постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" № 339 від 10.06.2014 року, 11.06.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" № 45.

Інформація про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" опубліковано в газеті "Голос України" 14.06.2014 року (№ 113(5863)); 15.07.2014 року завершився, встановлений ч.5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 30-денний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до банку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/4484/17 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року) позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" на користь МКП "Хмельницьк-теплокомуненерго" заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.03.2015 року по 01.05.2015 року у розмірі 15407 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Приймаючи оскаржені судові акти, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума заборгованості, яка становить предмет спору виникла по договірним зобов'язанням з оплати вартості послуг з теплопостачання за період з 01.03.2015 року по 01.05.2015 року, тобто, у визначений ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строк, позивач не міг звернутись до відповідача з кредиторською вимогою щодо сплати таких платежів, оскільки в цей період заборгованості не існувало. При цьому, апеляційний господарський суд зауважив на тому, що оплата вартості отриманих послуг (теплової енергії) є витратами, безпосередньо пов'язаними із здійсненням ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/4484/17; прийняти нове рішення, яким відмовити МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" у задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 36, 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Водночас, скаржник наголошує на тому, що ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" перебуває в процесі ліквідації та не має правових підстав для задоволення кредиторських вимог поза ліквідаційною процедурою.

Залишаючи без задоволення подану ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей, відповідно до ч.2 ст. 45 вказаного Закону, Фонд складає Реєстр акцептованих вимог кредиторів (ч. 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, інформація про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам відповідача була опублікована в газеті "Голос України" 14.06.2014 року (№ 113(5863)). Відтак, 15.07.2014 року завершився встановлений ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача, а 17.09.2014 завершився 90-денний строк складення Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Водночас, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, сума заборгованості, що є предметом спору, виникла за зобов'язанням відповідача зі сплати за постачання теплової енергії (Договір № 2182/475 від 06.08.2009 року, зі змінами та доповненнями) за період з 01.03.2015 року по 01.05.2015 року, тобто у зазначений вище строк позивач не міг звернутись до відповідача з кредиторською вимогою щодо сплати останнім вказаних платежів, оскільки вимога як така ще не виникла.

Положення ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладень фізичних осіб" вказують на те, що законодавець встановив можливість звернення кредиторів з вимогами до банку після спливу 30-денного строку, встановленого ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та 90-денного строку, встановленого ч. 2 ст. 49 вказаного Закону, лише з вимогами за зобов'язаннями, які виникли у зв'язку зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що постачання теплової енергії до приміщення, що належить відповідачу на праві власності та використовується ним у господарській діяльності, є необхідним для утримання цього приміщення, як активу банку, у належному стані, вимоги, заявлені позивачем, не відносяться до переліку вимог, на які поширюються обмеження, встановлені ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

Таким чином, встановивши, що заборгованість відповідача, заявлена до стягнення у цій справі, виникла після спливу встановлених строків для заявлення кредиторами своїх вимог до банку та складення Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з постачання теплової енергії за період з березня по травень місяць 2015 року.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням встановлених ст. ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, більш того, спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції, визначених приписами ст. - 111-7 ГПК України.

За таких підстав, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" не підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/4484/17 мають бути залишені без змін.