Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 306 342,62 грн. на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2017 (суддя Бойко І.А.) позов задоволено, стягнуто з Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" заборгованість у розмірі 306342,62 грн. основного боргу, судовий збір у розмірі 4595,14 грн. Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з компенсації витрат на відшкодування пільг за період 2015 року за договором про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році від 24.03.2015.

Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у складі: Радіонової О.О., Марченко О.А., Татенко В.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 628 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" особі Дніпропетровської філії у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2015 між Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району (в подальшому - Центрального району) Маріупольської міської ради та ПАТ "Укртелеком" в особі директора Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" укладений договір про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році № 719-121200.

Постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при за черговому та пільговому встановлені квартирних телефонів) громадянам, які мають відповідні пільги, а Платник здійснює фінансування пільг, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) , проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п.1.2. договору).

Сума договору відповідає кошторисним призначенням на 2015 р. і обумовлюється в додаткових угодах, що підписуються сторонами додатково протягом строку дії договору (п.1.4 договору).

Розділом 2 договору сторони визначили зобов'язання сторін.

Умовами п.2.1.1. визначено, що Постачальник зобов'язаний надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при за черговому та пільговому встановлені квартирних телефонів) відповідно до затверджених тарифів і в обсязі, передбаченому Платником у кошторисі доходів і видатків на фінансування цих пільг.

Згідно п.2.1.2. договору, Постачальник зобов'язаний щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків Платника:

- до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга" встановленого п.10. Постанови КМУ № 117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (117-2003-п) (зі змінами) (надалі - Єдиний реєстр);

- до 20 числа місяця, що йде за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях;

- до 06-го числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

Умовами п.2.2.2. договору, Платник зобов'язується проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, внесені до Єдиного реєстру.

Відповідно п.2.2.3. договору визначено, що щомісяця здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги згідно з кошторисом доходів та видатків в межах запланованих призначень на наступні реквізити Постачальника.

Відповідно до п.6.1. договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє по 31.12.2015, а в частині розрахунків за надані пільги до повного виконання зобов'язань за цим Договором.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги відповідно до чинного законодавства № 719-121200 від 24.03.2015 позивачем були надані на протязі 2015 року послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м.Маріуполь, Донецької області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались шляхом щомісячного надсилання розрахунків щодо вартості послуг.

Факт надання послуг та відповідно факт їх прийняття з боку відповідача підтверджується актами звіряння заборгованості на загальну суму 306 342,62 грн., які наявні у матеріалах справи.

Акти підписані сторонами без заперечень.

Посилаючись на систематичне невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, станом на 01.01.2015 заборгованість по відшкодуванню витрат за надання послуг зв'язку пільговій категорії населення за 2014 р. склала 376 344,07 грн. (перерахована відповідачем у жовтні 2015р. сума у розмірі 376 344,07 грн. була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за 2014р) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 за № 295 (295-2012-п) визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 (256-2002-п) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 (256-2002-п) визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п.3 Порядку № 256 (256-2002-п) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Тобто, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в м.Маріуполь, Донецька область є Управління праці та соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради.

Постановою Кабінету Міністрів України N 117 від 29.01.2003 (117-2003-п) запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 Положення, відповідача визначено уповноваженим органом, який, в тому числі, здійснює ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга".

Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

У відповідності до п. 11 Положення уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Пунктом 11 Постанови КМУ від 29.01.2003 за № 117 (117-2003-п) встановлено, що після отримання списків громадян, яким були надані послуги зв'язку на пільгових умовах за формою "2-пільга" відповідач зобов'язаний звірити інформацію, що міститься у Реєстрі, з інформацією, яка надійшла від підприємства; у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей; скласти акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга" та подати зазначені акти звіряння до фінансового органу Маріупольської міської ради.

Положення Постанови № 117 (117-2003-п) кореспондуються з нормами п.5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджений Постановою № 256 (256-2002-п) .

Пунктом 2.2 договору передбачено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 за № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (117-2003-п) підприємство зв'язку зобов'язалось щомісяця:

- до 10 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою "2-пільга";

- до 15 числа наступного за звітним надавати акти звіряння за формою "3-пільга" за фактично надані послуги зв'язку громадянам, що мають право на пільги;

- до 20 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на паперових носіях: розрахунки вартості наданих послуг за формою "2-пільга" по кожній категорії пільговиків окремо згідно тарифів, затверджених уповноваженими органами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч.1. ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судами встановлено, що позивачем за наслідками наданих у період 2015 р. телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг цих послуг, згідно з формою "2-пільга".

Відповідач, який був зобов'язаний щомісячно здійснювати розрахунки з позивачем, або у п'ятидений строк з дня отримання субвенції з державного бюджету, або за відсутності такої субвенції - за рахунок коштів місцевого бюджету, свої зобов'язання з оплати послуг не виконав.

Загальна сума заборгованості становить 306342,62 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач існуючий борг в сумі 306342,62 грн. не погасив, суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 306342,62 грн., та, відповідно, задоволення позову.

Посилання касатора на неналежне бюджетне фінансування, як на підставу відмови в позові, не приймається до уваги, оскільки законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах. При цьому, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідно до приписів статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.