У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (далі - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі - РВ ФДМУ по Луганській області, відповідач) про визнання недійсним договору № 7 від 05.04.2012 про внесення змін до договору оренди державного майна № 001036/09 від 17.08.2001.

Відповідачем 07.02.2017 подано до господарського суду Луганської області заяву про застосування позовної давності.

Заяву позивача про уточнення позовних вимог № 1/р від 11.04.2017, господарський суд залишив без розгляду, оскільки вона була подана після початку розгляду справи по суті (суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 15.03.2017, що зафіксовано у протоколі (формулярі) судового засідання).

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.2017 (суддя Корнієнко В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2017 (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. - головуючий, судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.), у позові відмовлено. Господарські суди, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли висновку щодо законності укладеного сторонами оспорюваного договору та відсутності підстав для визнання такого договору недійсним.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2017 і рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2017 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги касатор стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушено норми ст.ст. 4, - 4-1, ч. 9 ст. 16, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 5 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (786-95-п) (у редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору № 7 від 05.04.2012). Зокрема, касатор стверджує, що формула визначення розміру орендної плати (за договором оренди) не містить обов'язкової складової - вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки, яка передувала укладенню договору оренди, тобто здійсненої до 17.08.2001, що є підставою для визнання договору № 7 від 05.04.2012 недійсним. Також, позивач вказує на те, що ухвалою господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 913/412/16 порушено провадження про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", а тому даний спір, в порядку частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підлягає розгляду у справі про банкрутство у вигляді відокремленого провадження із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, передбаченого ГПК (1798-12) з урахуванням вимог статті 4-1 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що розмір орендної плати був визначений правильно та в межах законодавства, чинного на момент укладення договору № 7 від 05.04.2012; оцінка об'єкта оренди проводилась на вимогу позивача та за згодою відповідача; оцінка орендованого майна в 2012 році була проведена правомірно, в межах діючого на той момент законодавства. Окрім того, відповідач зазначив, що постановою господарського суду Луганської області від 03.10.2017 року у справі № 913/412/16 ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Отже, враховуючи п. 11.9 договору оренди державного майна № 001036/09 від 17.08.2001 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припинився.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає виходячи з такого:

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 17.08.2001 РВ ФДМУ по Луганській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (нині - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій") (орендар) укладено договір оренди державного майна № 001036/09 (далі - договір оренди);

- згідно п.1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Ордена Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій". Склад і вартість майна визначені згідно акта оцінки, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Луганській області № 558 від 15.08.2001, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.06.2001. Вартість цього майна становить 60256,432 тис.грн., у тому числі основні засоби залишковою вартістю 58343,733тис.грн.;

- п.п. 3.1, 3.3 договору оренди сторони узгодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (786-95-п) і з урахуванням змін до неї, затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 699 від 18.05.1998 (699-98-п) та № 75 від 19.01.2000 (75-2000-п) (далі - Методика) і складає за станом на 01.08.2001 197 440,24 грн. в місяць без урахування ПДВ. Орендна плата перераховується в Державний бюджет України щомісячно не пізніше 8 числа місяця, наступного за звітним;

- договір укладено строком на 5 років, що діє з 17.08.2001 до 17.08.2006 включно;

- у подальшому до умов договору оренди сторонами вносилися певні зміни: 30.09.2002 та 30.12.2003 укладено додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно, якими внесено зміни до складу та вартості орендованого майна, а також змінено розмір орендної плати; 07.07.2004 сторонами підписано додаткову угоду № 3, згідно якої, на виконання вимог чинного законодавства України, було внесено зміни, викладено договір оренди у новій редакції та встановлено строк дії договору оренди на період з 17.08.2001 по 17.08.2008 включно;

- згідно пункту 1.1 договору оренди, в редакції додаткової угоди до нього від 07.07.2004 № 3, склад і вартість майна визначені згідно акта оцінки, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Луганській області № 558 від 15.08.2001, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 30.06.2001, наказу РВ ФДМУ по Луганській області № 686 від 26.12.2003. Вартість майна становить 60041,087 тис.грн., у тому числі основні засоби залишковою вартістю 58128,388 тис. грн.

- орендна плата визначається на підставі Методики і складає за базовий місяць оренди - листопад 2003 рік - 213 946,41 грн. в місяць без урахування ПДВ. Орендна плата перераховується в Державний бюджет України щомісячно не пізніше 8 числа місяця, наступного за звітним (пункти 3.1, 3.3 договору).

- додатковою угодою № 4 від 14.03.2008 було встановлено строк дії договору на період з 17.08.2001 по 17.08.2018;

- 25.04.2008 сторонами додатковою угодою № 5 було внесено зміни до складу та вартості майна, що орендується, змінено розмір орендної плати та доповнено обов'язки орендаря;

- договором № 6 від 25.07.2011 погоджено внесення змін до складу та вартості орендованого майна та змінено розмір орендної плати;

- 05.04.2012 між РВ ФДМУ по Луганській області та ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" укладено договір № 7-1220122/рук про внесення змін до договору оренди (далі - договір № 7 від 05.04.2012). Цим договором сторони виклали пункти 1.1, 3.1 та 3.3 договору оренди в наступній редакції:

" 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Ордена Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій", що розташований за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, 1. Склад і вартість майна визначені згідно з відомістю переоцінки та актом оцінки, затвердженим наказом РВ ФДМУ по Луганській області від 29.02.2012 № 220, балансом підприємства, складеним станом на 31.12.2011.

Вартість майна, що передається в оренду становить 74705,376 тис. грн., у тому числі: основні засоби балансовою вартістю 66818,19 тис. грн., нематеріальні активи вартістю 6636,822 тис. грн., незавершене будівництво вартістю 572,782 тис. грн., інші необоротні активи вартістю 677,582 тис. грн.

Вартість майна, що передається на утримання орендарю, становить 6525,997 тис. грн., у тому числі: житловий фонд вартістю 180,912 тис. грн., основні засоби об'єктів цивільної оборони вартістю 235,164 тис. грн., законсервовані основні засоби вартістю 6109,921тис.грн."

" 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (786-95-п) з урахуванням змін до неї, і складає за базовий місяць розрахунку - лютий 2012 року 750 045 грн. без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України".

" 3.3. Орендна плата перераховується в Державний бюджет України щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним".

Пункт 10.5 договору оренди від 17.08.2001 № 001036/09 виключити" (вказаним пунктом був встановлений штраф для орендаря за неподання орендодавцю платіжних документів у встановлений строк).

- укладенню договору № 7 від 05.04.2012 передувало проведення оцінки (переоцінки) державного майна цілісного майнового комплексу переданого в оренду позивачу, з метою приведення його вартості до вимог чинного законодавства про оренду (про що вказано у протоколі № 1 від 29.02.2012 засідання комісії з оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Пролетарій");

- ініціатором здійснення переоцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Пролетарій" виступило ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", що підтверджується висновком про вартість майна від 28.02.2012, який затверджено РВ ФДМУ по Луганській області (у вказаному висновку зазначено, що замовником оцінки є ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", суб'єкт оціночної діяльності ТОВ "Оціночна фірма "Полінформ");

- наказом начальника РВ ФДМ України по Луганській області від 05.12.2011 № 1363 утворено комісію з оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Пролетарій" у складі: голова комісії Дзігора Ю.В. (в.о. заступника начальника відділу оцінки РВ ФДМУ по Луганській області); члени комісії: Кабан І.Г. (заступник голови правління ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з економіки), Захарова В.А. (головний бухгалтер ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій"), Семагіна І.Б. (начальник відділу орендних відносин РВ ФДМУ по Луганській області);

- 29.02.2012 на засіданні вказаної комісії (за участю всіх її членів) одноголосно визнано засідання комісії правомочним, а також складено, підписано та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Пролетарій", що підтверджується протоколом № 1 від 29.02.2012 засідання комісії з оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Пролетарій";

- наказом РВ ФДМ України по Луганській області від 29.02.2012 № 220 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства "Пролетарій", в якому: вартість майна, що передано в оренду станом на 31.12.2011 в сумі 74705,376 тис. грн.; вартість майна, що передається орендареві на утримання станом на 31.12.2011 в сумі 6525,997 тис. грн.; вартість майна, що викуповується орендарем станом на 31.12.2011 відсутня; вартість майна, що надається орендареві на умовах кредиту станом на 31.12.2011 відсутня.

- у зв'язку з переоцінкою вартості цілісного майнового комплексу, який орендувався позивачем, сторонами й укладено оспорюваний договір № 7 від 05.04.2012 про внесення змін до договору оренди.

Надавши правову оцінку наведеним вище обставинам господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору № 7 від 05.04.2012.

Вищий господарський суд України погоджуючись з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій виходить з наступного:

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснено у п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом п. 2.9 зазначеної постанови відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину.

Як правильно зазначено господарськими судами, предметом за договором оренди є державне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору № 7 від 05.04.2012) передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Згідно з приписами п. 5 Методики розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств визначається за формулою: О пл = (В оз + В нм) х С ор.ц/100, де О пл - розмір річної орендної плати, грн.; В оз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; В нм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1.

Як встановлено господарськими судами, у додатку до договору № 7 від 05.04.2012 "Розрахунок плати за базовий місяць оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Ордена Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій" зазначено: назва та адреса об'єкта оренди (цілісний майновий комплекс державного підприємства "Ордена Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій" розташований за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, буд.1); вартість об'єкта оренди за актом оцінки станом на 31.12.2011 (74 705 376,00 грн.); індекс інфляції за січень 2012 рік, лютий 2012 рік (1,002; 1,002); орендна ставка за постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 (961-2011-п) (12%); орендна плата за базовий місяць оренди лютий 2012 року - 750 045,00грн.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Господарськими судами попередніх інстанцій взято до уваги, що підставами для переоцінки державного майна цілісного майнового комплексу позивача слугували: консервація майна, що входило до складу цілісного майнового комплексу (38 найменувань основних фондів автоколони цеху № 22 у кількості 43 одиниць, балансовою (залишковою) вартістю 220 193,68 грн. станом на 30.09.2011); зняття з балансу та виключення з переліку орендованих основних засобів будинку ГРП інв. № 2424-50, яких входив до складу орендованого цілісного майнового комплексу; списання основних фондів, що входили до орендованого цілісного майнового комплексу (всього 135 найменувань у кількості 174 одиниць, первинною вартістю 835 242,94 грн.), а також згода сторін договору оренди.

При цьому господарські суди попередніх інстанцій встановили, що укладенню договору № 7 від 05.04.2012 про внесення змін до договору оренди передувало проведення оцінки (переоцінки) державного майна цілісного майнового комплексу, переданого в оренду позивачу, з метою приведення його вартості до вимог чинного законодавства про оренду; наказом РВ ФДМУ по Луганській області № 220 від 29.02.2012 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства "Ордена Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій"; замовником оцінки є ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", суб'єктом оціночної діяльності - Товариство з обмеженою діяльністю "Оціночна фірма "Полінформ".

Отже, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок орендної плати, викладений у додатку до договору № 7 від 05.04.2012, дійшли обґрунтованого висновку про те, що встановлений оспорюваним договором розмір орендної плати відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (в редакції, яка діяла на момент укладення договору № 7 від 05.04.2012) та Методики, оскільки 74 705 376 грн. х 12 % : 12 місяців х 1,002 (індекс інфляції за січень 2012) х 1,002 (індекс інфляції за лютий 2012) = 750 045 грн.

Господарськими судами також було враховано, що оспорюваний договір було укладено 05.04.2012 і відповідач у своїй заяві від 07.02.2017 просив застосувати строк позовної давності.

Пунктом 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Господарськими судами правомірно враховані вказані вимоги закону і правильно відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю позовних вимог, зокрема відсутністю порушення цивільних прав та інтересів позивача внаслідок укладення спірного договору.

Щодо доводу касатора про те, що даний спір, в порядку ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підлягає розгляду у справі про банкрутство, Вищий господарський судом України виходить з такого:

Аналіз положень статті - 4-1, п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (ч. 1 ст. 20 Закону); за позовом розпорядника майна (ч. 9 ст. 22 Закону); за заявою комітету кредиторів (ч. 8 ст. 26 Закону); за заявою керуючого санацією (ч. 5 ст. 28 Закону); за заявою ліквідатора (ч. 2 ст. 41 Закону).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

У той же час, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" Європейський суд з прав людини також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Враховуючи висловлену Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 правову позицію та з метою забезпечення прав і законних інтересів сторін спору на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, Вищий господарський суд України, зважаючи на принцип res judicata і на необхідність використання своїх повноважень щодо виправлення фундаментального порушення, дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, оскільки у даному випадку відсутні обставини, які б свідчили про неправильне вирішення господарськими судами попередніх інстанцій спору по суті, а відтак у даному випадку вимога про скасування оскаржених судових рішень розцінюється господарським судом касаційної інстанції, як така, що має на меті домогтися повторного розгляду справи.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. - 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Згідно з ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.