розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2017 по справі № 920/1175/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" про стягнення 783 457, 00 грн.,-

У листопаді 2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою в якій просило стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" 750 000,00 грн. основного боргу, 11 862,00 грн. - 3% річних та 21 595,00 грн. - інфляційних втрат, мотивуючи свої позовні вимоги неналежним виконання відповідачем свої зобов'язань за укладеним між

доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

ними договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 06/0215ДПДГІ від 27.01.2015.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.01.2017 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 рішенням господарського суду Сумської області від 16.01.2017 залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" просить скасувати Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2017 по справі № 920/1175/16 в частині нарахування процентів річних та інфляційних втрат за період дії мораторію, посилаючись на те, що вони постановлені у цій частині з порушенням норм процесуального права, відмовивши в позові у цій частині.

У відзиві ТОВ "Флора Трейд" заперечує проти поданої касаційної скарги та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, що 27.01.2015 між сторонами у даній справі укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 06/02/15ДПДГІ на загальну суму 1 563 600 грн.

Відповідно пункту 1.1 договору позивач надає відповідачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в розмірі 1 563 600грн. без ПДВ, з них: 750 000,00 грн. надається відповідачу за наступним графіком: лютий 2015 року - 150 000,00 грн.; березень 2015 року - 150 000,00 грн.; квітень 2015 року - 150 000,00 грн.; травень 2015 року - 150 000,00 грн.; червень 2015 року - 150 000,00 грн.

В пункті 2.1.2 договору сторони визначили, що решта суми у розмірі 813 600,00 грн. надається позивачем в строк до 31.12.2015.

Договором встановлено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається строком на 365 днів з моменту її отримання (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню з дотриманням терміну на який вона надається, що вказаний в пункту 2.4 договору.

28.08.2015 сторони уклали додаткову угоду до договору від 27.01.2015р. № 06/02/15ДПДГІ, якою внесено зміни до пункту 2.1. договору, встановивши розмір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 953 795,00 грн.

Серед іншого, сторони також, підтвердили, що станом на 28.08.2015 позивачем виконано в повному обсязі пункт 2.1.1 договору, тобто надано відповідачеві вищевказану допомогу на загальну суму 750 000,00 грн.

Оскільки Державне підприємство "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" свої зобов'язання з повернення вказаних коштів у визначений договором строк не виконало, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції, з яким поголився і апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, мотивуючи судове рішення порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором і врахувавши правову природу відносин, що склалися між сторонами застосував також і вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України, що передбачає нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо посилань апелянта на неправомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат під час дії мораторії на задоволення вимог позивача, як кредитора в період з 18.02.2016 по 12.07.2017 суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив про те, що така процесуальна дія, як порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію була скасована Вищим господарським судом України, а в подальшому взагалі було відмовлено в порушенні стосовно відповідача провадження у справі № 920/96/16 про банкрутство, а тому і підстав для застосування наслідків введення мораторію у вказаний відповідачем період, що визначений як різниця строку між винесенням ухвали про порушення провадження у справі № 920/96/16 та прийняттям постанови Вищим господарським судом України про скасування останньої, не має.

Колегія суддів Вищого господарського суду України повністю погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позика) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач свої зобов'язання за договором в частині надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 750 000, 00 грн. виконав у повному обсязі, а відповідач жодних дій з виконання свої зобов'язань по договору (повернення коштів) не вчинив, а тому законними та обґрунтованими є висновки судів про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у вказаному розмірі.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті за відсутності усіх необхідних прибуткових ордерів, спростовано апеляційним господарським судом, яким під час апеляційного перегляду вказані обставини були досліджені і встановлено, що ордери на відсутність яких посилається відповідач, містяться у матеріалах справи і були досліджені судом, однак внаслідок технічної помилки, що була виправлена ухвалою місцевого господарського суду від 09.02.2017, останні не вказані у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені норми матеріального права, здійснивши обрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат прийшли до правильного висновку про стягнення останніх, що скаржник і не заперечує, однак зазначає про неправомірність їх нарахування у період з 18.02.2016 по 12.07.2016, коли на думку скаржника, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

При апеляційному перегляді справи суд встановив, що постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 у справі № 920/96/16 скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 18.02.2016, якою порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України", справу № 920/96/16 передано на новий розгляд зі стадії підготовчого засідання і за результатами такого розгляду ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.08.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України".

Таким чином, суди як першої так і апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування наслідків введення мораторію в період з 18.02.2016 по 12.07.2016, адже такий мораторій було введено ухвалою місцевого господарського суду, що в подальшому була скасована касаційним судом як така, що не відповідає вимогам закону і відповідно 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню за весь час прострочення.

Відтак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, у відповідності до вимог закону постановили обґрунтоване рішення про задоволення позову стягнувши з відповідача 750 000,00 грн. заборгованості, 21 595,00 грн. інфляційних втрат та 11 862,00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.- 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2017 по справі № 920/1175/16 постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення.