ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2017 року
Справа № 921/1249/13-г/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:
Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_4
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2017
у справі № 921/1249/13-г/13 Господарського суду Тернопільської області
за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до 1.Микулинецької селищної ради, 2.Селищного голови смт. Микулинці ОСОБА_6
третя особа
ОСОБА_4
про визнання договору купівлі-продажу укладеним
(в редакції заяви позивача про зміну предмета позову(вх.№ 6059 від 16.02.2017),
за участю представників сторін:
від позивача:
ОСОБА_7,
від відповідача 1:
не з 'явився,
від відповідача 2:
не з 'явився,
від третьої особи:
ОСОБА_8
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.03.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 921/1249/13-г/13, позовні вимоги задоволені. Визнано договір купівлі-продажу земельних ділянок шляхом викупу між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Микулинецькою селищною радою укладеним в редакції, яка викладена в резолютивній частині судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Припинено провадження у справі щодо селищного голови смт. Микулинці ОСОБА_6.
ОСОБА_4 з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 28.03.2017, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 921/1249/13-г/13, до закінчення його перегляду в порядку касації.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Заявлене скаржником клопотання в порядку ст. - 121-1 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 31.10.2017 представник скаржника підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Микулинецької селищної ради № 700 від 24.01.2012, прийнятим за результатами розгляду заяви голови КП "Микулинецька фабрика "Медобори" ОСОБА_9, вирішено припинити право користування КП "Микулинецька фабрика "Медобори" земельною ділянкою загальною площею 0,82 га в зв'язку з відчуженням нежитлових будівель по АДРЕСА_1 та переведено земельну ділянку площею 0,82 га для обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_2 до земель селищної ради не наданих у власність та постійне користування, угіддя - землі промисловості.
04.04.2012 Микулинецька селищна рада рішеннями № 807 та № 808 надала ПП ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для промислового використання, загальною площею відповідно 0,0190 га та 0,227 га у власність шляхом викупу для обслуговування нежитлових будівель - прохідна по АДРЕСА_3, сушарня пиломатеріалів, лісорозпилювальний цех по АДРЕСА_4 за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування, угіддя - землі промисловості.
Рішенням Микулинецької селищної ради № 848 від 20.06.2012 затверджено розроблений за замовленням ПП ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,2460 га у власність шляхом викупу для обслуговування нежитлових будівель (прохідної, сушарні пиломатеріалів, лісорозпилювального цеху) по АДРЕСА_5 (п.1.); включено в перелік об'єктів, що підлягають продажу земельні ділянки загальною площею 0,2460 га по АДРЕСА_6 Тернопільської області та надано дозвіл ФОП ОСОБА_5 на викуп земельних ділянок та внесення авансового платежу в розмірі 34238 грн. в рахунок оплати ціни земельних ділянок для фінансування робіт з проведення експертно грошової оцінки земельних ділянок, що викуповуються загальною площею 0,2460 га по АДРЕСА_7
21.12.2012 Микулинецькою селищною радою прийнято рішення № 1084, яким погоджено експертно-грошові оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 0,2460 га з них: площею 0,0190 га по АДРЕСА_3 в АДРЕСА_8 вартістю 48673 грн., загальною вартістю 53600 грн. для передачі у власність шляхом викупу ФОП ОСОБА_5 (п.1); вирішено передати у власність ФОП ОСОБА_5, шляхом викупу земельних ділянок загальною площею 0,2460 га, з них: площею 0,0190 га по АДРЕСА_3 в смт. Микулинці, вартістю 4927грн.; площею 0,2270 га по АДРЕСА_9 вартістю 48673грн.; загальною вартістю 53600 грн.; уповноважено селищного голову укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок з ФОП ОСОБА_5 за вартістю 4927 грн. на земельну ділянку площею 0,0190 га по АДРЕСА_3 в смт. Микулинці, після внесення суми для викупу земельної ділянки в розмірі 2282 грн.; та за вартістю 48673 грн. на земельну ділянку площею 0,2270 га по АДРЕСА_9 після внесення суми для викупу земельної ділянки в розмірі 17080 грн.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання рішення Микулинецької селищної ради №1084 від 21.12.2012 у повному обсязі сплатив вартість земельних ділянок по АДРЕСА_10 Теребовлянського району Тернопільської області (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних квитанцій) та неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями забезпечити укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок, проте, селищний голова ухиляється від укладення відповідного договору купівлі-продажу земельних ділянок. При цьому судами зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу вищезазначених сплачених коштів.
Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно вимог ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміст договору укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторони договору, має відповідати цьому акту (ст. 648 ЦК України).
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Судами встановлено, що всі істотні умови договору купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_10 Теребовлянського району Тернопільської області загальною площею 0,2460 га були визначені і погоджені на умовах, визначених чинним рішенням сесії Микулинецької селищної ради № 1084 від 21.12.2012.
Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання скаржника, що позивачем не надавався проект договору купівлі-продажу, спростовуються матеріалами справи.
Доводи заявника касаційної скарги про необґрунтовану, на його думку, відмову господарських судів у зупиненні провадження у справі, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, як вбачаться з матеріалів справи, господарські суди розглянули відповідне клопотання скаржника та навели обґрунтовані мотиви за якими його відхилили.
В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 921/1249/13-г/13 відсутні.
Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 921/1249/13-г/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач)
Суддя
Суддя
І.В. Алєєва
Т.Б. Дроботова
Л.І. Рогач