04.01.2017 Національний природний парк "Пирятинський" подав до господарського суду позов про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ком" виконати умови договору № 2 про закупівлю послуг за державні кошти від 28.09.2012 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: завершити розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Пирятинський" Міністерства екології та природних ресурсів України без вилучення, закріплення їх межовими знаками; та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ком" на користь позивача 42555,58 грн пені за договором № 2 про закупівлю послуг за державні кошти від 28.09.2012.

Національний природний парк "Пирятинський", керуючись приписами статей 11, 202, 525, 526, 626, 627, 629, 887 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України, приписами Закону України "Про землеустрій" (858-15) та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" (1094-2004-п) , вказав, що відповідач не виконав вчасно зобов'язань за укладеним договором, що є підставою для його зобов'язання виконати умови договору в судовому порядку та застосувати пеню за порушення термінів виконання послуг.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що його вина у невиконанні 2-го етапу договору відсутня, адже він вжив всіх необхідних заходів для належного виконання зобов'язань, проте виконання умов договору є неможливим, оскільки фактичні площі проекту землеустрою не відповідають графічним матеріалам проекту створення; відповідач належно та своєчасно повідомив позивача щодо неможливості виконання умов договору та необхідність усунути наявні перешкоди, неодноразово звертав увагу позивача на необхідність внесення змін до Указу Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009 "Про створення Національного природного парку "Пирятинський" (1046/2009) з метою усунення розбіжностей між фактичними площами земельних ділянок та площами, передбаченими Указом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2017 (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 (судді: Принцевська Н.М. - головуючий, Діброва Г.І., Лисенко В.А.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про те, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: статей 15, 16, 509, 525, 526, 598, 599, 607, 626- 629, 631 Цивільного кодексу України, статей 1, 205 Господарського кодексу України, не врахували приписи Закону України "Про землеустрій" (858-15) та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" (1094-2004-п) . Скаржник вважає, що висновки судів щодо необхідності внесення змін до Указу Президента та обов'язку замовника забезпечити виконавця необхідною відхідною документацією є такими, що не відповідають наведеним нормам та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами; оскільки за умовами договору відповідач прийняв на себе зобов'язання в строк не пізніше 31.12.2015 розробити проект землеустрою з організації та встановити межі земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Пирятинський" без вилучення та закріплення їх межовими знаками (другий етап: формування, погодження проекту, проходження державної землевпорядної експертизи, закладка межових знаків та закріплення меж земельної ділянки), а доказів належного виконання умов договору матеріали справи не містять, факт невиконання відповідачем не заперечується, позов підлягає задоволенню. Також скаржник вважає помилковими та такими, що суперечать приписам статей 15, 16 Цивільного кодексу України, висновки місцевого господарського суду про неналежно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції належно уповноважених представників.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просив судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановив місцевий господарський суд та вбачається з матеріалів справи, 28.09.2012 Національний природний парк "Пирятинський" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА КОМ" уклали договір № 2 про закупівлю послуг за державні кошти, предметом якого було розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку "Пирятинський", без вилучення та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до пунктів 1.1., 4.1., 9.1 укладеного договору учасник зобов'язується до 31.12.2013 надати послуги Замовнику, зазначені у документації конкурсних торгів, а Замовник - прийняти та провести оплату за надані послуги згідно з цим договором. Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником, наданих Послуг протягом 15 банківських днів поетапно, згідно з Календарним планом (Додаток 2), після підписання Сторонами акта приймання-передачі кожного етапу наданих послуг та виставлення рахунку Учасником. У випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Календарний план надання інженерних послуг (додаток 2 до договору № 2 від 28.09.2012) містить етапи:

1 етап: підготовчі роботи, польові вишукування, камеральна обробка даних, складання картографічного матеріалу, аналітичні роботи, складання пояснювальної записки (термін виконання - грудень 2012 року);

2 етап: формування, погодження проекту, проходження державної землевпорядної експертизи, закладка межових знаків та закріплення меж земельної ділянки на місцевості (термін виконання - травень 2013 року).

Національний природний парк "Пирятинський" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА КОМ" склали акт приймання-передачі послуг про прийняття першого етапу інженерних послуг від 19.11.2012.

29.11.2013 Національний природний парк "Пирятинський" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА КОМ" уклали додаткову угоду № 1 до договору № 2 від 28.09.2012, якою продовжили термін дії договору до 31.12.2014; також сторони 25.12.2014 уклали додаткову угоду № 2 до договору № 2 від 28.09.2012, якою продовжили термін дії договору до 31.03.2015, 30.03.2015 уклали додаткову угоду № 3 до договору № 2 від 28.09.2012, якою продовжили термін дії договору до 30.06.2015, а 26.06.2015 уклали додаткову угоду № 2 до договору № 2 від 28.09.2012, якою продовжили термін дії договору до 31.12.2015.

Предметом договору № 2 від 28.09.2012 про закупівлю послуг за державні кошти є розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку "Пирятинський" без вилучення, та закріплення їх межовими знаками відповідно до технічного завдання, яке є невід'ємною частиною цього договору. Технічним завданням (додаток 1 до договору) визначено підставою виконання Указ Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009 (1046/2009) "Про створення НПП "Пирятинський", постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" (1094-2004-п) .

Суди встановили, що станом на 31.12.2015 другий етап: формування, погодження проекту, проходження державної землевпорядної експертизи, закладка межових знаків та закріплення меж земельної ділянки на місцевості згідно з договором № 2 від 28.09.2012 відповідач не виконав в повному обсязі, через що позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керуючись нормами статті 607 Цивільного кодексу України та статті 205 Господарського кодексу України, встановив, що відповідач вживав відповідних заходів для виконання зобов'язання за другим етапом договору (формування проекту землеустрою, направлення відповідних матеріалів для з'ясування можливості погодження останніх; постійне листування з замовником з метою своєчасного повідомлення про неможливість виконання зобов'язань), однак їх виконання є неможливим без внесення відповідних змін до Указу Президента № 1046/2009 від 11.12.2009 "Про створення національного природного парку "Пирятинський" (1046/2009) , що не можуть бути ініційовані відповідачем, як розробником документації із землеустрою, до нормативних актів, відтак, зобов'язання відповідача припинилися неможливістю їх виконання за обставин, за які не відповідає жодна з сторін, вина відповідача у невиконання зобов'язання відсутня.

Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, погодився з висновками місцевого господарського суду з посиланням до пункту 5 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1094 (1094-2004-п) , також вказав, що у разі необхідності внесення змін до відповідного Указу Президента в частині площ земельних ділянок, саме на замовника відповідного виду землевпорядної документації покладається обов'язок забезпечити виконавця необхідною вихідною документацією (до складу якої відноситься і Указ Президента із внесеними змінами до нього), а відповідач позбавлений можливості ініціювати внесення таких змін.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання ( статті 610, 615 Цивільного кодексу України).

Статтею 607 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 205 Господарського кодексу України, яка встановлює, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до змісту статей 612, 613 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. В свою чергу кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Суди з'ясували, що листом від 14.05.2013 № 170 Національний природний парк "Пирятинський" повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА КОМ" про неможливість погодити Проект землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку "Пирятинський", без вилучення та закріплення їх меж межовими знаками відповідно до чинної на момент виникнення спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" (1094-2004-п) . Розміри площ земель, передбачених Указом Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009 "Про створення Національного природного парку "Пирятинський" (1046/2009) не відповідають запроектованим.

Також суди встановили, що відповідно до Протоколу розбіжностей до проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Пирятинський" без вилучення та закріплення їх межовими знаками і проектом створення НПП "Пирятинський" від 20.01.2015, сторони - ТОВ "ТЕРРА КОМ" та Національний природний парк "Пирятинський" дійшли згоди щодо неможливості продовження розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Пирятинський", з огляду на те, що фактичні площі проекту землеустрою не відповідають графічним матеріалам проекту створення. За результатами проведення геодезичних вишукувань фактичні площі земельних ділянок склали 4844.22 гектарів, в той час як за Указом Президента площа становить 6473.28 га; розбіжність складає 1629,06 гектарів.

Згідно з протоколом робочої наради з питань коригування проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж земельних ділянок Національного природного парку "Пирятинський" від 23.03.2015 разом скоригована площа земель, що входять до складу НПП "Пирятинський" без вилучення складає 5797,62 гектарів.

Судом першої інстанції встановлено, що технічним завданням (додаток 1 до договору, укладеного між сторонами) визначено в якості однієї з підстав виконання робіт Указ Президента України від 11 грудня 2009 року № 1046/2009 (1046/2009) "Про створення НПП "Пирятинський".

Дослідивши матеріали справи суди дійшли висновків про відсутність доказів, що підтверджують формування проекту землеустрою, як такого і направлення відповідних матеріалів для з'ясування можливості погодження останніх. Крім того, суди вказали, що доводи позивача не спростовують необхідності внесення змін до Указу Президента України, а, навпаки, підтверджують факт невідповідності розмірів площ земель запроектованим та, відповідно, неможливість виконання замовленої послуги.

Відтак, суди дійшли вірного висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, як в частині зобов'язання вчинити певні дії, так і в частині притягнення відповідача до відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді сплати пені. Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову, отже підстави для скасування прийнятих у справі рішення та постанови відсутні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей - 4-2, - 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.