У грудні 2016 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3558-ОД від 21.08.2009 року у розмірі 9 871,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3558-ОД від 21.08.2009 року в частині своєчасного внесення орендної плати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року у справі № 904/4/17 (суддя - Петрова В.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року у справі № 904/4/17 (головуючий суддя - Дармін М.О., суддя - Березкіна О.В., суддя - Чимбар Л.О.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року у справі № 904/4/17 - залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року у справі № 904/4/17 - залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року у справі № 904/4/17, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 516, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Куровський С.В., (протокол автоматизованого розподілу від 06.10.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2017 року у справі № 904/4/17 прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року у справі № 904/4/17 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 31.10.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 31.10.2017 року № 08.03.-04/5286, у зв'язку з перебуванням судді Куровського С.В. у відпустці, відповідно до п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 904/4/17 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Білошкап О.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2017 року в матеріалах справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що 21.08.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір № 12/02-3558-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно: будівля магазину (далі - майно) площею 196,1 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 на 1-му поверсі одноповерхового будинку, що перебуває на балансі: державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку / актом оцінки на 28.02.2009 року і становить за незалежною оцінкою / залишковою вартістю 513 571,00 грн.

Згідно п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу промтоварів та продтоварів, у тому числі підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

Пункт 2.1. договору передбачає, що Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) червень 2009 8 128,40грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень (п.3.1. договору).

У відповідності до п.3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 5 689,88 грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 2 438,52 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 10.1. договору визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 21.08.2009 року до 20.08.2010 року включно.

За актом приймання-передачі в оренду нежитлової будівлі, що знаходиться на балансі ДП "Придніпровська залізниця", 21.08.2009 року регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області було передано ПП ОСОБА_4 передано нежитлове вбудоване приміщення площею 196,1 кв.м. (а.с.16).

В подальшому орендні правовідносини були продовжені шляхом укладання додаткових угод до Договору:

- Додатковою угодою від 21.06.2010 року - по 19.08.2013 року включно (а.с. 17);

- Додатковою угодою від 28.08.2013 року - з 20.08.2013 року по 31.12.2013 року включно (а.с. 18);

- Додатковою угодою від 04.04.2014 року з 01.01.2014 року - по 31.12.2014 року включно (а.с.19);

- Додатковою угодою від 14.11.2014 року - по 31.03.2015 року включно(а.с.21).

26.02.2015 року укладено додаткову угоду, в якій п. 10.1. договору викладено у новій редакції:

"10.1. Цей договір є пролонгованим з 01.04.2015 року до моменту створення (реєстрації) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж до 28.02.2018 року" (а.с. 22).

- Додатковою угодою від 13.02.2015 року - з 01.04.2015 року до моменту державної реєстрації Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більш ніж до 28.02.2018 року включно (а.с.29 т.1).

10.03.2016 року між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір, в якому сторони встановили, що Орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 21.08.2009 року № 12/02-3558-ОД, є Публічне акціонерне товариство "Придніпровська залізниця".

3.1. Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) , за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 13 790,68 грн. без ПДВ.

3.6. Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", код ЄДРПОУ одержувача - № 40081237/ч.н. 250, банк одержувача - ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк" Дніпровське регіональне відділення, МФО 322959 № рахунку 2600657872106, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

У п.11 додаткового договору сторони домовились, що умови даного додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015. Цей додатковий договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.03.2016 року включно (а.с. 27-28).

Так, 10.03.2016 року за актом приймання - передачі позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (Далі - об'єкт оренди) - будівля магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 196,1 кв.м, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 20.06.2013 року і складає за незалежною оцінкою 429 851,00 грн.

Об'єкт оренди обліковується на балансі структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 29).

18.03.2016 року між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір, в якому сторони дійшли згоди п.10.1. договору викласти у редакції: "Цей договір діє до 30.06.2016 включно" (а.с. 30).

Квитанцією № 4 від 03.02.2016 року ОСОБА_4 сплатила 9 721,05 грн. на користь Фонду держказначейства (а.с. 96).

Апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_4 сплатила 9 721,05грн. на користь Фонду держказначейства (Квитанція № 4 від 03.02.2016 року (а.с. 96).

Крім того, суд другої інстанції встановив, що належне виконання умов вказаного Договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (третьою особою) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем) по листопад 2015 року включно підтверджується актом звірки, підписаним обома сторонами Договору, в якому сторони станом на 30.11.2015 року підтвердили відсутність заборгованості відповідача за спірним Договором оренди (а.с.36).

Разом з тим, апеляційний господарський суд встановив, що за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3558-ОД від 21.08.2009 року за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року було здійснено подвійне нарахування орендної плати, як Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (70% до державного бюджету), так і ПАТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (100% на свою користь). Орендна плата за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року відповідачем сплачена на користь первісного кредитора - орендодавця (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області) у розмірі 70% та у розмірі 30% на користь балансоутримувача (ДП "Придніпровська залізниця) (а.с. 96-100).

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звертаючись із позовом до ОСОБА_4 просило стягнути на свою користь заборгованість за вказаним Договором оренди в розмірі 9 871, 05 грн. за період грудень 2015 року, вважаючи, що неналежним виконання відповідачем умов вказаного Договору щодо сплати орендної плати в розмірі 70% на користь позивача, як нового власника означеного майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з грудня 2015, у відповідності до положень ч. 3 ст. 631 ЦК України та п.11 додаткового договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області не мало статусу орендодавця за вказаним договором, а відповідач, підписавши додатковий договір від 10.03.2016 року, фактично визнав поширення умов додаткового договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 року і є свідченням того, що права та обов'язки сторін, передбачені цим додатковим договором за період, що передував його укладенню, є юридично значимими і викликають як юридичні, так і податкові наслідки, передбаченні чинним законодавством.

На думку суду першої інстанції, квитанція № 4 від 03.02.2016 року на суму 9 721,05 грн. (отримувач платежу Фонд держказначейства) є свідченням належного виконання відповідачем свого обов'язку в частині внесення орендної плати за спірний період, докази обізнаності відповідача про те, що станом на 03.02.2016 орендну плату у розмірі 100% необхідно вносити на користь позивача, відсутні, оскільки, додатковий договір укладено лише 10.03.2016 року і саме 10.03.2016 року сторони дійшли згоди розповсюдити його дію з 01.12.2016 року, керуючись ст. 631 ЦК України.

Переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року у справі № 904/4/17, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку, Дніпропетровський апеляційний господарський суд в постанові від 15.06.2017 року дійшов висновку про залишення його без змін, погодившись із висновками суду першої інстанції про те, що сплачена відповідачем орендна плата за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року (70%) шляхом перерахування коштів до державного бюджету за реквізитами Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області є належним виконанням ним своїх зобов'язань за вказаним Договором оренди.

Погоджуючись із наведеними висновками, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

У ч. 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень статей 525 та 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Досліджуючи обставини виконання відповідачем умов Договору в період з 01.12.2015 року по 29.02.2016 року, апеляційний господарський суд встановив, що 21.10.2015 року відбулась державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця"), датою початку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Укрзалізниця" було визначено 01.12.2015 року (а.с. 40).

Відповідно до пункту 20 Статуту ПАТ "Укрзалізниця", товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.

Пунктом 33 Статуту ПАТ "Укрзалізниця" передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.

Ч. 3 ст. 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

Як встановив апеляційний господарський суд, згідно Зведеного передавального акту від 06.08.2015 року, який затверджений 18.08.2015 року Міністром інфраструктури України, орендоване майно за договорами оренди передане Державним підприємством "Придніпровська залізниця" до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" (а.с.109-110).

Відповідно до Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 16.11.2015 року (протокол № 5), відокремленим підрозділом товариства є регіональна філія "Придніпровська залізниця", до якої в процесі реорганізації перейшли всі майнові права та обов'язки державного підприємства "Придніпровська залізниця" (а.с.47-51).

Відповідно до ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 85 ГК України, ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

У ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

У пункті 10.7. Договору (зі змінами, що були внесені Додатковою угодою від 04.04.2014 року) сторони визначили, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників) (з.с.14).

Отже, як встановив апеляційний господарський суд, у зв'язку зі створенням ПАТ "Укрзалізниця", відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (4442-17) від 23.02.2014 року № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 25.06.2014 року № 200 (200-2014-п) , ст. ст. 115, 329 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв'язку з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди за вказаним Договором, з 21.10.2015 року відбулась заміна сторони (Орендодавця) у зобов'язанні, тому усі права та обов'язки орендодавця за спірним Договором перейшли до позивача.

Врахувавши на момент переходу до позивача прав Орендодавця за вказаним Договором оренди, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вчинені після цього моменту часу дії третьої особи (Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області), спрямовані на визначення строку дії Договору оренди, припинення строку його дії та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, - не породжують для позивача та відповідача таких зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язання може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Ст. 517 ЦК України визначає, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як вірно встановлено судами під час розгляду справи, до моменту укладення Додаткового договору від 10.03.2016 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3558-ОД від 21.08.2009 року орендаря (відповідача) не було повідомлено в однозначній формі про те, що усі права та обов'язки орендодавця за спірним Договором перейшли до позивача.

Як встановив апеляційний господарський суд, невизначеність моменту, з якого права Орендодавця, зокрема і за спірним договором, перейшли до ПАТ "Укрзалізниця", підтверджується листуванням між позивачем та третьою особою (а.с. 82-85).

За встановлених обставин суд другої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що створення ПАТ "Укрзалізниці" є загально відомим фактом, з настанням якого відповідач мав виконувати свої права та обов'язки за договором на користь нового орендодавця - ПАТ "Укрзалізниця".

Отже, оскільки відповідача не було письмово повідомлено про зміну сторони у зобов'язанні, в силу приписів ст. 516 ЦК України, виконання ним свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.

Доводи скаржника про відсутність правової оцінки судом апеляційної інстанції тому факту, що п. 11 зазначеного договору сторони домовились, що зобов'язання поширюються на період, з 01.12.2015 року відхиляються колегією суддів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції в оскаржувані постанові вказав на те, що за ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, змін або припинення цивільних прав та обов'язків, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а тому розповсюджуючи 05.02.2016 року дію договору на правовідносини сторін з 01.12.2015 року, сторони дійсно встановлюють для себе певні права та обов'язки за цим договором, які підлягають ними виконанню, за винятком тих зобов'язань, які вже є припиненими їх належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає перелік істотних умов договору оренди, до яких серед інших віднесено орендна плата з урахуванням її індексації та виконання зобов'язань.

Відтак у даному випадку, встановивши належне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати орендної плати (як одного з сукупності решти своїх зобов'язань за Договором оренди), суд другої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, не може мати місце повторне виконання того ж самого зобов'язання, що не перешкоджає виконанню сторонам інших зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводам, які викладені у касаційній скарзі вже була надана оцінка судом апеляційної інстанції, вони визнані безпідставними та необґрунтованими під час апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року у справі № 904/4/17 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.