у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/18919/13 про банкрутство ТОВ "Білбудінвест" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 12.11.2013 за заявою ПАТ "АКБ "Київ" (правонаступник ПАТ АБ "Укргазбанк") (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 95 555 492, 14 грн.

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Загороднього О.М., якого ухвалою місцевого господарського суду від 12.01.2016 замінено на арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; ухвалою місцевого господарського суду від 17.11.2016 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора банкрута Кучака Ю.Ф. на шість місяців - до 17.05.2017.

19.10.2016 до місцевого господарського суду надійшла заява № 02-01/46-35 від 18.10.2016 ліквідатора ТОВ "Білбудінвест" Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, в якій заявник просив визнати недійсним Договір суборенди земельної ділянки, укладений між ТОВ "Білбудінвест" та ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ", посвідчений 30.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. і зареєстрований в реєстрі за № 439, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статті 20 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 (вх. № 19068/16) (том 1 матеріалів справи № 910/18919/13 з розгляду спору про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, а.с. 4 - 84).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 (суддя Пасько М.В.) задоволено заяву ТОВ "Білбудінвест" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про визнання договору недійсним в межах справи № 910/18919/13; визнано недійсним Договір суборенди земельної ділянки, укладений між ТОВ "Білбудінвест" та ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ", посвідчений 30.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 439, як такий, що укладений внаслідок злого умислу відповідно статті 232 ЦК України (том 2 матеріалів справи № 910/18919/13 з розгляду спору про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, а.с. 3 - 6).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ" (далі - скаржник), як суборендар спірної земельної ділянки, наданої для будівництва житлового будинку, та новий забудовник спірного об'єкта нерухомості, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.04.2017 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи справи; відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Білбудінвест" в особі ліквідатора Кучака Ю.Ф. до ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ" про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору суборенди земельної ділянки, укладеного 30.01.2015 між ТОВ "Білбудінвест" та ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ" та зареєстрованого в реєстрі за № 439.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пантелієнка В.О., суддів: Доманської М.Л., Верховця А.А.) апеляційну скаргу ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у даній справі - без змін з тих же підстав (том 2 матеріалів справи № 910/18919/13 з розгляду спору про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, а.с. 70 - 73).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 26.06.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 18.04.2017, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Білбудінвест" в особі ліквідатора Кучака Ю.Ф. до ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки у межах справи № 910/18919/13, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 15, 203, 215, 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 20, 38 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, статей 1, 2, 4-7, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), що полягало у спростуванні майнових дій боржника за відсутності підстав, передбачених частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство, та обранні заявником неналежного способу захисту своїх прав. Скаржник доводить помилковість висновків судів про порушення майнових прав ТОВ "Білбудінвест" та наявність "злого умислу" у колишнього директора боржника ОСОБА_12 при передачі спірної земельної ділянки в суборенду ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ" з посиланням на правомірну передачу ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ" прав забудовника об'єкта незавершеного будівництва, що споруджується на спірній земельній ділянці, згідно рішення управителя фонду фінансування будівництва та на підставі договорів № 16/10-1 та № 16/10-2 від 16.10.2013, укладених з управителем фонду фінансування будівництва - ПрАТ "Фінансова компанія "Сантанна", якому спірний об'єкт будівництва було передано попереднім забудовником - ТОВ "Білбудінвест" у зв'язку з виникненням ризику невиконання забудовником зобов'язань щодо завершення будівництва у погоджені строки. Також, скаржник доводить помилковість висновків судів про відсутність у ОСОБА_12 права на підписання договору суборенди земельної ділянки від 30.01.2015 від імені ТОВ "Білбудінвест", оскільки за даними ЄДРЮОФОПГФ станом на дату укладення спірного договору ОСОБА_12 виконував повноваження директора ТОВ "Білбудінвест", тому як керівник юридичної особи-боржника мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на вчинення спірного правочину, оскільки в ЄДР не було внесено інформації про припинення його повноважень керівника. При цьому, скаржник зазначив про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень статті 232 ЦК України, що визначають правові наслідки вчинення правочину за умов зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, оскільки судами не встановлено наявності в діях ОСОБА_12 умислу на укладення договору суборенди земельної ділянки всупереч інтересам ТОВ "Білбудінвест" та настання несприятливих наслідків для ТОВ "Білбудінвест" у зв'язку з вчиненням спірного правочину його директором ОСОБА_12 та вихід судів за межі правових підстав позову, заявлених у позовній заяві.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 26.06.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 18.04.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ АБ "Укргазбанк" - Беркут А.О. та Різника О.Ю., арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. - Карасюка О.В. та ТОВ "Фінансова компанія "Толока" - Овсія Д.Ю., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті - 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Положеннями статті 41 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Статтею 20 Закону про банкрутство передбачено, що за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора можуть бути визнані недійсними правочини (договори) або спростовані господарським судом у справі про банкрутство майнові дії боржника, які були ним вчинені після порушення справи про банкрутство або протягом одного року до порушення справи про банкрутство, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Отже, зазначені повноваження є правом боржника, яким він наділений для повернення майна до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів. Разом з тим, у випадку встановлення вибуття активів боржника на виконання певних законодавчих приписів чи укладених договорів, які визначають особливості обороту таких майнових активів, суд може відмовити у задоволенні вимог про спростування майнових дій боржника чи про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Положеннями статті 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; недодержання зазначеної вимоги в момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою недійсності правочину в силу частини 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 (v0009700-09) роз'яснено про те, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК є необхідним встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому, не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Отже, положення статті 232 ЦК України можуть застосовуватися до правовідносин, що склалися при вчиненні оспорюваного правочину від імені однієї чи обох сторін його (їх) представником, що діє на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи чи з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. При цьому, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України є необхідним встановлення умислу в діях представника на вчинення правочину всупереч інтересам довірителя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою місцевого господарського суду від 12.11.2013 за заявою ініціюючого кредитора порушено справу про банкрутство ТОВ "Білбудінвест" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство (2343-12) в редакції з 19.01.2013, введено процедуру розпорядження майном боржника; постановою місцевого господарського суду від 10.06.2014 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Загороднього О.М., якого ухвалою місцевого господарського суду від 12.01.2016 замінено на арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; ухвалою місцевого господарського суду від 17.11.2016 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора банкрута Кучака Ю.Ф. на шість місяців - до 17.05.2017.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 19.10.2016 ліквідатор ТОВ "Білбудінвест" Кучак Ю.Ф. звернувся до місцевого господарського суду із заявою № 02-01/46-35 від 18.10.2016 про визнання недійсним Договору суборенди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Білбудінвест" та ТОВ "МВБ-ІНВЕСТ", посвідченого 30.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 439, з посиланням на обставини підписання спірного правочину від імені ТОВ "Білбудінвест" директором ОСОБА_12, повноваження якого припинилися на підставі частини 2 статті 38 Закону про банкрутство з дня прийняття місцевим господарським судом постанови від 10.06.2014 про визнання ТОВ "Білбудінвест" банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури (том 1 матеріалів справи № 910/18919/13 з розгляду спору про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, а.с. 4 - 84).

Отже, заява ліквідатора ТОВ "Білбудінвест" Кучака Ю.Ф. № 02-01/46-35 від 18.10.2016 як така, що подана після 19.01.2013, підлягала розгляду в межах справи № 910/18919/13 про банкрутство ТОВ "Білбудінвест" з урахуванням змін до статей 12, 16 ГПК України щодо виключної підсудності спорів з майновими вимогами до боржника (ліквідатор, як уповноважена особа на здійснення ліквідаційної процедури банкрута, заявив вимогу про визнання недійсним укладеного товариством-боржником договору суборенди земельної ділянки, виділеної з державної власності під будівництво об'єкта житлової нерухомості, організатором будівництва на якій визначено боржника) та положень частини 1 статті 20, частини 2 статті 41 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013.

Задовольняючи вимоги ліквідатора Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним оспорюваного правочину, місцевий господарський суд виходив з того, що договір суборенди земельної ділянки від 30.01.2015 підписано від імені ТОВ "Білбудінвест", як орендаря, неуповноваженою особою, а саме колишнім директором ОСОБА_12, повноваження якого, як керівника юридичної особи-боржника, припинилися в силу закону з моменту визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури постановою місцевого господарського суду від 10.06.2014 у даній справі.

Також, судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин положення статті 232 ЦК України, що визначають правові наслідки вчинення правочину за умов зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився із здійсненою місцевим господарським судом оцінкою доказів у справі та залишив без змін оскаржувану в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 18.04.2017.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій за змістом оскаржуваних судових рішень та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Положеннями статей 413, 415 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва житлових та інших будівель і споруд (суперфіцій) на підставі договору. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, крім випадків переходу права власності на будівлі і споруди, що розміщені на такій земельній ділянці. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Відповідно до частини 2 статті - 8-1 Закону України "Про оренду землі", право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Отже, попередній власник (забудовник) об'єкта будівництва, як орендар земельної ділянки державної власності, наданої для будівництва житлового будинку, вправі передати її в суборенду новому власнику (забудовнику), якщо таке будівництво розпочате, на строк, що обмежується строком дії договору оренди земельної ділянки на строк та на умовах визначених первинним договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі № 810/4901/15, яка набрала законної сили, встановлено преюдиційні при розгляді даної справи № 910/18919/13 обставини укладення 31.05.2005 між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ "Білбудінвест" нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки, за умовами якого Білогородська сільська рада передала ТОВ "Білбудінвест" в оренду на 49 років земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 0,4550 га, розташовану за адресою: село Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, вулиця 40-років Перемоги, кадастровий номер 3222480401:01:003:0004, під розміщення житлового будинку (том 1 матеріалів справи № 910/18919/13 з розгляду спору про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, а.с. 143, 27 - 30).

Також, зазначеним рішенням суду в адміністративній справі встановлено, що з метою проведення будівництва, 02.04.2010 між ТОВ "Білбудінвест" (замовник) та ПП "ГарантБуд Сервіс" (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво, відповідно до якого генеральний підрядник зобов'язувався своїми та залученими силами і засобами на замовлення замовника виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи та інші роботи на об'єкті будівництва, яким є 9-ти поверховий 142-х квартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями музею села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, що по вулиці 40-річчя Перемоги, 11, після завершення яких зобов'язувався здати замовнику об'єкт будівництва в експлуатацію; підставі договору оренди земельної ділянки та договору генерального підряду на капітальне будівництво 13.10.2010 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області надано ТОВ "Білбудінвест", як замовнику, та ПП "ГарантБуд Сервіс", як підряднику, Дозвіл № 702/10 на виконання будівельних робіт з будівництва 9-ти поверхового 142-х квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями музею села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, що по вулиці 40-річчя Перемоги, 11 (том 1 матеріалів справи № 910/18919/13 з розгляду спору про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, а.с. 144, 31 - 46).

Отже, боржник - ТОВ "Білбудінвест" виступив забудовником багатоквартирного житлового будинку на орендованій ним земельній ділянці державної власності, що у селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області по вулиці 40-річчя Перемоги, 11.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі № 810/4901/15 встановлено преюдиційні при розгляді даної справи № 910/18919/13 обставини передання 07.10.2013 ТОВ "Білбудінвест" на користь управителя спірного об'єкта будівництва на виконання письмової вимоги управителя - ПрАТ "Фінансова компанія "Сантанна" про відступлення забудовником майнових прав на об'єкт будівництва з двох секцій "А" та "Б" на 69 квартир та з двох секцій "В" та "Г" на 72 квартири дев'ятиповерхового житлового будинку по вул. 40-річчя Перемоги, 11 в селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області (том 1 матеріалів справи № 910/18919/13 з розгляду спору про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, а.с. 144).

Таке передання майнових прав на спірний об'єкт будівництва забудовником на користь управителя фонду фінансування будівництва здійснено на виконання вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" у зв'язку з виявленням управителем ризиків порушення забудовником зобов'язань щодо завершення будівництва у погоджені сторонами строки у договорі про організацію спорудження об'єкта будівництва.

Також, під час розгляду справи № 810/4901/15 адміністративним судом встановлено, що на підставі договорів № 16/10-1 та № 16/10-2 від 16.10.2013 про будівництво житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця 40-річчя Перемоги та відповідно до Актів приймання-передачі майна та майнових прав від 16.10.2013 управитель - ПрАТ "Фінансова компанія "Сантанна" передало на користь забудовника - ТОВ "МВБ-Інвест" майно та майнові права на об'єкт будівництва житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця 40-річчя Перемоги (том 1 матеріалів справи № 910/18919/13 з розгляду спору про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, а.с. 144).

Отже, з 16.10.2013 ТОВ "МВБ-Інвест", як новий забудовник, набув майнові права на квартири та нежитлові приміщення, що є об'єктом будівництва на земельній ділянці у селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області по вулиці 40-річчя Перемоги, 11, а, відтак, має право користуватися спірною земельною ділянкою державної власності в силу закону (частина 3 статті 415 ЦК України, стаття - 8-1 Закону України "Про оренду землі").

Розглядаючи вимоги ліквідатора Кучака Ю.Ф. про спростування майнових дій ТОВ "Білбудінвест" шляхом визнання недійсним спірного договору суборенди земельної ділянки, суди взяли до уваги обставини визнання ТОВ "Білбудінвест" банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим припинилися повноваження керівника боржника в силу частини 2 статті 38 Закону про банкрутство, та обставини укладення спірного договору від імені товариства-боржника його колишнім директором без необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення оспорюваного правочину.

З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про визнання спірного договору суборенди земельної ділянки недійсним як такого, що підписаний від імені боржника-орендаря неуповноваженою особою та вчинений за умов зловмисної домовленості директора ТОВ "Білбудінвест" ОСОБА_12 з іншою стороною договору - суборендарем ТОВ "МВБ-Інвест" та є зловмисною угодою відповідно до статті 232 ЦК України.

Однак, в порушення вимог статей 35, 43, 101 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували встановлених ухвалою суду від 07.06.2016 в адміністративній справі № 810/4901/15 преюдиційних при розгляді даної справи № 910/18919/13 обставин переходу прав забудовника об'єкта житлового будівництва, що споруджується на спірній земельній ділянці державної власності, від ТОВ "Білбудінвест" до ТОВ "МВБ-Інвест" через управителя фонду фінансування будівництва, у зв'язку з чим ТОВ "МВБ-Інвест" набуло прав землекористувача спірної земельної ділянки, наданої для будівництва житлового будинку, в силу закону.

Приймаючи рішення про невідповідність оспорюваного правочину вимогам статей 203, 232 ЦК України щодо його вчинення від імені ТОВ "Білбудінвест" особою з необхідним обсягом цивільної дієздатності, суди не перевірили чи на момент укладення спірного договору (30.01.2015) до ЄДРЮОФОПГФ були внесені відомості про припинення повноважень ОСОБА_12, як керівника ТОВ "Білбудінвест", у зв'язку визнанням товариства-боржника банкрутом відповідно до постанови місцевого господарського суду від 10.06.2014, що в силу частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" надавало б таким відомостям статусу достовірних та забезпечило б можливість їх використання у спорі з ТОВ "МВБ-Інвест" щодо дійсності такого правочину, вийшли за межі правових підстав заявленого позову (позивач не просив визнати угоду недійсною відповідно до статті 232 ЦК України, як зловмисну), не дослідили наявності "злого умислу" у представника ТОВ "Білбудінвест" ОСОБА_12, який підписав спірну угоду на виконання умов договірних зобов'язань з передачі об'єкта будівництва новому забудовнику за рішенням управителя фонду фінансування будівництва, яким була ПрАТ "Фінансова компанія "Сантанна".

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції відповідно до статей - 111-5, - 111-7 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду від 26.06.2017 та ухвали місцевого господарського суду від 18.04.2017, висновки за змістом яких зроблені з порушенням зазначених норм матеріального та процесуального права, та передання справи № 910/18919/13 до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду в частині розгляду заяви ліквідатора Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним Договору суборенди земельної ділянки від 30.01.2015.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, переглянути справу в повному обсязі, дослідити правову природу майнових дій боржника, як орендаря, з передачі спірної земельної ділянки, наданої із державної власності для будівництва житлового будинку, в суборенду ТОВ "МВБ-Інвест", зважаючи на обставини набуття ТОВ "МВБ-Інвест" прав забудовника спірного об'єкта житлового будівництва, з урахуванням положень статей 413, 415 ЦК України про суперфіцій, статей 8, - 8-1 Закону України "Про оренду землі" та спеціальних норм Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) , які регулюють відносини забудовника та управителя при спорудженні об'єкта нерухомості, та з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку за результатами розгляду заяви ліквідатора ТОВ "Білбудінвест" Кучака Ю.Ф. про визнання недійсним Договору суборенди земельної ділянки від 30.01.2015 в межах справи № 910/18919/13.