Державна податкова служба України розглянула звернення щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму адміністративно-господарських санкцій, сплачених за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні платник податку на прибуток, для якого податковим періодом у 2020 році є календарний квартал, самостійно нарахував та відобразив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлені ст. 20 Закону України від 21.03.1991 р. N 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон N 875) у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік.

На суму адміністративно-господарських санкцій платником було збільшено фінансовий результат до оподаткування та відображено у додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2020 року.

Платник звертається за роз'ясненням щодо застосування норми пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (2755-17) , у редакції, що діяла до 23.05.2020 р., а саме:

Питання 1: чи є адміністративно-господарські санкції, сплачені підприємством за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, штрафом для застосування пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (2755-17) ;

Питання 2: чи є адміністративно-господарські санкції, для застосування пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (2755-17) як нараховані відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів;

Питання 3: чи потрібно збільшити та з якого періоду фінансовий результат до оподаткування відповідно до пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (2755-17) на суму сплачених адміністративно-господарських санкцій.

Щодо питання 1, 2

Відповідно до частини 1 ст. 239 Господарського кодексуУкраїни від 16 січня 2003 року N 436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - ГКУ (436-15) ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Цивільно-правова відповідальність є однією із форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки, яка передбачена нормами Цивільного кодексу України (435-15) та інших актів цивільного законодавства.

Поняття штрафу як адміністративно-господарської санкції встановлено ст. 241 ГКУ, згідно з част. 1 якої, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (част. 2 ст. 241 ГКУ).

Процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначає Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. N 70 (70-2007-п) (далі - Порядок 70).

Відповідно до п. 2 Порядку 70 (70-2007-п) роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу (2755-17) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (2755-17) у редакції, що діяла до 23.05.2020 р., встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (2755-17) .

Таким чином, адміністративно-господарські санкції, сплачені підприємством за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у періоді до 23.05.2020 р. не є штрафом для застосування пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (2755-17) у редакції, що діяла до 23.05.2020 р.

До питання 3

На суму витрат від визнаних адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у періоді до 23.05.2020 р., сплачених платником податку на прибуток у березні 2020 року до державного бюджету згідно з нормами Закону N 875 (875-12) та Порядку 70 (70-2007-п) , фінансовий результат до оподаткування не збільшується.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу (2755-17) індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.