за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" - Максименко А.Ю., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" - Біляєв М.М.

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі по тексту - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" (далі по тексту - ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання", відповідач) виконати роботи з демонтажу однієї одиниці крану в рамках договору № 18-12/13 від 18.12.2013.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 18-12/13 від 18.12.2013 на виконання демонтажних, монтажних та пуско - налагоджувальних робіт в частині демонтажу однієї одиниці крану мостового.

17.03.2017 позивачем - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зміну предмету позову від 16.03.2017, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" збитки в сумі 43 927,20 грн, з яких: 36 000,00 грн у відшкодування витрат позивача на виконання робіт з демонтажу однієї одиниці крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5м, Н=12м на стягнення силами іншої Підрядної організації ТОВ ПКФ "Будком" та 7 927,20 грн у відшкодування витрат позивача на проведення судової експертизи.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2017 у справі № 912/1860/16 (головуючий суддя: Тимошевська В.В., суддя Вавренюк Л.С., суддя Шевчук О.Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у справі № 912/1860/16 (головуючий суддя: Євстигнеєв О.С., суддя Чус О.В., суддя Кузнецов В.О.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишено без задоволення, рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2017 у справі № 912/1860/16 залишено без зміни.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у справі № 912/1860/16, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 6 ст. 226 Господарського кодексу України, п. 1 ст. 837, ст. 849 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2013 між ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (Замовник) та ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" (Підрядник) укладено договір № 18-12/13 на виконання демонтажних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт (далі по тексту - Договір).

Згідно вказаного Договору Змовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов Договору роботи з демонтажу крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5 м, H=12 в кількості трьох штук, монтажу та пуско-налагодженню крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5 м, H=12 в кількості трьох штук та введення обладнання в експлуатацію. При цьому демонтаж старих кранів виконується тільки після вводу в експлуатацію нових кранів.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Підрядник виконує роботи згідно з завданням Замовника та технічної документації, а Замовник зобов'язується утворити Підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат та сплатити обумовлену дійсним Договором ціну.

За пунктом 2.4. Договору термін виконання робіт встановлюється:

- демонтажу крану - 3 календарні дні по кожній одиниці обладнання;

- монтажу крану та пусконалагоджувальні роботи - 15 календарних днів по кожній одиниці обладнання з моменту отримання Підрядником передплати згідно п. 4.6.1. Договору, письмового повідомлення Замовника про готовність до виконання монтажних, демонтажних робіт та підписання уповноваженими особами сторін акта передачі об'єкту монтажу та дільниці для ведення монтажних та демонтажних робіт.

Підрядник має право дострокового виконання робіт по дійсному Договору (п. 2.4.1. Договору).

Виконання монтажних, демонтажних та пуско-налагоджувальних робіт визначається кошторисом (п. 4.2. Договору). Загальна сума Договору за демонтаж, монтаж, пуско-наладку та введення кранів в експлуатацію складає - 243 600,00 грн, в т.ч. ПДВ, за три одиниці обладнання, тобто 81 200,00 грн за кожну одиницю обладнання (п. 4.7. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору роботи вважаються виконаними з моменту отримання дозволу на експлуатацію ввід інспектора Держгірпромнагляду (з записом в паспорті) та підписання сторонами акту виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3.

Згідно з п. 9.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому разі до 31 грудня 2014 року.

Наведені вище та інші умов Договору узгоджені між сторонами шляхом підписання Договору представниками обох сторін та скріплення печатками підприємств.

До Договору між сторонами підписано кошторис на монтаж, пуско-налагоджувальні роботи та демонтаж електромостового крану за реєстраційним № 2231. Складено проект проведення робіт для монтажу і демонтажу, який передбачає демонтаж крану заводським номером 2231.

Як зазначається позивачем, 05.05.2015 ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" сплатив ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" 87 307,24 грн, які включають в себе попередню оплату та остаточний розрахунок за виконання робіт по першому крану, тоді як відповідач роботи виконав в частині монтажу та введення в експлуатацію однієї одиниці крану та не здійснив демонтаж однієї одиниці крану мостового. Внаслідок вказаного позивач доручив виконання робіт з демонтажу відповідної одиниці крану мостового іншій організації та вважає понесені витрати на оплату робіт іншій організації збитками, які просить стягнути з ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання". Також, позивач включає до складу збитків його витрати за проведення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи.

Суд першої інстанції дійшов в оскаржуваному рішенні від 31.05.2017 висновку, з яким в оскаржуваній постанові від 25.07.2017 погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення з ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" збитків в сумі 43 927,20 грн, з яких: 36 000,00 грн у відшкодування витрат позивача на виконання робіт з демонтажу однієї одиниці крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5м, Н=12м на стягнення силами іншої Підрядної організації ТОВ ПКФ "Будком" та 7 927,20 грн у відшкодування витрат позивача на проведення судової експертизи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Господарські договори є однією з підстав виникнення між учасниками господарських відносин майново-господарських зобов'язань, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. ст. 173- 175 Господарського кодексу України).

Господарські договори укладаються та виконуються за правилами Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що на виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта, укладається договір будівельного підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4).

Під збитками, згідно з приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Отже, наявність передбачених ст. 849 Цивільного кодексу України збитків має відповідати загальним умовам відшкодування збитків та їх визначенню.

Разом з цим, господарський суд дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, що заявлені позивачем до стягнення 36 000,00 грн у відшкодування витрат позивача на виконання робіт з демонтажу однієї одиниці крану мостового силами іншої підрядної організації та 7 927,20 грн у відшкодування витрат на проведення судової експертизи, не є збитками позивача в розумінні наведених норм в даному конкретному випадку, оскільки, згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за умовами Договору № 18-12/13 від 18.12.2013 на виконання демонтажних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт передбачено, що роботи вважаються виконаними з моменту отримання дозволу на експлуатацію від інспектора Держгірпронагляду (з записом у паспорті) та підписання сторонами акту виконаних робіт за формами КБ-2В, КБ-3 (пункт 7.1. Договору). Акт виконаних робіт є документ, що підтверджує виконання Підрядником робіт в повному обсязі та з належною якістю, який підписується повноважними представниками сторін (пункт 4.9. Договору).

Відповідно до підпунктів 4.8.1., 4.8.2. пункту 4.8. Договору платежі по Договору за перший кран здійснюється наступним чином:

передплата за демонтаж, монтаж та пуско-налагодженню першого крану 50% від суми на монтаж, демонтаж, пуско-налагодження та введення в експлуатацію однієї одиниці обладнання, що складає - 40 600,00 грн в т.ч. ПДВ, впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання Договору та підписання акту приймання обладнання на території Замовника;

кінцева сума розрахунку за перший кран 50% від суми на монтаж, демонтаж, пуско-налагодження та введення в експлуатацію однієї одиниці обладнання, що складає - 40 600,00 грн в т.ч. ПДВ, впродовж 30-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт по демонтажу крана, монтажу та пусконалагоджувальних робіт крана за формами КБ-2В, КБ-3 та введення обладнання в експлуатацію.

ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" підготовлено та підписано наступні акти:

акт № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від березня 2014;

акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 за формою КБ-2в.

Також ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" складено та підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2014 форми КБ-3.

Наведені вище акти фіксують виконання робіт з монтажу, пуско-налагодженню та демонтажу крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5 м, H=12м.

Акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 було направлено на адресу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 10.12.2014, проте, в матеріалах справи відсутні докази підписання названих вище актів та довідок зі сторони ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, керуючись вимогами ст. 35 ГПК України, зазначили, що рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 у справі № 917/2143/14, порушеної за позовом ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення заборгованості, яке залишено без змін за результатами апеляційного перегляду згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та є таким, що набрало законної сили, задоволено частково позовні вимоги ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" та стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" 81 200,00 грн основного боргу за Договором № 18-12/13 від 18.12.2013 на виконання демонтажних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, а також 3 506,06 грн пені та 774,18 грн інфляційних втрат за порушення ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" строку розрахунку за Договором, а також судовий збір.

Зі змісту вказаного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість стягнуто, у тому числі, на підставі одностороннє підписаних актів на виконані роботи за формою КБ-2, КБ-3 та акту № ОУ-0000002.

На виконання вказаного рішення господарського суду видано відповідний наказ, за яким ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 05.05.2015 сплатив ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" через державну виконавчу службу стягнуту заборгованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах). Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ, а суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами

Отже, як встановлено судом першої інстанції, стягнуті за рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 у справі № 917/2143/14 з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" грошові кошти в розмірі 81 200,00 грн основного боргу є коштами з оплати виконаних ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" робіт за Договором № 18-12/13 від 18.12.2013 з монтажу, пуско-налагодження та демонтажу першої одиниці крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5 м, H=12м.

А посилання ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на ті обставини, що у справі № 917/2143/14 не було предметом дослідження обставини демонтажу крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5 м, H=12м спростовується доказами, що були предметом дослідження у справі № 917/2143/14, а саме актами виконаних робіт форми КБ-2в, № ОУ-0000002 та довідками КБ-3, та самим фактом стягнення таких коштів.

Крім того, судом першої інстанції з тексту рішення господарського суду Полтавської області та постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі № 917/2143/14, встановлено, що ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" під час розгляду вказаної справи не повідомляв суд про фактичне невиконання ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" робіт в частині демонтажу однієї одиниці крану мостового, тоді як у даній справі № 912/1860/16, оспорює вже встановлені правовідносини та ставить під сумнів рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 у справі № 917/2143/14, що суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

З підстав викладеного та враховуючи, що сплачені ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" грошові кошти в розмірі 81 200,00 грн сплачено згідно рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 у справі № 917/2143/14 за виконані ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" роботи з монтажу, пуско-налагодження та демонтажу першої одиниці крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5 м, H=12м, господарський суд дійшов в оскаржуваному рішенні від 31.05.2017 правомірного та обґрунтованого висновку, з яким в оскаржуваній постанові від 25.07.2017 погодився суд апеляційної інстанції, що сплачені позивачем іншому підряднику ТОВ ПКФ "Будком" кошти за виконання робіт з демонтажу крану Q=5т, L=22,5 м, H=12м за іншим договором не є збитками позивача, які він поніс, за твердженням останнього, внаслідок невиконання ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" оплачених позивачем робіт з демонтажу крану за Договором від 18.12.2013.

Щодо наявного в матеріалах справи висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1174, 1175 від 31.01.2017 та віднесення позивачем понесених на оплату вказаної експертизи витрат до складу збитків згідно заяви про зміну предмета позову, місцевий господарський суд зазначив, що згідно ухвали господарського суду від 01.07.2016 у даній справі за клопотанням позивача призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо переліку та об'єму фактично виконаних будівельних робіт за Договором від 18.12.2013 та відповідності переліку та об'єму фактично виконаних будівельних робіт наявним в матеріалах справи актам виконаних робіт № ОУ-0000002, № КБ-2в за травень 2014.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1174, 1175 від 31.01.2017, який надійшов до господарського суду, встановлено виконання в повному обсязі робіт з монтажу та пуско - налагодження крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5 м, H=12м та не виконання демонтажу крану мостового електричного двобалкового опорного Q=5т, L=22,5 м, H=12м.

Виходячи із вимог статті 32 ГПК України, висновок судового експерта, поруч із письмовими і речовими доказами, є засобом встановлення фактичних даних, на підставі яких господарський суд у передбаченому законом порядку визначає наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Разом з цим, місцевим господарським судом в рішенні встановлено, що експерт провів огляд об'єкта 16.08.2016 в іншу дату, ніж була призначена господарським судом в ухвалі від 21.07.2016, пояснюючи це тим, що підставою для проведення огляду об'єкта 16.08.2016 стало надходження 10.08.2016 листа ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з проханням провести огляд 16.08.2016. Огляд об'єкта 16.08.2016 проведено експертом в присутності лише представників позивача та без повідомлення про іншу дату огляду об'єкта відповідача та/або господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про судову експертизу" незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема: процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експерту забороняється, зокрема: проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступника керівника) експертної установи, керівника структурного підрозділу; самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи.

З огляду на зазначене а саме встановлені обставини: проведення огляду об'єкта в іншу дату, ніж була визначена господарським судом, без повідомлення про вказане господарський суд; розгляд та задоволення експертом клопотань осіб, які є зацікавленими в результатах експертизи, а саме - листа ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з проханням провести огляд об'єктів дослідження 16.08.2016; проведення огляду об'єкта 16.08.2016 виключно в присутності посадових осіб ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" без повідомлення про дату огляду іншого учасника судового процесу, а саме відповідача ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання", що призвело до обмеження прав останнього на прийняття участі в огляді об'єкта; посилання експерта у висновку на матеріали, які на час проведення експертизи не були долучені до матеріалів судової справи № 912/1860/16, а саме договір № 25-10/16 на виконання демонтажних робіт від 25.10.2016, місцевий господарський суд правомірно відхилив висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1174, 1175 від 31.01.2017 та, оцінюючи вказаний висновок експерта в загальному ряду доказів в порядку ст. 43 ГПК України, не прийняв до уваги такий висновок як належний доказ.

Виходячи із вимог ст. 15 Закону України "Про судову експертизу" витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах, відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно ст. 44 ГПК України, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, відносяться до складу судових витрат.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов в оскаржуваному рішенні правомірного висновку, що віднесення позивачем понесених ним витрат в розмірі 7 927,20 грн за проведення судової будівельної експертизи, призначеної у даній справі, до складу збитків, є безпідставним, оскільки вказані витрати відносяться до складу судових витрат у даній справі.

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" правомірності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2017 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у справі № 912/1860/16 прийняті відповідно до вимог ст. 43 ГПК України при повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому правові підстави для їх скасування в даному випадку відсутні.