Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2016 у справі № 914/2378/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради на користь позивача 52600,99 грн. - пені, 2661,75 грн. - 3% річних, 121170,42 грн. - інфляційних нарахувань, 3528,65 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 914/2378/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі № 914/2378/15 (суддя Фартушок Т.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 24,66 грн. пені, 1,23 грн. трьох відсотків річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі № 914/2378/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважаючи помилковими висновки судів про те, що позивач, підписавши спільні протокольні рішення, погодився на зміну строків виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 27.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" (постачальник), та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерго" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90338, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно із п. 2.3.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а (7б) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п.2.3.4 договору).

Як зазначено у п. 2 додатку № 2 до договору, розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Пунктом 6 додатку № 2 до договору визначено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу; тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку; дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Судами встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом лютого-травня 2015 поставив відповідачеві активну електроенергію на загальну суму 1539491,16 грн., що підтверджується рахунками за активну енергію № 300402/43688-1 за лютий 2015, № 300403/45733-1 за березень 2015, № 300504/47896-1 за квітень 2015, № 300505/50069-1 за травень 2015.

Вартість за перетікання реактивної електроенергії у березні 2015 склала 5000,09 грн., що підтверджується рахунком за реактивну енергію № 300303/45734-2 за березень 2015.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що станом на 16.02.2016 основна заборгованість сплачена відповідачем у повному обсязі, однак оплата вартості електричної енергії здійснена з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52600,99 грн. - пені, 2661,75 грн. - 3% річних, 121187,84 грн. - інфляційних втрат.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 № 20.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначав Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України", Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) , який був чинним до 15.09.2015.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цього Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння.

Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним головним фінансовим управлінням, відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України, постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок". Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

При розгляді справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, позивачем та ДП "Енергоринок" підписано спільні протокольні рішення № 20/629 від 17.02.2015, № 20/1010 від 18.03.2015, № 20/1477 від 17.04.2015, № 20/1851 від 19.05.2015 про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) .

Згідно із п. 2.1 зазначених спільних протокольних рішень сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення, серед яких є і позивач.

Отже позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, а тому після підписання позивачем цих рішень проведення розрахунків за електроенергію здійснюється згідно з пунктом 2.9 цього Порядку.

У пунктах 5 спільних протокольних рішень сторони визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Як встановлено судами, розрахунки за спільними протокольними рішеннями були здійснені, що підтверджується платіжними дорученнями № 353 від 02.04.2015 на суму 11792000,00 грн., № 414 від 20.04.2015 на суму 3398900,00 грн., № 451 від 08.05.2015 на суму 2438100,00 грн., департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації перераховано на користь позивача 17629000,00 грн.

Окрім того, платіжними дорученнями № 335 від 31.03.2015 на суму 5000,09 грн., № 476 від 28.04.2015 на суму 49206,80 грн., а також квитанцією № ПН957 від 02.03.2015 на суму 1426,77 грн. відповідачем здійснено часткове погашення вартості поставленої за договором електричної енергії на суму 55633,66 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши приписи вищенаведених нормативно-правових актів, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач, склавши з розпорядниками коштів зведені реєстри актів звіряння та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків згідно договору про постачання електричної енергії № 90338 від 27.11.2007, у зв'язку із чим правомірно відмовили у задоволенні позову в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за порушення відповідачем строків здійснення оплати активної електроенергії.

Разом з тим, встановивши, що відповідачем порушено строки здійснення оплати перетікання реактивної електричної енергії згідно рахунку № 300403/45734-2 від 20.03.2015 на суму 5000,09 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнув на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 24,66 грн. пені, 1,23 грн. трьох відсотків річних за порушення вищевказаного зобов'язання.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.03.2017 у справі № 3-1629гс16.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що відповідач не є учасником спільних протокольних рішень і їх дія не може поширюватися на договірні правовідносини, оскільки позивач, підписуючи останні, був проінформований про особливості здійснення розрахунків за цими рішеннями, погодився на визначений ними порядок і механізм отримання коштів за поставлену відповідачу електроенергію. Незалежно від обставин участі відповідача в укладені спільних протокольних рішень, пунктом 5 таких рішень (усі учасники перераховують кошти наступному учаснику не пізніше дня зарахування коштів на їх рахунок) був змінений і строк оплати визначених у них сум.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.