Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017 року у справі № 924/324/17 (суддя Заверуха С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 (колегія судів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді Філіпова Т.Л., Гудак А.В.), позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" про стягнення 95400,71 грн., з яких 61816,24 грн. - пеня, 25570,02 грн. - інфляційні втрати, 8014,45 грн. - 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 61464,01 грн. пені, 25570,02 грн. інфляційних втрат, 8014,45 грн. 3% річних, 1594,10 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі № 924/324/17 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема вказує, що судами не в повному обсязі були встановлені всі обставини справи та не враховані особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання, розподілу, реалізації енергоносіїв та алгоритму проведення розрахунків за розподіл природного газу.

17.10.2017 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги - відмовити повністю.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до заяви-приєднання № 09420E47MSBT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (споживач) укладено типовий договір № 09420E47MSBT016 розподілу природного газу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно п. 1.2 договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (z1379-15) .

Пункт 1.3 договору визначає, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) та кодексом газорозподільних систем (п. 2.3 договору).

Як передбачено п. 6.3 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 6.4 договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Пунктом 6.5 визначено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення .

Відповідно до п. 6.6. договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно із п. 8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, сторонами складено, підписано, скріплено відтисками печаток акти наданих послуг з розподілу природного газу, в яких зазначено про розподіл оператором ГРМ природного газу та прийняття його споживачем із зазначенням об'ємів, вартості послуг, а саме: 668,981 тис.м.куб. газу в січні 2016, сума послуг з розподілу газу склала 498444,36 грн. (акт № ХМ000001925 від 31.01.2016); 231,02 тис. м.куб. природного газу, сума послуг - 172128,38 грн. у січні 2016 (акт № ХМ000001922 від 31.01.2016); 597,967 тис. м.куб. природного газу на суму 445533,25 грн. у лютому 2016 (акт № ХМ000004905 від 29.02.2016); 508,45 тис. м.куб. природного газу на суму 378835,93 грн. у березні 2016 (акт № ХМ000007289 від 31.03.2016); 23,581 тис. м.куб. природного газу на суму 18209,24 грн. у квітні 2016 (акт № ХМ000007433 від 07.04.2016); 487,301 тис. м.куб. природного газу на суму 359628,14 грн. (акт № ХМ000020855 від 31.10.2016); 834,409 тис. м.куб. природного газу на суму 615793,85 грн. (акт № ХМ000025709 від 31.12.2016); 675,676 тис. м.куб. природного газу на суму 498648,89 грн. (акт № 000023047 від 30.11.2016). Загальна сума наданих послуг з розподілу природного газу за період січень 2016 - грудень 2016 становить 2987222,04 грн.

Відповідно до Акта звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016 - 05.04.2017, підписаного позивачем, заборгованість Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" за типовим договором розподілу природного газу № 09420E47MSBT016 від 01.01.2016 перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" становила 1071120,31 грн.

Відповідачем було здійснено повну оплату послуг по розподілу природного газу за період з 25.01.2016 по 03.05.2017 на суму 3586023,95 грн., що підтверджується банківською випискою.

Враховуючи те, що відповідач невчасно здійснював оплату послуг з розподілу природного газу відповідно до договору розподілу природного газу № 09420E47MSBT016 від 01.01.2016, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 95400,71 грн., з яких 61816,24 грн. - пеня, 25570,02 грн. - інфляційні втрати, 8014,45 грн. - 3% річних.

Згідно із ст.ст. 901, 902, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 (z1384-15) ( зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829 (z1384-15) ) затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір).

Як встановлено судами, на основі Типового договору між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (споживач) було укладено договір на розподіл природного газу № 09420E47MSBT016 від 01.01.2016.

На підставі вказаного договору позивач у період з січня 2016 по грудень 2016 надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 2987222,04 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток сторін актами наданих послуг з розподілу природного газу, за який відповідач повністю розрахувався, однак здійснював розрахунки невчасно та не в повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) , при застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Крім цього, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Врахувавши вищенаведені норми законодавства та умови договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені та здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача 61464,01 грн. пені, 25570,02 грн. інфляційних втрат, 8014,45 грн. 3% річних.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.03.2017 у справі № 3-1629гс16.

Доводи скаржника про те, що ухвалами Господарського суду від 30.03.2017 у справі № 924/102/17 та від 19.04.2016 у справі № 924/200/16 було припинено провадження у цих справах у зв'язку із відсутністю предмету спору та зазначено про відсутність між сторонами невирішених питань, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом спору у даних справах було стягнення лише основної заборгованості, а не пені, інфляційних та 3% річних.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.