Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів

Кролевець О.А., Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу

Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017

у справі № 910/11965/16 Господарського суду міста Києва

за позовом

Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участю третьої особи з самостійними вимогами

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

про стягнення 24 298 404,99 грн.

за зустрічним позовом

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до

1. Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

про визнання недійсним договору

за позовом третьої особи з самостійними вимогами

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 24 235 480,93 грн.

за участю представників:

від ПП "Дніпровський краєвид 07":

Мишастий А.О.,

від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк":

не з 'явився,

від ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс":

Свідло Є.В.,

Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення інфляційних витрат у розмірі 22 197 553,48 грн. та 3% річних у розмірі 2 100 851,51 грн., нарахованих за період з жовтня 2013 року по липень 2016 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до ПП "Дніпровський краєвид 07" та Товариства з обмеженою віжповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) звернулось з позовною заявою до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 24 235 480,93 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн.; в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено. В задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/11965/16 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину в редакції відповідно до якої в задоволенні позовних вимог ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, ПП "Дніпровський краєвид 07" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить у вказаній частині її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду в цій частині залишити без змін.

ПП "Дніпровський краєвид 07" подано додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких повторно просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати, а рішення місцевого господарського суду у вказаній частині залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 01.09.2017 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Картере В.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/11965/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2017 у справі № 910/11965/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Шевчук С.Р.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційного господарського суду залишити без змін.

Від ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" надійшли пояснення, у яких останній підтримує свою позовну заяву та просить суд її задовольнити в повному обсязі виключно у випадку визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

ПП "Дніпровський краєвид 07" подано додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, у яких повторно просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати, а рішення в цій частині залишити без змін.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано відзив на касаційну скаргу (з доповненнями), у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. - 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не скористалось передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. - 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.02.2009 між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (продавець) з однієї сторони, правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ТОВ "КУА "Екосорб Інвест" (покупець-1) та Український консорціум "Екосорб" (покупець-2) з другої сторони, укладений договір № Д/27.2/090226-11 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупців, а покупці зобов'язались прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери - безпроцентні (цільові) іменні облігації серії "Е" у бездокументарній формі, емітентом яких є УК "Екосорб", номінальною вартістю одного цінного паперу 4250,00 грн., а покупці зобов'язались придбати та оплатити облігації в порядку та на умовах, визначених договором.

В забезпечення вказаного зобов'язання 26.02.2009 між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" укладено договір застави майнових прав № 09-280/3-1, предметом якого є майнові права на грошові кошти по договору банківського депозиту № 20-0349/2-2 від 25.02.2009 та договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та будуть укладені в подальшому до нього, за умовами якого вкладник (заставодавець) передає, а банк (заставодержатель) приймає від такого вкладника на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 24 696 000,00 грн. Строк повернення депозиту на рахунок ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" - 01.03.2010.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" належні ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти у розмірі 24 696 000,00 грн. були зараховані в рахунок погашення порядку поставки цінних паперів на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 26.02.2009 № Д/27.2/090226-11.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" 24 696 000,00 грн. основного боргу на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно списані ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".

В подальшому, 24.10.2013 між ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (цедент) та ПП "Дніпровський краєвид 07" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого цедент відступає всі свої права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (боржник) на суму інфляційних збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до положень ЦК України (435-15) , процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, на 24 696 000,00 грн., які були розміщені на депозитному рахунку цедента за договором банківського депозиту № 20-0349/2-2 від 25.02.2009, укладеним між цедентом і боржником, перераховані на поточний рахунок цедента № 26006301301243 у філії "Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві" та необґрунтовано (безпідставно) списані боржником з рахунку цедента по договору застави майнових прав № 09-280/3-1 від 26.02.2009 на грошові кошти за договором банківського депозиту, укладеного між цедентом та боржником для забезпечення виконання зобов'язань УК "Екосорб" та ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, перед боржником за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009, укладеного між боржником, з однієї сторони, УК "Екосорб", з другої сторони, і ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь цедента прийнято рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 у справі № 910/1469/13, надалі іменується "основний борг", збитків та шкоди, завданих порушенням прав цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням основного боргу), процентів за договором банківського депозиту № 20-0349/2-2 від 25.02.2009, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "сума боргу", судових витрат, понесених у зв'язку зі стягненням суми боргу, а цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується "відступлення".

Згідно з п. 1.2. договору відступлення з моменту набуття чинності цим договором цесіонарій одержує право грошової вимоги до боржника у сумі боргу, а також будь-яких нарахувань, нарахованих на суму боргу у відповідності до положень законодавства України, судових витрат, понесених у зв'язку зі стягненням суми боргу.

Відповідно до п. 3.1 договору відступлення, цедент передав цесіонарію усі документи / їх копії, що підтверджують відступлене право вимоги до боржника, зокрема (не обмежуючись цим): договір купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009; договір застави майнових прав № 09-280/3-1 від 26.02.2009; договір банківського депозиту № 20-0349/2-2 від 25.02.2009 протягом 3 днів з моменту набрання чинності цим договором.

У п. 5.6 договору відступлення встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судами встановлено, що 02.07.2016 ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" перерахувало на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" грошові кошти у розмірі 27 229 106,20 грн. на виконання свого зобов'язання з погашення заборгованості.

02.07.2016 ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення права вимоги від 24.10.2013, відповідно до п. 1.1 якої цедент відступає свої права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", надалі іменується "боржник", на суму інфляційний збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до ЦК України (435-15) , процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на 24 696 000,00 грн., які були розміщені на депозитному рахунку цедента за договором банківського депозиту № 20-0349/2-2 від 25.02.2009, укладеного між цедентом і боржником, перераховані на поточний рахунок цедента № 26006301301243 у філії "Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві" та необґрунтовано (безпідставно) списані боржником з рахунку цедента за договором застави майнових прав № 09-280/3-1 від 26.02.2009 на грошові кошти за договором банківського депозиту, укладеного між цедентом та боржником для забезпечення виконання зобов'язань УК "Екосорб" та ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, перед боржником за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009, укладеного між боржником, з однієї сторони, УК "Екосорб" з другої сторони, і ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь цедента прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, надалі іменується "основний борг", збитків та шкоди, завданих порушенням прав цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням основного боргу), процентів за договором банківського депозиту № 20-0349/2-2 від 25.02.2009, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "сума боргу", судових витрат, понесених у зв'язку із стягненням суми боргу, а цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується "відступлення".

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, а також у позові третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, місцевий господарський суд зазначив про те, що у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" грошового зобов'язання перед третьою особою, підтвердженого рішенням суду в іншій справі, у позивача виникло право нарахування 3% річних та інфляційних втрат, яке останній відступив первісному відповідачу.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог, посилаючись, зокрема, на положення Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , ст. 25 ГПК України, а також статей 1077- 1086 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.

Підстави зміни кредитора у зобов'язанні встановлені ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З матеріалів справи вбачається, що за договором відступлення права вимоги від 24.10.2013 ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відступив ПП "Дніпровський краєвид 07" права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", зокрема, на інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на суму 24 696 000,00 грн., безпідставно списану ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з рахунків ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та присуджену до стягнення рішенням суду в іншій справі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

У п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (v0014600-13) роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

При цьому присудження рішенням суду до стягнення безпідставно отриманих коштів не змінює правову природу зобов'язання.

Частина 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами недоговірних зобов'язань.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-249цс15).

Отже, оскільки відповідно до ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними, що передбачені ст. 536 ЦК України, зазначене унеможливлює стягнення 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вирішуючи даний спір, судам попередніх інстанцій перш за все необхідно було встановити, чи існували у ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" ті права, які він відступив за оспорюваним договором первісному позивачу, з урахуванням наведених норм законодавства, однак зазначеного судами здійснено не було.

При цьому суд апеляційної інстанції у своїй постанові помилково вдався до оцінки спірних правовідносин на відповідність положенням ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 ГПК України, посилаючись на те, що позивач за первісним позовом отримав за спірним договором права, пов'язані з виконанням рішення господарського суду у іншій справі № 910/1469/13. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки п.п. 1.1, 1.2 договору відступлення права вимоги від 24.10.2013, на підставі яких місцевим господарським судом було встановлено, що право вимоги від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі № 910/1469/13 залишилось за ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та не є предметом спірного договору.

Крім того, апеляційний господарський суд не мотивував належним чином свої висновки про те, що оспорюваний договір від 24.10.2013 є змішаним та містить одночасно елементи договору цесії та факторингу, не зазначив, на підставі яких саме положень договору він дійшов висновку про передачу права, яке виникне у майбутньому, враховуючи, що п. 1.1 спірного договору таких умов не містить.

Як зазначено у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" № 4909/04 від 10.05.2011, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У п. 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" № 37801/97 від 01.07.2003 вказано, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо недійсності оспорюваного договору відступлення права вимоги, апеляційний господарський суд самоусунувся від його дослідження, обмежившись лише абстрактними судженнями про те, що доводи позивача матимуть значення лише після з'ясування правової природи правочину, а також відповідних нормативно-правових приписів, що регламентують порядок взаємодії його сторін, мету та підстави виникнення. Водночас відповідно до ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції був уповноважений самостійно з'ясувати відповідні обставини та надати їм оцінку з урахуванням чинних норм законодавства.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це, відповідно, є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням того, що первісні позовні вимоги є взаємопов'язаними із зустрічними та позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, то справа підлягає направленню на новий розгляд повністю.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/11965/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.