ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Трейд Коммодіті" (відповідач за первісним позовом) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3 769 910,70 грн за неналежне виконання договору поставки № ЦЗВ-14-01416-01 від 11.05.2016.

22.11.2016 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Трейд Коммодіті" (позивач за зустрічним позовом) до ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 184 408, 01 грн пені та 33 699, 13 грн 3 % річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-14-01416-01 від 11.05.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ТОВ "Трейд Коммодіті".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 у справі № 904/9765/16 первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Трейд Коммодіті" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" 801 747,90 грн штрафу, 12 026,22 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на користь ТОВ "Трейд Коммодіті" 3 815,23 грн річних, 19 816, 58 грн пені, 354,48 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області 13.03.2017 у справі № 904/9765/16 скасовано частково, прийнято нове рішення в частині первісного позову, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Рішення в частині зустрічного позову залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 та рішення місцевого господарського суду від 13.03.2017 скасувати, прийняти нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги, у задоволенні зустрічних позовних вимогах відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.05.2016 між ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (замовник) та ТОВ "Трейд Коммодіті" (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-14-01416-01, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити оливи, названі в подальшому "товар", найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є його невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно п. 1.2. договору, найменування товару: паливо рідинне та газ; оливи мастильні (оливи та мастильні матеріали).

Ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" ред. 2010 року) і включає: вартість Товару, тари, всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ і вказується у специфікаціях до цього договору (п. 2.1.).

Відповідно до умов п. 3.1. договору, постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України, з подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються у рознарядці замовника. За взаємною згодою сторін, поставка товару може бути здійснена автомобільним транспортом (в разі, якщо обсяги зазначені у рознарядці замовника не відповідають нормам навантаження вагонів). При поставці товару автомобільним транспортом, усі витрати пов'язані з навантаженням та транспортуванням до пункту призначення зазначеному в рознарядці замовника відносяться на рахунок постачальника та не відшкодовуються замовником. Зобов'язання постачальника по поставці товару автомобільним транспортом вважаються виконаними при отриманні даного товару вантажоодержувачем, що зазначений в рознарядці замовника.

Постачальник здійснює поставку товару партіями протягом дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару (п. 3.2.).

За умовами п. 3.4. договору постачальник здійснює відвантаження товару протягом 15-ти календарних днів з дня надання рознарядки.

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі підписується сторонами після приймання товару по кількості та якості вантажоодержувачем, за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на поставлений товар; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства; копії накладної (залізничної) або товарно-транспортної накладної; копії документів, що підтверджують якість товару.

Згідно п. 4.1., 4.2., 4.3. договору сторони узгодили, що кількість товару, який планується до поставки за цим договором, вказується в специфікації до цього договору. Кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці замовника. Фактична кількість товару в залізничних цистернах (вагонах) або автотранспорті, в яких він поставляється, повинна відповідати кількості, яка вказана у накладній (залізничній) або автотранспортній накладній.

Специфікацією № 1 до договору між сторонами досягнуто згоди про те, що кількість товару, який буде поставлятися, визначається в тонах.

На виконання умов договору позивачем здійснено замовлення у відповідача певних марок товару за рознарядками: від 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172, від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198.; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199.

На підставі рознарядок позивача, відповідач, в період з 26.08.2016 по 20.09.2016 частково поставив позивачу товар у кількості 308,801 тон на загальну суму 5 867 206,65 грн з ПДВ, що підтверджується залізничними накладними, товарно-транспортними накладними, Актами прийому-передачі та податковими накладними.

Позивач за первісним позовом, звертаючись до суду, мотивував вимоги тим, що відповідач зобов'язання щодо здійснення поставки замовлених у відповідності до рознарядок партій товару (від 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172, від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198.; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199), у строки передбачені договором не виконав, що є підставою для нарахування останньому штрафних санкцій передбачених умовами п. 9.4. договору, на загальну суму 3 769 910,70 грн, що і стало спричинило звернення позивача з даним позовом.

Задовольняючи частково первісний позов, а саме в частині стягнення штрафу на суму 801 747,90 грн, суд першої інстанції зазначив, що у розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, позивачем безпідставно вказана кількість недопоставленого відповідачем товару, з огляду на її невизначеність у вказаних рознарядках, тому неможливо визначити базу нарахованих позивачем штрафних санкцій. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що наявна в матеріалах справи рознарядка від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172 містить кількісні показники поставки певних марок товару, який може бути відвантажений залізничним транспортом, всього 350 т. на загальну суму 5 344 986 грн. Решту товару за вказаною рознарядкою суд визнав таким, що не відповідає нормам навантаження вагонів, оскільки вказана в рознарядці кількість товару передбачена для поставок автомобільним транспортом, яка відповідно до умов договору (п. 3.1.) може бути здійснена лише за взаємною згодою сторін. Інша партія товару за рознарядкою від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172 для поставки автомобільним транспортом, є неузгодженою між сторонами, що свідчить про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій в цій частині.

Скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції та приймаючи нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду в частині нарахування позивачем штрафних санкцій за порушення термінів поставки товару, замовленого позивачем на підставі рознарядки від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172, оскільки зазначений в рознарядці від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172 обсяг товару, не відповідає нормам навантаження вагонів, позивачем не надано суду належних доказів погодження з відповідачем поставки товару автомобільним транспортом, рознарядку слід вважати не узгодженою з відповідачем в цілому, а тому нарахування штрафних санкцій в цій частині слід вважати таким, що здійснено позивачем безпідставно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За змістом ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судами встановлено, 30.09.2016 позивачем на адресу ТОВ "Трейд Коммодіті" направлено претензію від 29.09.2016 № ЦЗВ-20/9510, згідно якої позивач просив відповідача перерахувати суму штрафу 3 769 910,70 грн на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідь на претензію відповідач надіслав на адресу позивача лист № 10-10/10 від 10.10.2016, в якому наголошував, що поставка товару автомобільним транспортом з покладанням всіх транспортних витрат на постачальника може бути здійснена виключно за взаємною згодою cторін. Надання значної кількості рознарядок за договором здійснюється філією без погодження питання з відповідачем щодо поставки товару по рознарядках автомобільним транспортом, що суперечить умовам договору. При цьому відповідач вимагав від позивача надавати ним рознарядки з урахуванням положення п. 3.1. договору - з можливістю постачання товарів залізничним транспортом та за обсягами постачання, які б відповідали обсягам навантаження вагонів.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що рознарядки позивача: від 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198.; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199 містять посилання на кількість цистерн, без зазначення конкретної кількості тон, що підлягає поставці в конкретній партії товару, тому у розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, позивачем безпідставно вказана кількість недопоставленого товару, з огляду на її невизначеність у вказаних вище рознарядках. Тому, розрахунок суми позову за рознарядками 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199 є безпідставним, оскільки база нарахування штрафних санкцій (кількість та вартість товару за рознарядками) визначена позивачем за відсутності основи для її нарахування.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови позовних вимог в частині нарахування позивачем штрафних санкцій за порушення термінів поставки товару, замовленого позивачем на підставі рознарядки від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172 з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідач листом від 18.08.2016 № 18-08/16-01 наголошував на дотриманні позивачем умов договору та їх неухильного дотримання, а саме планувати поставки залізничним транспортом загального користування на умовах FСА (Франко-перевізник). Однак, 05.09.2016 позивач видав рознарядку № ЦЗВ-20/4172, яка передбачає поставку товару винятково в кількостях, що не відповідають нормам навантаження вагонів.

Відповідач листом № 15-09/16-2 від 15.09.2016 повідомив позивача про неузгодження поставки за рознарядкою № ЦЗВ-20/4172 від 05.09.2016 та про необхідність її заміни відповідно до умов договору. Вказаний лист залишено позивачем без відповіді, у зв'язку з чим відповідач повторно звернувся до позивача з листом № 03/10-16-2 від 03.10.2016, яким повідомив останнього про неузгодженість поставки товару автомобільним транспортом.

У відповідь на лист від 03.10.2016 за № 03-10/16-2 позивач повідомив відповідача, що відповідач підписанням договору (п. 3.1.) автоматично надав свою згоду щодо здійснення відвантаження товару відповідно до рознарядок автомобільним транспортом. Філією надавалися рознарядки на відвантаження олив залізничним транспортом, але вони не виконані відповідачем в повному обсязі, а об'єми які потрібно було відвантажити залізничними цистернами останнім за власної ініціативи відвантажував автомобільним транспортом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що нарахування штрафних санкцій в цій частині слід вважати таким, що здійснено позивачем безпідставно, оскільки в рознарядці від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172 обсяг товару, не відповідає нормам навантаження вагонів, а позивачем не надано суду належних доказів погодження з відповідачем поставки товару автомобільним транспортом, рознарядку слід вважати не узгодженою з відповідачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Стосовно зустрічної позовної заяви колегія суддів вважає вказати наступне.

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за поставки від 11.05.2016 № ЦЗВ-14-01416-01 в частині оплати поставленого товару, просить стягнути пеню за період з 29.05.2016 по 02.10.2016 в сумі 218 107,14 грн відповідно до п.9.6. договору та 3% річних за період з 29.05.2016 по 02.10.2016 в сумі 33 699,13 грн, які нараховані у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи частково зустрічну позовну заяву, місцевий господарський суд, з яким також погодився і апеляційний, виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором, здійснивши розрахунки за поставлений позивачем товар з порушенням строків, визначених умовами п. 3.6. договору. При цьому, судами враховано, що в період дії ухвали Господарського суду м. Києва від 23.05.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 910/9053/16 про заборону вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки від 11.05.2016 № ЦЗВ-14-01416-01 і до моменту зняття вказаної заборони - скасування 27.07.2016 вказаних ухвали та постанови Вищим господарським судом, відповідач звільняється від сплати суми пені та річних заявлених в період дії заборони, оскільки порушення договірних зобов'язань пов'язане з факторами, які не залежали від відповідача.

Судами встановлено, що на підтвердження поставки відповідачу товару за договором позивач за зустрічним позовом надав відповідні акти прийому-передачі нафтопродуктів на загальну суму 9 229 308,91 грн.

Пунктом 6.1. договору сторонами визначили, що постачальник протягом 3-х робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, податкову накладну, оформлену та зареєстровану відповідно до вимог чинного законодавства України, копії накладних (залізничних) або товарно-транспортних накладних на кожну партію окремо.

Замовник, при виконанні постачальником вказаного вище пункту договору, підписанні акту прийому-передачі згідно п. 3.6. та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 16-ти календарних днів із дати поставки товару.

За порушення зобов'язання, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення (п. 9.6. договору).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2016 у справі № 910/9053/16, якою касаційні скарги Філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Трейд Коммодіті" задоволені, а ухвала Господарського суду м. Києва від 23.05.2016, відповідно до якої заборонено філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця"" та ТОВ "Трейд Коммодіті" вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки від 11.05.2016 № ЦЗВ-14-01416-01, укладеного між вказаними сторонами, та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016, скасовані, правомірно здійснили перерахування нарахованих позивачем за зустрічним позовом пені та 3% річних та зазначили, що на користь позивача за зустрічним позовом можуть бути стягнені річні в сумі 3 815,23 грн та пеня в сумі 19 816,58 грн, починаючи з 28.07.2016, тобто, з наступного дня, після зняття заборони, по 02.10.2016.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили зустрічну позовну заяву частково.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для їх задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року у справі № 904/9765/16 - без змін.