розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 904/11140/16 Господарського суду Дніпропетровської області, за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" про витребування майна, -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року у справі № 904/11140/16 (суддя Мартинюк С.В.) позов Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задоволено у повному обсязі:

- витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № І, що розташоване на цокольному поверсі поз. 1-6, житлового будинку 2 (літ. А-5) на площі Новокодацькій (раніше - площа Дзержинського) в місті Дніпро, загальною площею 52,0 м-2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 80735912101);

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь Прокуратури Дніпропетровської області 2 067,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Пархоменко Н.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.) апеляційну скаргу ТОВ "Ренессанс-Клуб" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року у справі № 904/11140/16 залишено без змін.

ТОВ "Ренессанс-Клуб" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст. ст. 267, 330, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 74, 78, 219 ГК України, ст. ст. 23, 25, 26, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013, ст. ст. ст. 12, 16, 35 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2016 перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" про витребування майна, а саме, нежитлового приміщення № І, яке розташоване на цокольному поверсі поз. 1-6, житлового будинку 2 (літ. А-5) на площі Новокодацькій (раніше - площа Дзержинського) в місті Дніпро, загальною площею 52,0 м-2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 80735912101), посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району скаргу на дії ліквідатора задоволено, визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нежитлового приміщення № 1, та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна, визнано недійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. № 1146 від 15.07.2013 року, укладений між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району м. Дніпропетровська та Компанією з обмеженою відповідальністю "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД", що свідчить про вибуття спірного майна з власності територіальної громади м.Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника та є підставою для повернення вказаного майна шляхом його витребування від добросовісного набувача - ТОВ "Ренессанс-Клуб" .

Задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що спірне майно вибуло з комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства, поза волею територіальної громади м. Дніпро, а тому підлягає поверненню власнику шляхом його витребування у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України. При цьому, суд врахував обставини, встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012, якою визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута та продажу низки об'єктів нерухомого майна комунальної власності, зокрема, і спірного майна, а також визнано недійсними результати біржових торгів та договори купівлі-продажу, у тому числі і договір купівлі-продажу з відчуження спірного майна.

Згідно ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Територіальна громада міста Дніпро, як власник спірного об'єкта нерухомості, делегує Дніпровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Таким чином, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України у Постанові № 16/092 від 05.10.2016 року.

Згідно ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави; прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Відтак, прокурор вправі звернутися з позовом про витребування комунального майна з чужого незаконного володіння в інтересах місцевої ради (територіальної громади міста), обґрунтувавши підстави такого звернення необхідністю здійснення належного захисту інтересів місцевої ради (її територіальної громади), як власника спірного комунального майна, що вибуло до третіх осіб за визнаним судом недійсним правочином. Прокурор на власний розсуд, діючи як позивач, обирає спосіб захисту майнових прав та інтересів територіальної громади (місцевої ради), як власника комунального майна, та не може бути обмежений в обранні способів захисту майнових прав територіальної громади міста виключно провадженням у справі про банкрутство щодо окремого комунального підприємства, якому таке майно передавалося на праві господарського відання, оскільки інститут права власності територіальної громади на комунальне майно має своє спеціальне законодавче регулювання, закріплене у Конституції України (254к/96-ВР) та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яке доповнене рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/17998/15-к встановлено факт належності на підставі рішення Дніпропетровської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" (зі змінами та доповненнями) з переліком до нього територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради об'єктів, визначених у переліку (розділи І-ХІІІ), що подаються до рішення Дніпропетровської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" (зі змінами та доповненнями).

Спірне нежитлове приміщення №1, яке розташоване на цокольному поверсі поз. 1-6, житлового будинку 2 (літ. А-5) на площі Новокодацькій (раніше - площа Дзержинського) в місті Дніпро, загальною площею 52,0 м-2 перебувало на балансі КВЖРЕП Ленінського району м. Дніпропетровська.

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 року за № 40/14 прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради", яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська (пункт 1).

Пунктом 4 цього рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити всі дії з припинення юридичних осіб та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012 року № 41/22 "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" затверджено проміжний ліквідаційний баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська станом на 01 лютого 2012 року .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 відкрито провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району.

На час відкриття провадження у справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі ВРЖЕП Ленінського району м. Дніпропетровська.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 року у справі № 38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська призначено арбітражного керуючого Барановського О.М.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури нежитлове приміщення № І, що розташоване на цокольному поверсі поз. 1-6, житлового будинку 2 (літ. А-5) на площі Дзержинського в місті Дніпропетровськ, загальною площею 52,0 м-2 арбітражним керуючим включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколом біржових торгів. Переможцем торгів визначено Компанію з обмеженою відповідальністю "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД".

Відповідно до ст. ст. 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін 19.01.2013 року), у випадках, передбачених законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру; з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено передачу певного майна боржника в комунальну власність місцевої громади.

Отже, законодавством про банкрутство не встановлюється порядок реалізації майна боржника виключно шляхом його продажу та не виключається можливість передачі майна боржника, в тому числі комунального підприємства, за наявності відповідного рішення місцевої ради, на баланс іншого комунального підприємства, зокрема, за рішенням суду про зобов'язання вчинити такі дії. Також, постанову суду першої інстанції про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, оскільки даним судовим актом вводиться особлива процедура банкрутства боржника, а сама реалізація майна боржника або передача майна, яке перебувало у нього на праві власності чи повного господарського відання, здійснюється з урахуванням положень законодавства, що регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника, визначених спеціальними законами щодо різних категорій боржників.

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № І, що розташоване на цокольному поверсі поз. 1-6, житлового будинку 2 (літ. А-5) на площі Дзержинського в місті Дніпропетровськ, 15.07.2013 року Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району м. Дніпропетровська та Компанією з обмеженою відповідальністю "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД" укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № І, що розташоване на цокольному поверсі поз. 1-6, житлового будинку 2 (літ. А-5) на площі Дзержинського в місті Дніпропетровськ, загальною площею 52,0 м-2 вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1146.

Вказане нерухоме майно Компанією з обмеженою відповідальністю "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" за договором купівлі-продажу від 23.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Небосенко О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1345 .

В подальшому, спірне нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Клуб" за договором купівлі-продажу від 28.07.2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричковою Ю.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1787 .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району скаргу на дії ліквідатора задоволено, визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Так, ухвалою суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, зокрема, спірного нежитлового приміщення № 1, та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.07.2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. № 1146, укладений між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району м. Дніпропетровська та Компанією з обмеженою відповідальністю "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД".

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірне майно не належало КВЖРЕП Ленінського району, у зв'язку з чим дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 є такою, що набрала законної сили.

Таким чином, неправомірність дій щодо відчуження спірного нерухомого майна встановлена та доведена вищенаведеним судовим рішенням, яке набрали законної сили і згідно ст. 115 ГПК України підлягають обов'язковому виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Врахувавши преюдиційне значення обставин, встановлених ухвалою суду від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 щодо незаконності відчуження спірного майна та у зв'язку з цим визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012 р. та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне майно вибуло з комунальної власності поза волею Дніпропетровської міської ради, тому Дніпровська міська рада в інтересах якої діє прокурор, як власник спірного майна, має право на його витребування на підставі ст. 388 ЦК України.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно ж до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтями 143 Конституції України та 327 ЦК України (435-15) закріплено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За змістом ч. 5 ст. 60 вказаного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу (ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта не приймалось.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

В даному випадку, встановлення факту незаконного включення майна до складу ліквідаційної маси та без прийняття рішення компетентного органу щодо продажу майна свідчить про відсутність у діях власника майна волі на передачу цього майна.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 про те, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, повно і об'єктивно дослідивши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим доказам, врахувавши всі вищевикладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України та витребування у ТОВ "Ренессанс-Клуб" нерухомого майна, оскільки спірне майно вибуло з комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства, поза волею територіальної громади м. Дніпро, а тому підлягає поверненню власнику шляхом його витребування у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Доводи ТОВ "Ренессанс-Клуб" про те, що недійсність правочину (на виконання якого було передано майно) сама по собі не свідчить про його (майна) вибуття із володіння особи, яка передала це майно не з її волі, з посиланням на прийняття Рішень Дніпропетровської міської ради № 40/14 від 29.07.2011 року, яке, на думку скаржника, змінило волевиявлення Дніпропетровської міської ради щодо передачі спірного майна КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими відповідно до статті - 111-7 ГПК України як такі, що спрямовані на переоцінку доказів у цій справі, оскільки господарські суди попередніх інстанцій відхилили зазначені докази та прийняли до уваги преюдиційні факти, встановлені ухвалою місцевого господарського суду про визнання незаконними дій ліквідатора з реалізації спірного комунального майна з публічних торгів всупереч волевиявленню Міської ради .

Посилання скаржника на подібну судову практику Вищого господарського суду України у постанові від 11.04.2012 року у справі № 5002-16/2989-2011 є необґрунтованими, оскільки у справі, на яку посилається скаржник, здійснювалося відчуження військового майна, правовий статус якого відрізняється від комунального майна, а отже, відносини не є подібними.

Доводи ТОВ "Ренессанс-Клуб" про необхідність окремого дослідження саме в межах цієї справи обставин відчуження спірного майна під час ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню Рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна № 16/9 від 02.03.2011 року та скасування їх тільки під час провадження у справі про банкрутство, що, на думку скаржника, перешкоджало ліквідатору вчинити дії з передачі комунального майна КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими як такі, що суперечать статтям 35, 54, 22, 82, - 111-7 ГПК України про преюдиційність судових рішень та виходять за межі предмета спору у цій справі.

Доводи скаржника про неможливість витребування спірного майна у ТОВ "Ренессанс-Клуб" з посиланням на ч. 2 ст. 388 ЦК України, як такого, що продано на виконання судового рішення (постанови про введення ліквідаційної процедури), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року), правова природа постанови про визнання боржника банкрутом визначена як судового акта, що визначає введення спеціальної процедури під час провадження у справі про банкрутство, визначає особливий режим здійснення ним діяльності, як юридичної особи, та регламентує особливості управління такою юридичною особою. Разом з тим, під час проведення ліквідаційної процедури не виключається можливість передачі ліквідатором окремих видів майна банкрута в комунальну власність, згідно ст. 26 вказаного Закону.

Стосовно посилань ТОВ "Ренессанс-Клуб" на те, що суди попередніх інстанцій помилково відхилили клопотання відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, відповідно до ст. 204 ЦК України, первісний власник може довідатися про порушення своїх прав за наслідком визнання оспорюваного правочину недійсним в судовому порядку. Таким чином, позивач у цій справі, як власник комунального майна, дізнався про порушення своїх прав за наслідком визнання недійсним першого правочину з відчуження такого майна (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012), що підтверджує обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність пропуску позивачем строків позовної давності та відповідає висновкам Верховного Суду України про застосування положень про позовну давність, викладених в постанові від 05.10.2016 року у справі № 916/2129/15 (№ 16/092)).

Отже, суд апеляційної інстанції відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, поданої до суду першої інстанції, правомірно вказав на те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення ЦК України (435-15) про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення вимог ч. 9 ст. 16 та п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо виключної підсудності розгляду майнових спорів до боржника у межах провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що позивач та особа, в інтересах якої заявлено позов, не перебувають у процедурах банкрутства і позивач (прокурор) самостійно обрав спосіб захисту порушеного права згідно ст.ст. 12, 15, 16 ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права, оскільки перший покупець спірного майна - Компанія з обмеженою відповідальністю "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД", з якою був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № І від 15.07.2013, не була залучена до участі у даній справі у якості третьої особи, з тих підстав, що Компанія з обмеженою відповідальністю "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД" приймала участь у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району, в межах якої було розглянуто спір стосовно визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу, а предметом розгляду даної справи є витребування спірного майна від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради. Отже, прийняті рішення в даній справі не зачіпають права та інтереси Компанії з обмеженою відповідальністю "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД".

Посилання ТОВ "Ренессанс-Клуб" на застосування до зазначених правовідносин ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013 є помилковими, оскільки провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району порушено 07.07.2012, а постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнята 20.07.2012, тобто до 19.01.2013.

Таким чином, доводи касаційної скарги про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, а спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межи повноважень господарського суду касаційної інстанції, визначених приписами ст. - 111-7 ГПК України.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.