на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 по справі № 914/2183/16 за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Аурум ІІ" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 47 058,54 грн.,-

У серпні 2016 Житлово-будівельний кооператив "Аурум ІІ" звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 збитків у сумі 47 058,54 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач свій обов'язок, оплатити надані відповідачем послуги, виконав сплативши 748 150,58 грн., а відповідач, в порушення умов договору № 2/004/09-2015 від 01.09.2015, не належним чином надав консультативні послуги позивачу, внаслідок чого, останній просить стягнути з ФОП ОСОБА_3 збитки у сумі 47 058,54 грн., тобто різницю між сплаченою сумою відповідачу та загальною вартістю реально наданих ним послуг ( 748 150,58 грн. - 702 414,16 грн.).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2017 по справі № 914/2183/16 позов задоволено в повному обсязі та стягнено з відповідача на користь позивача 47 058,54 грн. збитків.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 по справі № 914/2183/16 рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволені позову.-

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

В касаційній скарзі ЖБК "Аурум ІІ" просить скасувати Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 по справі № 914/2183/16 посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2017 по справі № 914/2183/16.

У відзиві ФОП ОСОБА_3 проти поданої касаційної скарги заперечує та просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції від 20.02.2017, яким стягнено з відповідача на користь позивача збитків у сумі 47 058,54 грн., обґрунтовано тим, що на виконання умов договору № 2/004/09-2015 від 01.09.2015 позивачем перераховано відповідачу оплату за консультативні послуги у сумі 748 150,58 грн., проте фактична вартість наданих відповідачем послуг за період з 01.09.2015 по 15.02.2016 становить - 702 414,16 грн., виходячи із матеріалів справи та висновку судової товарознавчої експертизи № 4920 від 06.02.2017, а тому за таких обставин місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці між вказаними сумами, як збитків, які зазнало ЖБК "Аурум ІІ".

Постанова апеляційного господарського суду від 25.05.2017, якою зазначене судове рішення скасовано та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивована тим, що сума переплати здійсненої позивачем за договором № 2/004/09-2015 від 01.09.2015 за своєю правовою природою не є збитками завданими позивачу на спірну суму, внаслідок чого заявлений позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За ч. 1 ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності. Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором про надання консультаційно-посередницьких послуг № 2/004/09-2015 від 01.09.2015, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 (виконавець) зобов'язується надати ЖБК "Аурум ІІ" (замовник) консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних членів ЖБК "Аурум ІІ", метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язувався прийняти і сплатити надані виконавцем послуги

Згідно п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору вартість даного договору складається із суми всіх наданих, або тих що могли бути надані виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного договору та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Винагорода виконавця розраховується та сплачується щомісяця. Розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% (п'ять відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. Оплата винагороди здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг. Оплата винагороди здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань, апеляційним судом встановлено, що за спірний період з 01.09.2015 по 15.02.2016 сторонами було складено ряд актів виконаних робіт (наданих послуг), які підписані ними без будь-яких зауважень та скріплені печатками, згідно цих актів було визначено розмір винагороди за надані консультаційно-посередницькі послуги та внаслідок чого позивач розрахувався за ці послуги сплативши відповідачу - ФОП ОСОБА_3 748 150,58 грн., що підтверджується платіжними дорученням.

Із наявних у справі матеріалів видно, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.10.2016 у даній справі було призначено товарознавчу експертизу.

Згідно висновку № 4920 від 06.02.2017 судової товарознавчої експертизи визначено, що дійсна ринкова вартість агентських послуг станом на 01.09.2015, виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищенаведених послуг в середньому могла становити 0,79 відсотків від суми грошових коштів, що надійшли продавцю, а частка винагороди за надання виконавцем агентських послуг у загальному розмірі винагороди виконавця може становити 79/500 частки.

Львівський апеляційний господарський суд переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. ст. 99- 101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, дійшов правильного висновку про те, що позивач добровільно оплатив надані відповідачем послуги на підставі договору № 2/004/09-2015 від 01.09.2015 за період з 01.09.2015 по 15.02.2016, а здійснену ЖБК "Аурум ІІ" переплату за ці послуги на загальну суму 45 736,42 грн., вирахувану з урахуванням висновку судової експертизи від 06.02.2017, не можна вважати збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та 225 ГК України (436-15) , а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених вимог та правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ст.- 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 по справі № 914/2183/16 щодо відмову у задоволенні позову постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.