Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2017 р. (суддя Борисенко І.І.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 р. (судді: Ю.Л. Власов, В.В. Андрієнко, С.І. Буравльов) у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 р. у справі № 910/10186/15 позов задоволено повністю. Визнано недійсним правочин про відбір в односторонньому порядку Відповідачем природного газу Позивача в обсязі 132527,147 тис. куб. м., оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 163/02-14 від 25.12.2014 р. Зобов'язано Відповідача поновити в обліку в підземному сховищі газу природний газ Позивача в об'ємі 132527,147 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 163/02-14 від 25.12.2014 р. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 436,00 грн.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 р. та Вищого господарського суду України від 26.07.2016 р. рішення господарського суду залишено без змін.

10.04.2017 р. до місцевого суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду по справі № 910/10186/15 на два роки.

Вказана заява мотивована тим, що Відповідач не є газовидобувним підприємством, а тому не має власних ресурсів природного газу, обсяг газу який може бути у наявності відповідача не може бути використано для виконання судового рішення у даній справі, оскільки розподіляється на забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб відповідача, а також для забезпечення балансування газу в газотранспортній системі.

Відповідач вказує на наявність дебіторської заборгованості в розмірі 12564865143,85 грн, у зв'язку з чим у останнього збільшується потреба у закупівлі природного газу для його балансування в системі. Відбір природного газу обсягом 345906,844 тис. куб. м. із загального обсягу газу, який зберігається в підземних сховищах газу відповідача, призведе до здійснення відбору природного газу інших власників чим порушить їх права.

Відмовляючи в задоволені заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що довготривале невиконання відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 р. є суттєвою перешкодою для здійснення позивачем своєї статутної діяльності.

Вищий господарський суд України погоджується з судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 (v0009600-12) підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З наведених норм вбачається, що відстрочення виконання рішення суду це винятковий захід, який може застосовуватись судом тимчасово у разі ускладнення або неможливості виконання боржником рішення суду з урахуванням майнових інтересів сторін, їх фінансового стану тощо.

Таким чином особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази на підтвердження викладених в заяві обставин щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

При цьому, рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" визначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до відкритої інформації з офіційного сайту відповідача в розділі "Оперативна інформація" зазначені оперативні дані по ПСГ Відповідача за 08.05.2017 р. в загальному обсязі 8 828,21 млн. куб. м. Відповідач вказує, що дані обсяги газу йому не належать, проте доказів на підтвердження цього до судів не подав. Також з договорів про закупівлю природного газу, укладених Відповідачем у квітні 2017 р з ПАК "НАК "Нафтогаз України", вбачається закупівля Відповідачем у квітні-грудні 2017 р. природного газу в обсязі 654000 тис. куб. м. Про наявність грошових коштів у Відповідача свідчить інформація про закупівлю на торгах природного газу на суму 16720600000,00 грн.

Отже, суди вірно зазначили, що дані обставини свідчать, що відповідач мав та має можливість виконати рішення суду у даній справі.

Також суди обґрунтовано наголосили, що рішення суду прийняте 03.12.2015 р. та вже протягом півтора роки залишається не виконаним відповідачем.

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку суд не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. §40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004 р.). При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004 р.).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків...".

Отже, посилання відповідача на відсутність у нього протягом півтори роки необхідних коштів та ресурсів не можуть вважатися винятковими обставинами. Довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, наявне відповідне скрутне фінансове становище позивача, нанесення позивачу збитків, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено звіт про фінансовий стан та звіт про фінансові результати Позивача за 2016 рік. Згідно з даними яких за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. збитки Позивача склали 6 047 233,00 грн. Сума непокритого збитку підприємства Позивача складає 30 222 157,00 грн., що є більшим на 25% з початку 2016 року (код рядка 1420 балансу). При цьому, природний газ є основною сировиною для виготовлення Позивачем хімічної продукції, яку в подальшому реалізує та сплачує податки до бюджету, розраховується зі своїми контрагентами, виплачує працівникам заробітну плату та підтримує своє виробництво. Вилучення відповідачем значних обсягів газу з циклу виробництва позивача призвело до зниження обсягів виробництва продукції та, як наслідок, до зниження конкурентоспроможності підприємства позивача на ринку хімічної продукції.

Також, як зазначено судами та відповідно до офіційної інформації, розміщеної на сайті відповідача, з 06.03.2017 р. розпочато процедуру обмеження газопостачання для позивача, зокрема, через відсутність підтверджених обсягів природного газу на березень 2017 року та наявною заборгованістю за послуги транспортування природного газу. Як наслідок позивачем було видано наказ № 316 від 07.03.2017 р. "Про зупинення цехів № 3 та № 5/6" (цехів з виробництва аміачної селітри та азотної кислоти).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що довготривале невиконання відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 р. є суттєвою перешкодою для здійснення позивачем своєї статутної діяльності.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.