Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача

Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017

у справі

№ 914/123/17 Господарського суду Львівської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до

Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

про

стягнення 219124, 07 грн.

за участю представників:

позивача

не з 'явився

відповідача

Булаєва О.В. - адвокат, ордер від 10.10.17

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 197820,34 грн. пені та 21303,73грн 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 17.01.2014 № 23/170114-ПТ-ПР щодо здійснення своєчасних розрахунків за поставлений у 2014 році природний газ та обґрунтовано приписами статей 173, 174, 175, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 (суддя Горецька З.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 (судді: Хабіб М.І. - головуючий, Зварич О.В., Юрченко Я.О.) рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 197820,34 грн. пені та 21303,73 грн. 3% річних, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" (1705-19) ; суд не врахував, що оскільки основна заборгованість за спожитий газ повністю погашена відповідачем до набрання сили вказаним вище Законом, то у відповідача відсутня кредиторська заборгованість перед позивачем, яка була б підставою для включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі списання, а пеня, 3% річних, інфляційні втрати наразі є списаними в силу цього Закону.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на касаційну скаргу не надав, про час та місце розгляду касаційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідач підтримав вимоги касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 17.01.2014 сторони у справі уклали договір № 23/170114-ПТ-ПР купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (пункт 1.2. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом: оплати в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача у серпні, вересні та грудні 2014 року природний газ на загальну суму 7739949,76 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/4002/15 від 22.03.2016 встановлено, що відповідач оплатив поставлений йому у 2014 році природний газ в повному обсязі, заборгованість станом на 31.12.2015 відсутня. Однак, як встановив суд та не заперечує відповідач, заборгованість за поставлений у грудні 2014 року газ на суму 4628488,81 грн. відповідач сплатив 14.08.2015, тобто, з порушенням строку розрахунку, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування 197820,34 грн. пені за період з 19.06.2015 по 14.07.2015 та 21303,73 грн. 3% річних за період з 15.07.2015 по 13.08.2015; відмова відповідача сплатити вказані кошти і стала підставою для звернення з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за приписами частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Водночас, суд відхилив доводи позивача про те, що газ, який за умовами пункту 1.2 договору № 23/170114-ПТ-ПР переданий відповідачу для використання виключно для власних потреб, не є тим газом, щодо якого можуть бути застосовані норми частини третьої статті 7 Закону N 1730-VIII.

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, натомість, вказав, що за змістом Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" (1705-19) та Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром пеня та 3% річних, які є предметом даного спору, можуть бути списані за відповідною процедурою врегулювання заборгованості, однак, для їх списання відповідач повинен набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто, бути включеним до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Враховуючи відсутність доказів включення відповідача до відповідного реєстру, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення спірних сум.

Судова колегія зазначає, що 30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (1730-19) , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Згідно зі статтею 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 (93-2017-п) затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Водночас, частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; нею передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Таким чином, встановивши, що заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та пеня були нараховані на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував, доводи відповідача щодо відсутності кредиторської заборгованості, яка була б підставою для включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі списання не спростував, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних сум.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд в порядку статей 4-2, 4-3, 43, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановивши фактичні обставини справи, прийнявши законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

За таких обставин касаційна інстанція вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

За наслідками розгляду касаційної скарги також слід здійснити розподіл сплачених скаржником сум судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, - 111-5, - 111-7, пунктом 6 статті - 111-9, статтями - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 914/123/17 Господарського суду Львівської області скасувати.

Рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідент. код 20077720, 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (ідент. код 23269555, 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15) 3945,00 грн. (три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень, 0 коп.) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.