Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю: представника ТОВ "ІСО" - адвоката Литвина В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 по справі № 910/2885/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії,-

У лютому 2017 ТОВ "ІСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії, а саме просила зобов'язати відповідача виконати умови договору № 286/3/16/167 від 11.11.2016 щодо проведення приймального контролю (якості) товару та подальше приймання від позивача виготовленого товару - курток костюму утеплювача, вид 2, в кількості 4000 одиниць загальною вартістю 2 544 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 по справі № 910/2885/17 позов задоволено повністю та зобов'язано Міністерство оборони України виконати обов'язки за договором від 11.11.2016 № 286/3/16/167 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби, а саме забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше приймання від товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" товару - курток костюму утеплювача, вид 2, в кількості 4000 одиниць вартістю 2 544 000 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 по справі № 910/2885/1 рішення Господарського суду міста Києва від -

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

27.04.2017 залишено без змін.-

В касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 по справі № 910/2885/17 посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача- адвоката Литвина В.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дыйшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 286/3/16/167 від 11.11.2016, за умовами якого ТОВ "ІСО" (постачальник) зобов'язалось у 2016 році поставити Міністерству оборони України (замовник) товар - одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (Лот 2. Куртка костюму утеплювача, вид 2), а останній забезпечити приймання цього товару та оплатити його вартість, у встановлені договором строки.

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що постачальник повинен поставити 5 000 курток костюму утеплювача загальною вартістю 3 180 000 грн. в строк до 20.12.2016 включно.

Згідно п. 3.3. цього договору, приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться представником замовника у присутності представника підприємства, відповідального за якість, з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, комплектності та ростовки, відповідності затвердженому робочому зразку, наявності іншої супровідної документації. Рішення щодо направлення представника замовника для здійснення приймального контролю (якості) товарів військового призначення приймається Центром розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України після остаточного визначення місцезнаходження підприємства - виробника товару.

За пунктом 7.1.2. договору, замовник зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості товару.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань, судами обох інстанцій встановлено, що на виконання умов договору поставки від 11.11.2016, відповідачем без будь-яких зауважень було частково прийнято від позивача обумовлений товар - 1000 курток костюму утеплювача на загальну суму 636 000 грн., що підтверджується актом приймального контролю якості № 1 від 24.12.2016 та видатковою накладною № 47 від 24.12.2016, проте в порушення умов вказаного договору Міністерство оборони України листом № 408/1/185 від 21.01.2017 повідомило позивача про відмову направлення свого представника для забезпечення приймання контролю продукції у кількості 4 000 шт. загальною вартістю 2 544 000 грн., це підтверджується належними доказами та ним не заперечується.

За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав взятий на себе обов'язок щодо направлення представника для забезпечення приймання контролю якості товару у постачальника, чим порушив пункт 3.3 договору поставки, який є чинним, розірваним не був та визнаний недійсним в судовому порядку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та обґрунтовано постановив про зобов'язання Міністерства оборони України виконати умови договору від 11.11.2016 № 286/3/16/167, а саме забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше приймання від товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" товару - курток костюму утеплювача, вид 2, в кількості 4000 одиниць вартістю 2 544 000 грн.

Відповідно до ст.- 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 по справі № 910/2885/17 постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 по справі № 910/2885/17 залишити без змін.