Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 у справі № 14-01/1494 визнано Державне підприємство "Енергоринок" конкурсним кредитором боржника на суму 114 181 825,99 грн., з яких підлягають задоволенню - 1 818 грн. у першу чергу, 114 179 007,99 грн. у четверту чергу; 1 000 грн. у шосту чергу, у решті вимог державному підприємству "Енергоринок" відмовлено, припинено розгляд вимог про визнання конкурсним кредитором Закритого акціонерного товариства "Черкасизалізобетон" повністю, на суму 406 663 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І., Зеленін В.О., Пашкіна С.А.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 у справі № 14-01/1494.

До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" та ТОВ "Черкасизалізобетонстрой", які просять скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Черкасизалізобетонстрой", справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції. Вказують на порушення норм матеріального та процесуального права, застосування положень Закону про банкрутство в редакції, яка не застосовується до спірних правовідносин.

Фонд державного майна України проти вимог касаційних скарг заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 залишити без змін.

Прокуратура Черкаської області вважає, що касаційній скарги не підлягають задоволенню з підстав, викладених у листі від 14.09.2017.

Представник Генеральної прокуратури України просив суд відмовити у задоволенні касаційних скарг у справі.

ПАТ "Черкасиобленерго" проти касаційних скарг заперечує повністю, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 просить залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Куровського С.В., пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго", введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 визнано ДП "Енергоринок" конкурсним кредитором боржника на суму 114181825,99 грн. з віднесенням в сумі 1818 грн. - до першої черги задоволення, в сумі 114179007,99 грн. - до четвертої черги задоволення; 1000 грн. - у шосту чергу, у визнанні решті вимог ДП "Енергоринок" відмовлено; розгляд вимог про визнання конкурсним кредитором закритого акціонерного товариства "Черкасизалізобетон" на суму 406663 грн. припинено на підставі п.6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тощо.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" (правонаступник ЗАТ "Черкасизалізобетон") звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 07.02.2013р. в частині визнання припиненими вимоги ЗАТ "Черкасизалізобетон" на суму 406663 грн. та визнання ДП "Енергоринок" конкурсним кредитором боржника на суму 114179007,99 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" виходячи з того, що ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" не набуло статусу учасника провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго", а тому не має процесуального права на оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 07.02.2013

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 у справі № 14-01/1494 скасовано, справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції не було надано оцінки обставинам виконання боржником зобов'язання перед ТОВ "Черкасизалізобетонстрой", якому первісний кредитор - ЗАТ "Черкасизалізобетон" на підставі договору від 17.05.2006 відступив право вимоги до ВАТ "Черкасиобленерго" на суму 140898,87 грн.

За результатами нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 у справі № 14-01/1494 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України - відсутній предмет спору, зазначивши про повне виконання ПАТ "Черкасиобленерго" своїх боргових зобов'язань перед ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 21.07.2004 у справі № 02-15/919, та недоведеність ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" що воно є правонаступником ЗАТ "Черкасизалізобетон" на підставі договору відступлення права вимоги від 17.05.2006, а отже і кредитором у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону до 19.01.2013) учасниками провадження у справі про банкрутство є, зокрема, сторони.

Сторони у справі про банкрутство - кредитори та боржник (банкрут).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Таким чином, спеціальним Законом визначено умови, за наявності яких особа набуває правового статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, процесуальне право на оскарження судових рішень заявник набуває не з моменту визнання та включення судом його вимог до реєстру вимог кредиторів, а за наявності умов, визначених ст.1 Закону.

Згідно з ч.1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Таким чином, право на апеляційне оскарження має особа, яка не брала участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд переглядає справу за правилами розгляду справи у першій інстанції, за винятком норм, зокрема, ст. 101 ГПК України, якою встановлено особливості, передбачені процедурою апеляційного перегляду.

За результатами нового розгляду апеляційний господарський суд, відповідно до вимог ст.ст. 99- 101 ГПК України належним чином дослідивши матеріали справи, встановив, що ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" із заявою до боржника у встановлені Законом порядку та строки з кредиторськими вимогами не зверталося, у передбаченому порядку статусу учасника справи про банкрутство не набуло.

Стосовно посилань на договір від 17.05.2006, згідно якого ЗАТ "Черкасизалізобетон" відступило ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" право вимоги до боржника - ВАТ "Черкасиобленерго", суд апеляційної інстанції зазначив, що до матеріалів справи, зокрема і на вимогу суду, спірний договір (належним чином засвідчена копія) відступлення права вимоги не залучався, що унеможливлює встановлення факту наявності або відсутності первісного зобов'язання та право ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" вважатись кредитором у справі.

З метою усунення вищенаведених недоліків, Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 27.06.2017 витребував у ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" завірену копію договору відступлення права вимоги від 17.05.2006 та оригінал для огляду колегії судів в судовому засіданні. Однак, вказані вимоги суду апеляційної інстанції, як вже було зазначено, виконані не були.

Статтею 25 ГПК України передбачено, зокрема, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення, а тому для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, за відсутності договору (належним чином завіреної копії) про відступлення права вимоги від 17.05.2006, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" не довело, що є правонаступником ЗАТ "Черкасизалізобетон" на підставі вказаного договору, а отже і кредитором у справі.

При цьому встановив, що рішенням господарського суду Черкаської області від 21.07.2004 по справі № 02-15/919, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.10.2004, стягнуто з ВАТ "Черкасиобленерго" на користь ЗАТ "Черкасизалізобетон" 139 387,00 грн. боргу, 1 393,87 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З метою врегулювання наявного спору та погашення кредиторських зобов'язань між ЗАТ "Черкасизалізобетон" та ПАТ "Черкасиобленерго" було укладено договір про погашення заборгованості із частковою оплатою її суми № 1044-01/21-юр від 05.11.2009.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають, що сума боргу ВАТ "Черкасиобленерго" перед ПАТ "Черкасизалізобетосной" становить 104898,87 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що погашення зазначеного боргу буде проведено шляхом його часткової оплати в сумі 140 000,00 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань щодо сплати зазначеної суми коштів надано платіжне доручення № 8167 від 20.11.2009, призначенням платежу якого зазначено погашення кредиторської заборгованості за вищевказаним договором.

Договір про погашення заборгованості з частковою оплатою суми № 1044-01/21-юр від 05.11.2009 долучено до матеріалів справи про банкрутство за № 14-01/1494, про що свідчить відмітка суду на супровідному листі до вказаного договору (вх. № 4899/2011 від 24.03.2011).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази

Таким чином, зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції погашення ПАТ "Черкасиобленерго" заборгованість перед ЗАТ "Черкасизалізобетон", недоведеність ТОВ "Черкасизалізобетонстрой", що воно є правонаступником ЗАТ "Черкасизалізобетон" на підставі договору відступлення права вимоги від 17.05.2006, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 у справі № 14-01/1494 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, що діє з 19.01.2013, в той час як провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" було порушено 14.05.2004 і станом на дату прийняття ухвали суду апеляційної інстанції перебуває на стадії розпорядження майном, є помилковим. Однак вказані обставини не вплинули на правильність висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування правильної по суті оскаржуваної ухвали відсутні.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9 , - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" залишити без задоволення.