У грудні 2016 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом до Колективного підприємства "КОЛОРИТ" (далі - КП "КОЛОРИТ") про визнання недійсним рішення зборів учасників КП "КОЛОРИТ" від 21.09.2015, оформлене протоколом від 21.09.2015 № 3, в частині виключення ОСОБА_4 зі складу учасників КП "КОЛОРИТ".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.03.2017 у справі № 923/1426/16 (суддя Павленко Н.А.) позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В. - головуючий, Будішевська Л.О., Таран С.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2017 у справі № 923/1426/16 скасовано та прийнято нове про відмову у позові.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 923/1426/16, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк подання касаційної скарги, скасувати оскаржуваний судовий акт, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.09.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено ОСОБА_4 строк подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 923/1426/16, прийнято зазначену касаційну скаргу ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.10.2017 о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.05.1994 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 укладено та підписано установчий договір про створення КП "КОЛОРИТ", яким визначено його назву, уставний фонд та затверджено статут.

15.06.2007 ОСОБА_13 звернулася із нотаріально посвідченою заявою про виведення її зі складу засновників КП "КОЛОРИТ" з передачею належної їй частки у статутному фонді підприємства у розмірі 1 617,28 грн., що становить 8,33% статутного фонду підприємства, ОСОБА_16 (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_4). В свою чергу ОСОБА_16 (ОСОБА_4) прийняла належну ОСОБА_13 частку в статутному фонді КП "КОЛОРИТ" зі всіма правами і обов'язками засновника підприємства.

Рішенням зборів засновників КП "КОЛОРИТ", оформлених протоколом від 16.06.2007 № 1 ухвалено вивести ОСОБА_13 зі складу засновників КП "КОЛОРИТ" з передачею належної їй долі в статутному фонді ОСОБА_16 з усіма правами та обов'язками засновника підприємства.

06.11.2007 на підставі рішення зборів засновників КП "КОЛОРИТ", оформленого протоколом від 16.06.2007 № 1, виконавчим комітетом Херсонської міської ради зареєстровано нову редакцію статуту відповідача.

Відповідно до п. 1.4 статуту КП "КОЛОРИТ" власниками підприємства є дванадцять осіб, серед яких ОСОБА_16 Підприємство належить власникам на праві спільної пайової власності, паї власників є рівними і доля кожного власника складає 1 617,28 грн. Статутний фонд підприємства становить 19 407,44 грн.

21.09.2015 відбулися збори учасників КП "КОЛОРИТ", рішення яких оформлено протоколом № 3. Одним з питань порядку денного було припинення членства осіб, які припинили трудові відносини з підприємством, та внесення відповідних змін до статуту.

На загальних зборах в якості повноважного представника позивача - ОСОБА_4 приймав участь ОСОБА_17

За результатами загальних зборів прийнято рішення, зокрема, щодо виключення ОСОБА_4 зі складу учасників КП "КОЛОРИТ" за невиконання обов'язку приймати участь у діяльності підприємства та звільненням.

Вважаючи, що виключення ОСОБА_4 зі складу учасників КП "КОЛОРИТ" є незаконним, вона звернулась з даним позовом.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що КП "КОЛОРИТ" має ознаки господарського товариства, а тому при вирішенні даного спору повинні застосовуватись норми, що регулюють діяльність господарських товариств. Місцевий господарський суд встановивши відсутність доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_4 як учасником КП "КОЛОРИТ" вимог статуту підприємства та враховуючи, що статут підприємства не передбачає такої підстави для виключення зі складу учасників підприємства як невиконання обов'язку приймати участь в діяльності підприємства і звільнення, дійшов висновку про те, що виключення ОСОБА_4 з таких підстав зі складу учасників КП "КОЛОРИТ" є незаконним.

Натомість апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у позові, виходила з того, що враховуючи положення статуту КП "КОЛОРИТ", воно відноситься до виробничого кооперативу, а тому КП "КОЛОРИТ" наділене правом, у випадку невиконання учасником підприємства свого трудового обов'язку щодо участі в діяльності підприємства та у зв'язку зі звільненням, виключити його зі складу учасників підприємства.

Проте висновки апеляційної інстанції є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 81 ЦК України передбачено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Статтею 84 ЦК України визначено, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Статтею 113 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", передбачено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 88 ЦК України визначено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Відомості, які повинні міститись в установчих документах товариства, зокрема, статуту, визначені у ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст. 143 ЦК України, ст. 57 ГК України.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п. 1.1 статуту КП "КОЛОРИТ" (далі - Статут) КП "КОЛОРИТ" є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи, здійснює комерційну та іншу господарську діяльність не заборонену законодавством України. КП "КОЛОРИТ" має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в закладах банків, печатку зі своєю назвою, може придбати майнові і особисті немайнові права, вступати в зобов'язання.

Згідно п. 1.5 Статуту КП "КОЛОРИТ" відповідає по своїх зобов'язаннях майном, що належить йому на праві власності. Власники підприємства не відповідають по зобов'язаннях підприємства.

Пунктом 1.6 Статуту передбачено, що ціллю діяльності КП "КОЛОРИТ" є здійснення ринкових взаємовідносин та отримання прибутку (доходів).

За змістом п. 2.1 Статуту вищим керівним органом підприємства є загальні збори власників. Загальні збори власників визначають основні напрямки діяльності підприємства, затверджують його плани і звіти, вирішують інші питання діяльності підприємства. Рішення загальних зборів приймаються загальною більшістю голосів. Виконавчі функції по управлінню підприємством виконує правління, яке вибирається власниками підприємства. Повноваження правління визначаються загальними зборами власників. Правління вибирає зі свого складу голову і його заступника (п. 2.2 Статуту).

Пунктом 2.4 Статуту визначено, що всі громадяни, які беруть участь своєю працею в діяльності підприємства на підставі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини робітника з підприємством, складають трудовий колектив підприємства. Трудовий колектив розглядає і затверджує проект колективного договору, а також розглядає і вирішує інші питання згідно діючого законодавства.

Відповідно до п. 2.1 Статуту вищим керівним органом підприємства є загальні збори власників. Загальні збори власників визначають основні напрямки діяльності підприємства, затверджують його плани і звіти, вирішують інші питання діяльності підприємства. Рішення загальних зборів приймаються загальною більшістю голосів.

До повноважень загальних зборів відноситься також обрання керівника підприємства - директора, з яким укладається контракт, в якому визначаються права, строки виборів (найму), обов'язки і відповідальність директора перед власниками та трудовим колективом (п. 2.3 Статуту).

Згідно з п. 2.4 Статуту всі громадяни, які беруть участь своєю працею в діяльності підприємства на підставі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини робітника з підприємством, складають трудовий колектив підприємства.

Пунктом 3.1 Статуту передбачено, що майно підприємства складають основні та оборотні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до п. 3.2 Статуту джерелом формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Здійснивши аналіз статуту КП "КОЛОРИТ" у редакції на час виникнення спірних правовідносин та норм законодавства, місцевий господарський суд встановивши, що КП "КОЛОРИТ" має ознаки господарського товариства у розумінні ст. 79 ГК України та ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", дійшов обґрунтованого висновку про те, що при вирішенні даного спору повинні застосовуватись норми, що регулюють діяльність господарських товариств.

Також місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що КП "КОЛОРИТ" є виробничим кооперативом, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ГК України виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 96 ГК України виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами, зокрема, особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності підприємства.

Частиною 4 ст. 100 ГК України передбачено, що майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГК України вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 ГК України виробничий кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу.

Як зазначалось вище та встановлено місцевим господарським судом, у виробничому кооперативі на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю не передбачено поділу статутного капіталу на частки, а відповідно до статуту КП "КОЛОРИТ" його статутний фонд складається з часток; Статут не містить припису про особисту трудову участь засновників підприємства у його діяльності; статутний фонд КП "КОЛОРИТ" складають саме паї (частки) власників, а не фонди; вищим керівним органом відповідача є загальні збори власників, а не збори членів кооперативу, оскільки Статутом розмежовано поняття "трудовий колектив", "збори трудового колективу" та "власники", "загальні збори власників"; власники КП "КОЛОРИТ" відповідно до Статуту не відповідають по зобов'язаннях підприємства, на відміну від виробничого кооперативу.

На відміну від суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказаних висновків місцевого господарського суду не врахував і не спростував, натомість дійшов хибного висновку про те, що КП "КОЛОРИТ" є виробничим кооперативом та до нього повинні застосовуватись відповідні норми, які регулюють діяльність таких кооперативів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; вийти у встановленому порядку з товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Частиною 1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Згідно ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

У пункті 4.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) роз'яснено, що під час вирішення спорів, пов'язаних з виключенням учасників з господарських товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції загальних зборів учасників цих товариств, а не суду. Виключення учасника з товариства судом є втручанням у господарську діяльність товариства, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством; суд перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним. У рішенні загальних зборів про виключення учасника з господарського товариства повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого учасника.

Як зазначалось вище, рішенням зборів учасників КП "КОЛОРИТ" від 21.09.2015 виключено ОСОБА_4 зі складу учасників у зв'язку з невиконанням обов'язку приймати участь у діяльності підприємства та звільненням.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_4 як учасником КП "КОЛОРИТ" вимог Статуту. Також Статутом не передбачено такої підстави для виключення зі складу учасників відповідача як невиконання обов'язку учасника приймати участь в діяльності підприємства та звільнення.

Отже, місцевий господарський суд, встановивши відсутність у матеріалах справи доказів неналежного виконання, а тим більше систематичного невиконання ОСОБА_4 обов'язків учасника товариства або перешкоджання діяльності товариства, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її виключення з товариства та, відповідно, про незаконність такого виключення.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Натомість, апеляційною інстанцією без достатніх правових підстав було скасовано обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 та ч.ч. 1, 2 ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.