Позивач, Фермерське господарство "Маяк-ПВВ", звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Попілянської районної державної адміністрації про визнання договору оренди земельної ділянки площею 31,0300 га, яка знаходиться на території Паволочської сільської ради Попільнянського району Житомирської області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який був зареєстрований Житомирською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 30.05.2006 поновленим (переукладеним) на новий строк на тих же умовах.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.03.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 906/81/17, задоволені позовні вимоги. Вирішено вважати договір № 26 оренди земельної ділянки від 16.03.2016 площею 31,0300 га, укладений між Фермерським господарством "Маяк-ПВВ" та Попільнянською районною державною адміністрацією, зареєстрований Житомирською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 30.05.2006 за № 040621900289. поновленим (переукладеним) на новий строк на тих же умовах, які були передбачені договором. Відмовлено в задоволенні частині вимог щодо Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заступник прокурора Житомирської області з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області підтримало вимоги касаційної скарги та просило розглянути справу без їх участі.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 10.10.2017 прокурор та представник Попілянської районної державної адміністрації підтримали вимоги касаційної скарги, представник Фермерського господарства "Маяк-ПВВ" заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Заступника прокурора Житомирської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.03.2006 між Фермерським господарством "Маяк-ПВВ" та Попільнянською районною державною адміністрацією укладений договір № 26 оренди земельної ділянки площею 31,0300 га, яка знаходиться на території Паволочської сільської ради Попільнянського району Житомирської області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований Житомирською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 30.05.2006 за № 040621900289.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами велось листування щодо поновлення договору оренди.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписи статей 319, 626 ЦК України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови дотримання встановленої цією нормою певної процедури і строків, зокрема своєчасного звернення з проектом додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі і безпосередньо пов'язана з волевиявленням сторін.

Другою правовою конструкцією є пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У цьому випадку також передбачено укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Беручи до уваги вищевикладене, слід зазначити, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено, яку з правових конструкцій обрано позивачем при звернені до суду з даною позовною заявою для захисту порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд в судовому рішенні не відобразив умови договору, що суперечить приписам ст. 84 ГПК України, відповідно до яких у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій не надана оцінка тій обставині, що позивач звернувся з вимогою про визнання юридичного факту поновлення договору оренди, а не про укладення відповідної додаткової угоди.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 33, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. - 111-7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області - частково задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 у справі № 906/81/17 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.