Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №ВПВ/НАК-4 від 08.08.2016, укладеного між Товариством з обмеженою діяльністю "Карпатигаз" та Товариством з обмеженою діяльністю "Карпатигаз" як оператором спільної діяльності за договором № 493 про спільну інвестиційну діяльність від 24.03.2004.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що договір про відступлення права вимоги № ВПВ/НАК-4 від 08.08.2016 є недійсним, оскільки договір від імені обох сторін підписаний однією і тією ж особою, скріплений печаткою ТОВ "Карпатигаз" (код ЄДРПОУ 30162340), з чого відображається відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі № 910/2801/17 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ/НАК-4 від 08.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор спільної діяльності за договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004.Крім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1600 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 1760 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор спільної діяльності за договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 2004 звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 та рішення місцевого господарського суду від 19.04.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, 24.03.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Фірма "Техпроект" (сторона-1) та Дочірнєю компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (сторона-2) було укладено договір №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, згідно умов якого, за цим договором (п. 1.1. договору) сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища шляхом: додаткового проектування розробки Вишневського родовища, стабілізації видобутку вуглеводнів на свердловинах №№ 1, 3, 6, 7, 21, 22 Вишневского родовища, капітального ремонту свердловин №№ 1, 3, 6, 7, 21, 22 Вишневського родовища, підготовки та впровадження програм, спрямованих на підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин, буріння, облаштування та експлуатація нових свердловин на Вишневському родовищі відповідно до проекту розробки, видобутку та реалізації видобутих вуглеводнів та отримання прибутку в інтересах сторін.

Згідно пункту 4.3. зазначеного договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2008, ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона-1 (далі також - оператор). При цьому оператор діє в межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління. Оператор здійснює ведення спільних справ учасників договору на підставі довіреності, що видається стороною-2.

Відповідно до п. 4.9 зазначеного договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2008 до обов'язків та компетенції оператора відноситься, зокрема, укладення (зміна, припинення) та виконання договорів (правочинів) в межах завдань та повноважень, передбачених даним договором, програмами спільної діяльності та довіреністю.

20.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Фірма "Техпроект" (сторона-1) та Дочірнєю компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (сторона-3) було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, пунктом 7 якої сторони домовилися пункт 4.3 договору викласти в наступній редакції: " 4.3. Ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю, здійснює сторона-3 (далі також - оператор). При цьому оператор діє в межах, обумовлених цим договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління. Цим договором сторона-1 та сторона-2 надають стороні-3 повноваження і права представляти інтереси спільної діяльності та вчиняти дії від імені спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і поза її межами незалежно від форми власності, фізичними особами, в тому числі (але не виключно) у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших держав з питань, що стосуються спільної діяльності за цим договором, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього договору без надання стороною-1 та стороною-2 відповідних окремих довіреностей згідно з ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України, в тому числі вчиняти дії, передбачені підпунктом 4.9.13 цього договору".

08.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор спільної діяльності за договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №ВПВ/НАК-4 (оспорюваний договір), відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором № КГ/15-01 купівлі-продажу природного газу від 31.03.2016 (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (надалі - боржник), в частині права вимоги одержання частини оплати за поставлений природний газ первісним кредитором боржнику згідно з умовами основного договору у розмірі 14335525 грн. 60коп. До нового кредитора переходить також право на стягнення штрафних санкцій та збитків за порушення виконання Боржником своїх зобов'язань за основним договором пропорційно розміру оплати за поставлений природний газ, право вимоги якої передається за цим договором (п. 1.1. договору). За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань останнього з оплати вартості природного газу, переданого за основним договором, штрафних санкцій та збитків, як це визначено у п.1.1 договору. (п.1.2 договору)

Спірний договір від імені первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" було укладено в особі директора Синюка Бориса Борисовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та від імені нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператора спільної діяльності за договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 в особі Семперовича Ігоря Володимировича, який діє на підставі довіреності № 12 від 01.08.2016, з другої сторони.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № ВПВ/НАК-4 від 08.08.2016, укладеного між Товариством з обмеженою діяльністю "Карпатигаз" та Товариством з обмеженою діяльністю "Карпатигаз" як оператором спільної діяльності за договором № 493 про спільну інвестиційну діяльність від 24.03.2004, позивач вказував, що зазначений договір є недійсним з тих підстав, що він всупереч ч. 3 ст. 238 ЦК України від імені обох сторін підписаний однією і тією ж особою, скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", з чого вбачається відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, зазначив про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки дійшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор спільної діяльності за договором № 493 від 24.03.2004 діяло при укладенні договору відступлення права вимоги як комерційний представник у розумінні ст. 243 Цивільного Кодексу України. При цьому місцевий суд вказав на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності за договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 року є різними суб'єктами господарювання.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та визнаючи недійсним спірний договір про відступлення права вимоги № ВПВ/НАК-4 від 08.08.2016, апеляційний суд вказав на те, що Договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 ТОВ "Карпатигаз" надано саме повноваження бути представником під час ведення спільних справ, договором не визначено ТОВ "Карпатигаз" як комерційного представника.При цьому договір відступлення права вимоги підписано двома особами на підставі повноважень, наданих директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", тобто, фактично, від обох сторін договір відступлення права вимоги підписано на підставі повноважень однієї особи - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз". Таким чином, апеляційний суд зробив висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" будучи оператором спільної діяльності за договором №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004, діє як представник у відносинах з третіми особами, що безпосередньо випливає зі змісту цих договорів та положень ст. 1135 Цивільного кодексу України, тому вказав про необґрунтованість висновку суду першої інстанції стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор спільної діяльності за договором № 493 від 24.03.2004 діяло при укладенні договору відступлення права вимоги як комерційний представник у розумінні ст. 243 Цивільного Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вже зазначалось спірний договір від імені первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" було укладено в особі директора Синюка Бориса Борисовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та від імені нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператора спільної діяльності за договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 в особі Семперовича Ігоря Володимировича, який діє на підставі довіреності № 12 від 01.08.2016, з другої сторони.

Договір відступлення права вимоги підписано двома особами на підставі повноважень, наданих Директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", тобто, фактично, від обох сторін договір відступлення права вимоги підписано на підставі повноважень однієї особи - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз". Таким чином, директор ТОВ "Карпатигаз", надавши Семперович І.В. довіреність, передоручив власні повноваження представника юридичної особи на підставі її статуту.

Спільна діяльність передбачена та регулюється главою 77 (ст.ст. 1130-1143) Цивільного Кодексу України (435-15) . Комерційне представництво, у свою чергу, передбачене у статті 243 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 243 Цивільного кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Як вірно встановлено апеляційним судом, комерційний представник у відповідності до Цивільного кодексу України (435-15) при вчиненні правочину може виступати лише представником інших підприємців, на підставі договорів, укладених з кожним підприємцем окремо.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Відтак, просте товариство не є юридичною особою. Цим воно відрізняється від повного та інших господарських товариств (ст. 1132 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1135 Цивільного кодексу України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Таким чином договором визначається один або більше учасників, які наділяються правом вчиняти правочини та здійснювати інші юридично значущі дії від імені всіх учасників. Якщо учасники простого товариства обрали модель ведення справ, за якою хтось із них представляє інших у правовідносинах з третіми особами, то ця особа і буде оператором спільної діяльності. Вона веде і бухгалтерський, і податковий облік.

При веденні справ одним із учасників простого товариства він має діяти за принципами представництва, діяти добросовісно, в інтересах всіх учасників. Тобто, жодна зі сторін не має права вимагати виконання щодо себе особисто і відповідно не повинна вчиняти виконання безпосередньо щодо будь-якої іншої сторони.

Як вірно зазначено апеляційним судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" будучи оператором спільної діяльності за договором №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004, діє як представник у відносинах з третіми особами, що безпосередньо випливає зі змісту цих договорів та положень ст. 1135 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 4.3 Договору № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 у редакції за додатковою угодою №3 від 20.02.2014 до цього договору, "ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює Сторона-3 (ТОВ "Карпатигаз"). Цим договором Сторона-1 та Сторона-2 надають Стороні-3 повноваження і права представляти інтереси спільної діяльності та вчиняти дії від імені спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, підприємствами, установами та організаціями в Україні".

Тобто, Договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 ТОВ "Карпатигаз" надано саме повноваження бути представником під час ведення спільних справ, договором не визначено ТОВ "Карпатигаз" як комерційного представника.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 243 Цивільного кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Тобто, комерційне представництво являє собою діяльність, яка здійснюється особою самостійно на свій ризик і спрямована на систематичне одержання прибутку від надання послуг з представництва осіб при укладенні ними договорів у сфері підприємництва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" здійснюючи представництво за договорами про спільну діяльність не надає послуги та не одержує за це оплату від надання послуг з такого представництва інших учасників договорів про спільну діяльність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор спільної діяльності за договором № 493 від 24.03.2004 діяло при укладенні договору відступлення права вимоги як комерційний представник у розумінні ст. 243 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно задоволення позову, оскільки договір відступлення права вимоги було укладено зі зловживанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" функціями представництва, тому є всі підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.