розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Поштовик" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року у справі № 910/22829/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Поштовик" про стягнення заборгованості,

У грудні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 116 041,40 грн., пені в сумі 6 501,95 грн., штрафу в сумі 5 802,07 грн., 3% річних в сумі 4 911,54 грн. та 36 549,55 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення на підставі договору від 05.03.2004 року № 03892/4-09 за період з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2017 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 115 349,60 грн., пеню в сумі 6 501,96 грн., штраф у сумі 5776,98 грн., 3% річних в сумі 4 849,77 грн. та 35 929,03 грн. інфляційних сум.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року (судді: Куксов В.В., Скрипка І.М., Гончаров С.А.) відмовлено Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Поштовик" у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та зазначену апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати та справу передати до апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняту в ній судову ухвалу, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.04.2017 року (згідно з поштовою відміткою на конверті) відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду на рішення суду першої інстанції разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, яке мотивовано отриманням повного тексту судового рішення лише 05.04.2017 року, а також тим, що вирішити питання про виділення коштів для оплати судового збору вдалося лише 14.04.2017 року.

Апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги виходив з того, що відповідачем не наведено жодних причин, які б об'єктивно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу в період з 06.04.2017 року по 10.04.2017 року, та можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача та повернення апеляційної скарги без розгляду погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в судовому засіданні 27.03.2017 року, в якому був присутній представник відповідача ОСОБА_4, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повний текст підписано 31.03.2017 року, а тому, в даному випадку, останнім днем строку на подання апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 93 ГПК України, є 10.04.2017 року.

При цьому звертаючись до суду з апеляційною скаргою з пропуском процесуального строку на подання апеляційної скарги лише на 4 дні, відповідач навів причини пропуску такого строку, які полягали в тому, що повний текст оскаржуваного рішення розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.04.2017 року, його копію отримано представником відповідача 06.04.2017 року, однак виникли складності з вирішенням питання про виділення грошових коштів для сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи відповідачу у відновленні процесуального строку на подання апеляційної скарги визнав наведені причини неповажними, втім не врахував, що відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, що не набрало законної сили, передбачено ст.ст. 22, 91 ГПК України.

Проте, посилаючись на норми ст. 53 ГПК України, суд апеляційної інстанції також не врахував, що цей Кодекс не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.

Разом з тим, у рішенні від 08.12.2016 року у справі "ТОВ "Фріда" проти України" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд, вдаючись до надмірного формалізму під час відмови у розгляді касаційної скарги підприємства-заявника, суттєво обмежив право підприємства-заявника на перегляд справи у касаційному порядку, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Залишивши поза увагою наведене, апеляційний господарський суд оскарженою ухвалою фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

За таких обставин оскаржена судова ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11, - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Поштовик" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року скасувати, і справу № 910/22829/16 передати до Київського апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Поштовик" до провадження.