розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року у справі № 911/3684/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", про стягнення заборгованості,

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 28597847,54 грн., пені в сумі 9263611,96 грн., 3% річних у сумі 599844,17 грн. та 5349843,96 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого в січні 2013 року - червні 2015 року природного газу на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13/224-Б.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.10.2015 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 11 149 582,36 грн. заборгованості, 9008973,20 грн. пені, 575 045,95 грн. 3% річних, 5 349 843,96 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 7 955 607,74 грн. припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року та рішення господарського суду Київської області від 21.10.2015 року скасовано та передано справу № 911/3684/15 на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2017 року (суддя Рябцева О.О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 575045,80 грн. 3 % річних, 1966161,04 грн. інфляційних втрат, 8329658,25 грн. пені; провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 19105190,10 грн. припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року (судді Мартюк А.І., Зубець Л.П., Власов Ю.Л.) рішення суду першої інстанції змінено, присуджено стягнути з відповідача на користь позивача 575045,80 грн. 3 % річних, 1966161,04 грн. інфляційних втрат, 4164829,13 грн. пені, а також задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду частково: розстрочене виконання зазначеного рішення щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 4164829,13 коп. на строк один рік (на пропорційно-рівні щомісячні платежі) із обов'язковим щомісячним платежем (не пізніше останнього робочого дня кожного місяця) в сумі 347069,09 грн.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-224-Б, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ обсягом до 58 008,000 тис. куб. м.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень 6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі газу.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

До договору купівлі-продажу природного газу № 13-224-Б додатковими угодами неодноразово вносилися зміни.

Зокрема, відповідно до пункту 6.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно з п. 7.2 договору, у редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 року, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу на загальну суму 549 720 698,70 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого газу виконав не у повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість.

До дня звернення позивача з цим позовом до суду відповідачем сплачено заборгованість в сумі 9 492 657,44 грн.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем у період з 18.08.2015 року по 28.09.2015 року було сплачено позивачу 7955607,74 грн. та у період з 21.10.2015 року по 22.12.2015 року було сплачено ще 11149582,36 грн. заборгованості за договором № 13-224-Б від 04.01.2013 року, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача та не заперечувалося позивачем.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 80 %, а також заявлено про застосування строків позовної давності до позовної вимоги в частині стягнення пені.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем подана заява про розстрочку виконання рішення суду у даній справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на 7 (сім) років, шляхом щомісячного часткового перерахування коштів рівними частинами.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати одержаного природного газу.

Відмовляючи у задоволені позовної вимоги про стягнення боргу у сумі 9492657,44 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зазначена сума була сплачена відповідачем до дня звернення позивача з даним позовом до суду. Крім того, станом на момент прийняття рішення у справі відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем у сумі 19105190,10 грн. за договором № 13-224-Б від 04.01.2013 року, яка була наявна станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, що стало підставою для припинення провадження в цій частині вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Неналежне виконання грошового зобов'язання у спірний період стало підставою для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені за розрахунком, здійсненим судом, із застосуванням строку позовної давності до позовної вимоги в частині стягнення пені. Наведені відповідачем підстави для зменшення пені на 80 % не були визнані місцевим господарським судом винятковими, а тому у задоволені зазначеної заяви судом було відмовлено.

Суд апеляційної інстанції змінив наведене рішення з огляду на норми чинного законодавства, виняткові обставини справи та зважаючи на причини, які призвели до неналежного виконання боржником зобов'язання зі своєчасності оплати товару, зменшивши розмір пені на 50%. Також, судом апеляційної інстанції частково задоволена заява відповідача про розстрочку виконання судового рішення з розстроченням виконання такого рішення суду щодо стягнення пені.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 80 %.

Апеляційний господарський суд з посиланням на п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір пені на 50 % від належного до стягнення розміру.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення пені, оскільки присуджена до стягнення сума пені у розмірі 50 % (4 164 829,13 грн.), з урахуванням обставин справи та з огляду на сплату відповідачем основної заборгованості та присудження до стягнення 575 045,80 грн. - 3 % річних та 1 966 161,04 грн. - інфляційних втрат, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.

Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Така розстрочка пені судом апеляційної інстанції обґрунтована посиланням на тяжкий фінансовий стан відповідача, обумовлений в першу чергу, наявністю заборгованості перед ПАТ "Київоблгаз" різних категорій споживачів за розподіл природного газу, змінами у діючому законодавстві, стратегічним значенням товариства, оскільки незадоволення заяви про розстрочення рішення може призвести товариства до банкрутства та зробити виконання рішення взагалі неможливим.

Отже, виходячи з вимог наведеної норми процесуального права господарський суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, розстрочив виконання рішення суду у даній справі, обгрунтовано використав надане йому право, встановив обставини, що є підставою для розстрочки виконання судового рішення та обґрунтував їх винятковість, врахувавши майнові інтереси обох сторін.

До того ж, за змістом п. 6 ст. 83 ГПК України відстрочити або розстрочити виконання рішення - це право суду під час прийняття рішення.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, враховуючи фінансовий стан боржника та доводи викладені у заяві про розстрочку виконання судового рішення, а також баланс інтересів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення й обґрунтовано розстрочив його виконання щодо стягнення пені в сумі 4164829,13 грн. на строк один рік (на пропорційно рівні щомісячні платежі) із обов'язковим щомісячним платежем (не пізніше останнього робочого дня кожного місяця) в сумі 347069,09 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому вона підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року - без змін.