розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі-Лайф" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/14835/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі-Лайф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Капітал", третя особа: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", про стягнення 17639582,12 грн.,

за участю представників:

ВДВС: Бучка В.В., дов. № 780/20.3-03 від 24.07.2017 року,

Стягувача: Братченко А.В., дов. № 133 від 24.11.2016 року,

Боржника: не з'явився,

Третьої особи: не з'явився.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі-Лайф" (далі - ТОВ "КУА "Ізі-Лайф", Стягувач) було задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Капітал" (далі - ТОВ "Поларт-Капітал", Боржник) заборгованість за основним зобов'язанням у розмірі 13600000,00 грн., заборгованість по відсотках у розмірі 4015296,41 грн., заборгованість за комісійною винагородою у розмірі 24285,71 грн. і 73080,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили, 07.10.2014 року господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ, який надійшов до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС).

У листопаді 2016 року ТОВ "КУА "Ізі-Лайф" звернулось до господарського суду міста Києва, в порядку ст. - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС, у якій просило визнати незаконними дії останнього щодо винесення повідомлення № 512/6 від 12.10.2016 року про повернення виконавчого документу - наказу № 910/14835/14 від 07.10.2014 року Стягувачу без прийняття до примусового виконання та скасувати таке повідомлення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року, скаргу ТОВ "КУА "Ізі-Лайф" задоволено: визнано дії старшого державного виконавця ВДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 року незаконними, скасовано повідомлення про повернення виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання, винесене 12.10.2016 року старшим державним виконавцем ВДВС та зобов'язано ВДВС прийняти до виконання наказ господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року № 910/14835/14 і відкрити виконавче провадження з примусового виконання цього наказу.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 43, 110, 116, - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

У своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, ТОВ "КУА "Ізі-Лайф", посилаючись на безпідставність доводів та вимог Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, викладених у касаційній скарзі, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.10.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Картере В.І. на лікарняному, здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Плюшка І.А. та Сибіги О.М.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вказувалось вище, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року про стягнення з ТОВ "Поларт-Капітал" на користь ТОВ "КУА "Ізі-Лайф" заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 13600000,00 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 4015296,41 грн., заборгованості за комісійною винагородою у розмірі 24285,71 грн. і 73080,00 грн. судового збору, господарським судом міста Києва 07.10.2014 року було видано відповідний наказ № 910/14835/14, який надійшов до виконання до ВДВС.

В наступному, 04.10.2016 року Стягувач звернувся до ВДВС із заявою № 1/3 від 04.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу від 07.10.2014 року, проте, державним виконавцем ВДВС 12.10.2016 року було винесено повідомлення № 512/6 про повернення вказаного виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VШ в редакції від 02.06.2016 року, набрав чинності з 05.10.2016 року).

У поданій до господарського суду, в порядку ст. - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарзі, ТОВ "КУА "Ізі-Лайф" вказував на те, що дії державного виконавця ВДВС щодо винесення повідомлення № 512/6 від 12.10.2016 року про повернення виконавчого документу - наказу № 910/14835/14 від 07.10.2014 року йому, як Стягувачу, без прийняття до примусового виконання є незаконними, оскільки не відповідають вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VШ (в редакції від 02.06.2016 року) та ст. 116 Господарського процесуального кодексу України і порушують його права та охоронювані законом інтереси.

У зв'язку з цим, статтею - 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Також, процедуру оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби визначено і статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) .

Водночас, відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на час звернення Стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження) на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Крім того, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) та особливості їх виконання.

Так, згідно частини 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

З огляду на таке, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 6, 11, 21 Закону України "Про виконавче провадження", ст. - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, та представлені матеріали справи, дійшов висновку про те, що в даному випадку у державного виконавця ВДВС не було законних підстав для повернення виконавчого документу - наказу № 910/14835/14 від 07.10.2014 року Стягувачу без прийняття до виконання, шляхом винесення відповідного повідомлення № 512/6 від 12.10.2016 року, на підставі п. 10 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VШ в редакції від 02.06.2016 року), оскільки із заявою про примусове виконання наказу № 910/14835/14 від 07.10.2014 року Стягувач звернувся до ВДВС ще 04.10.2016 року, тобто - до набрання чинності вказаних змін, у зв'язку з чим, скарга ТОВ "КУА "Ізі-Лайф" є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про задоволення скарги на дії ВДВС, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7 - - 111-9, - 111-11, - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі-Лайф" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/14835/14 - без змін.