Рішенням господарського суду Донецької області від 01.03.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 905/31/17, позовні вимоги - задоволено. Стягнено з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення ділянки будівельним сміттям в районі колишнього цеху сортового скла, що знаходиться в користуванні Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" в м.Маріуполі по вул. Лепорського, б.1 у сумі 252387,00 грн., перерахувавши вищевказану суму на р/рахунок 33118331700051, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721, код платежу 24062100. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.09.2017 № 08.03-04/4299, у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 905/31/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Корсак В.А., Рогач Л.І.

Ухвалою від 26.09.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача в порядку приписів ст. - 74-1 ГПК України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.10.2017 № 08.03-04/4512, у зв'язку з відрядженням судді Рогач Л.І., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 905/31/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Корсак В.А.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 03.10.2017 представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач та третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" підлягає частковому задоволенню.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі Державного акта на право постійного користування землею ІІ-ДН № 004338, виданого Маріупольською міською радою народних депутатів 23.02.2001, у постійному користуванні Товариства: м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1 перебуває земельна ділянка площею 835,0612 га. Землю надано у постійне користування для експлуатації та обслуговування комплексу промислових, адміністративно-господарських будівель і споруд, складських приміщень, гаражів, мережі залізничних і автомобільних доріг на вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя відповідно до рішення Маріупольської міської ради народних депутатів від 28.12.2000 № 855.

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної Азовської морської екологічної інспекції за результатами перевірки додержанням вимог природоохоронного законодавства України в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами складений Акт № 37 за період з 08.04.2014 по 29.04.2014, в якому було зафіксовано, що на території підприємства виявлено два факти засмічення земельних ділянок: будівельним сміттям - площа 90 м.кв. об'єм відходів 18 м.куб., яка згідно схеми № 1 розташована в районі колишнього цеху сортового скла ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"; 2) металобрухтом - площа 45 м.кв., об'єм відходів 157,5 м.куб., яка згідно схеми № 2 розташована в районі АПК копрового відділення конверторного цеху ПАТ "МК "Азовсталь". Вищезазначений акт відповідачем підписано з запереченнями.

З метою усунення порушень, виявлених під час перевірки, державним інспектором виданий припис № 37, яким зобов'язано відповідача в термін до 08.06.2014 прибрати металобрухт та будівельне сміття з земельних ділянок в районі АПК Копрового відділення Конверторного цеху і в районі колишнього цеху сортового скла та утримувати їх в належному екологічно-санітарному стані.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 252387 грн. шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.

Натомість судові рішення не містять встановлених обставин справи щодо того, чи призвело чи може призвести зафіксовані в акті дії відповідача (засмічення земельних ділянок) до забруднення навколишнього природного середовища. При цьому, акт перевірки підлягає оцінці господарським судом поряд з іншими доказами на предмет його відповідності вимогам ст. 34 ГПК України.

Згідно з п. 3.5 Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Заявник касаційної скарги наголошує, що матеріали перевірки не містять відомостей та документальних доказів в який спосіб було визначено обсяги засмічення земельної ділянки, а саме, яким чином визначено площу земельної ділянки, товщину шару будівельного сміття, як це передбачено п. 3.5 Методики.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - частково задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2017 у справі № 905/31/17 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.