Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - судді:

Поляк О.І. (доповідач), Данилова М.В., Корсак В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017

у справі

№ 910/24148/16 Господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвестмент Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського"

про зобов 'язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Никифорова М.В., Ващенко О.В., Медведська В.В., Маньковський В.В.;

від відповідача: не з'явились;

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвестмент Компані" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" про зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі № 910/24148/16 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 08.06.2017 (головуючий суддя - Тищенко А.І., судді - Отрюх Б.В., Майданевич А.Г.) позовні вимоги задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" здійснити ремонтні роботи в системі водопостачання Блоку № 5 Офісно-житлового комплексу з влаштуванням підземного паркінгу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А/вул. Паньківська, 14, необхідні для відновлення постачання холодної води до нежилих приміщень №№1,2,3 (групи приміщень № 39), з № 1 по VI третього поверху, з № 1по № 7 (групи приміщень № 42), №№І,ІІ четвертого поверху, з № 1 по № 6 (групи приміщень № 45), №№ І, ІІ п'ятого поверху, з № 1 по № 6 (групи приміщень № 48), №№ І, ІІ шостого поверху, з № 1 по № 6 (групи приміщень № 50), №№І,ІІ сьомого поверху, з № 1 по № 6 (групи приміщень № 53), №№ І,ІІ восьмого поверху, з № 1 по №ІХ дев'ятого поверху (в літ.Б) загальною площею 1737,00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14, відповідно до договору № 22 від 01.02.2014 про комплексне обслуговування та утримання Офісно-житлового комплексу з влаштуванням підземного паркінгу та прибудинкових територій.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду України від 08.06.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 14, 251, 252 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, статей 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статтей 1, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на відсутності у відповідача обов'язку провести ремонтні роботи у зв'язку з тим, що договір № 22 з 31.12.2015 є припиненим. Додаткова угода № 2 до згаданого договору також не породжує будь-яких юридично-значимих наслідків для відповідача. Акт обстеження від 19.01.2017 № 151353 не є належним доказом припинення водопостачання, оскільки підписаний від імені споживача особою, яка не мала права його підписувати - представником позивача, який водночас, не є споживачем таких послуг. Крім цього, судами безпідставно прийнято до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову та зміну позовних вимог.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвестмент Компані", у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.

До Вищого господарського суду України надійшла заява позивача про здійснення фіксування судового процесу, яку, з огляду на вимоги статті - 81-1 Господарського процесуального кодексу, колегією суддів Вищого господарського суду України задоволено.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвестмент Компані" є власником нежилих приміщень №№ 1,2,3 (групи приміщень № 39), з № 1 по VI третього поверху, з № 1по № 7 (групи приміщень № 42), №№І,ІІ четвертого поверху, з № 1 по № 6 (групи приміщень № 45), №№ІДІ п'ятого поверху, з № 1 по № 6 (групи приміщень № 48), №№ І,ІІ шостого поверху, з № 1 по № 6 (групи приміщень № 50), №№І,ІІ сьомого поверху, з № 1 по № 6 (групи приміщень № 53), №№І,ІІ восьмого поверху, з № 1 по №ІХ дев'ятого поверху (в літ.Б) загальною площею 1737,00 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14.

Право приватної власності позивача на вказані нежилі приміщення підтверджується Свідоцтвом про право власності серії САЕ № 777249 від 10 грудня 2012 року, виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 10 грудня 2012 року № 1162-В.

02.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвестмент Компані" (споживач за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" (виконавець за умовами договору) було укладено договір № 22 про комплексне обслуговування та утримання Офісно-житлового комплексу з влаштуванням підземного паркінгу та прибудинкових територій.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний надавати послуги позивачу з утримання вказаного Офісно-житлового комплексу та прибудинкової території, забезпечення належної експлуатації нежитлових приміщень, що належать позивачу. Перелік послуг, що має надавати відповідач зазначений сторонами у додатку 1 до Договору № 22.

Строк дії договору сторонами визначено з моменту підписання сторонами та скріплення їх печатками та до 31 грудня 2014 року. У разі, якщо жодна із сторін договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії не направить листа про припинення дії договору, він вважається продовженим до 31 грудня 2015 року (п. 7.2 договору).

У подальшому до Договору № 22 було внесено відповідні зміни, а саме: 02.11.2015 підписана додаткова угода № 1 до Договору № 22, якою викладено в новій редакції додаток 1 до Договору № 22.

01.06.2016 підписана додаткова угода № 2 до Договору № 22, якою п. 7.2 договору викладено в наступній редакції: Цей договір набуває чинності з дня його укладення і діє весь час, протягом якого приміщення перебуває у власності споживача (позивача).

Відповідно до пункту 4.3 Договору № 22 відповідач як виконавець послуг/робіт зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлових та нежитлових приміщень; своєчасно проводити за рахунок власних коштів роботи з усунення неполадок, дефектів, пов'язаних з наданням неякісних послуг споживачу (Позивачу); забезпечувати належну експлуатацію та утримання об'єкта відповідно до його цільового призначення і здійснювати контроль за його технічним станом інженерного обладнання будинків, утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.

Як встановлено судами зі змісту додатку № 1 до договору № 22 від 01.02.2014 сторонами погоджено перелік послуг з обслуговування та утримання офісних приміщень у комплексу.

Відповідно до пункту 8 додатку 1 до Договору № 22 (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 02.22.2015) обслуговування системи водопостачання та каналізації включає в себе повний комплекс заходів з технічного обслуговування, заміну вузлів, механізмів, витратних матеріалів, пристроїв, тощо, огляд, перевірка функціонування, міжремонтне, профілактичне обслуговування, чистка, налагодження, профілактичні випробування, діагностика) та ремонт, в тому числі заміна елементів, труб, обладнання, вузлів, механізмів, витратних матеріалів, тощо, в тому числі відновлення нормального та безпечного функціонування систем водопостачання, водовідведення та каналізації, в тому числі при аваріях.

Згідно з актом обстеження водопостачання та водовідведення від 19.01.2017 № 151353, складеним інженером-інспектором УКВВ ПАТ "АК "Київводоканал", аварійної ситуації не виявлено, а водопостачання припинено ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у зв'язку з відсутністю спускного шарового крану.

Судами з'ясовано, що на вимоги позивача відновити водопостачання, викладені останнім у листі № 04/17 від 19.01.2017, відповідач належним чином не відреагував, послуг з водопостачання та водовідведення холодної води не відновив, ремонті роботи не провів.

Як встановлено судами, підставою звернення позивача до господарського суду було порушення відповідачем умов договору № 22 від 01.02.2014 про комплексне обслуговування та утримання офісно-житлового комплексу з влаштуванням підземного паркінгу та прибудинкових територій (надалі - Договір № 22), наслідком якого було припинення забезпечення позивача спочатку комунальною послугою з електропостачання, а в подальшому холодною водою. Припинення зазначених послуг відбулося внаслідок відключення електроживлення, а саме відключення розмикача (рубильника), а через деякий час - систем водопостачання.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом спочатку щодо ремонту систем електропостачання, а 26.01.2017 подав заяву про зміну предмету позову, а саме щодо зобов'язання здійснити ремонт систем водопостачання.

Задовольняючи згадану заяву, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, виходив з того, що предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру, а саме зобов'язання відповідача виконувати Договір № 22, порушення якого має кількісні показники і полягає у відмові надавати різні, але однорідні за своєю суттю послуги (відмова ремонтувати системи електропостачання, відмова ремонтувати системи водопостачання тощо).

Як роз'яснено пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки, як встановлено судами, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру обґрунтовану порушенням відповідачем умов договору № 22 в частині надання послуг з ремонту як систем енергопостачання (первісна вимога), так і систем водопостачання (вимога за заявою про зміну позовних вимог), то доповнення первісної вимоги про здійснення ремонтних робіт в електрощитовій вимогою про здійснення ремонту крану свідчить про кількісне збільшення позовних вимог, що є підставою для задоволення відповідної заяви позивача. Висновки судів у цій частині відповідають вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами згаданої норми колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Розглядаючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести ремонтні роботи у системі водопостачання, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, керуючись приписами статей 509, 629, 901 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлені судом обставини наявності пошкоджень у системі водопостачання, що підтверджується актом обстеження водопостачання та водовідведення від 19.01.2017 № 151353, та наявність у відповідача обов'язку проводити ремонтні роботи згаданих систем, обумовленого договором №22, дійшов висновку про наявність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Як унормовано статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, за договором від 02.02.2014 № 22 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" взяло на себе обов'язки з комплексного обслуговування та утримання Офісно-житлового комплексу з влаштуванням підземного паркінгу та прибудинкових територій.

Строк дії договору сторонами визначено з моменту підписання сторонами та скріплення їх печатками та до 31 грудня 2014 року. У разі, якщо жодна із сторін договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії не направить листа про припинення дії договору, він вважається продовженим до 31 грудня 2015 року (п. 7.2 договору). Матеріали справи не містять листів про припинення дії договору.

У подальшому до Договору № 22 було внесено відповідні зміни, а саме: 02.11.2015 підписана додаткова угода № 1 до Договору № 22, якою викладено в новій редакції додаток 1 до Договору № 22 та конкретизовано перелік послуг з обслуговування приміщень. Зокрема, пунктом 8 сторони погодили, що обслуговування системи водопостачання та каналізації включає в себе зокрема ремонт, в тому числі заміна елементів, труб, обладнання, вузлів, механізмів, витратних матеріалів, тощо.

У подальшому, як з'ясовано судами, сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 01.01.2016, яка є невід'ємною частиною Договору № 22, та встановлено строк дії згаданого договору до моменту припинення права власності позивача на приміщення в офісно-житловому комплексі за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А/вул. Паньківська, 14.

Оскільки матеріали справи не містять листів сторін договору про припинення дії договору від 02.02.2014 № 22, з огляду на укладення сторонами додаткових угод №№ 1, 2 та відсутності доказів припинення права власності позивача на приміщення, які є предметом договору № 22, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про чинність згаданого договору на момент розгляду справи у суді. У зв'язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про припинення дії договору ще у грудні 2015 року. Безпідставними, за наведених обставини, є доводи заявника касаційної скарги про порушення судами статей 14, 251, 252 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 180 Господарського кодексу України.

Розглядаючи заявлені позивачем вимоги, судами також достеменно з'ясовано наявність необхідності здійснити ремонті роботи для відновлення водопостачання. Так, згідно з актом обстеження водопостачання та водовідведення від 19.01.2017 № 151353, складеним інженером-інспектором УКВВ ПАТ "АК "Київводоканал", аварійної ситуації не виявлено, а водопостачання припинено ТОВ "Сервіс на Саксаганського" у зв'язку з відсутністю спускного шарового крану.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги, зроблені з посиланням на статті 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", стосовно того, що згаданий акт від 19.01.2017 № 151353 не є належним доказом, оскільки підписаний представником споживача, а не споживачем за договором, тобто відповідачем. По-перше, згаданими нормами не встановлюється недійсність акту у зв'язку з відсутністю у ньому підпису споживача за договором. По-друге, матеріали справи не містять докази оскарження згаданого акту та його скасування. По-третє, заявником не надано доказів спростування викладених у акті обставин. Відтак, судами, з огляду на вимоги статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, судами обґрунтовано прийнято акт від 19.01.2017 № 151353 у якості доказу у справі.

Враховуючи встановлені судами обставини стосовно необхідності провести ремонтні роботи систем водопостачання, обумовлені погодженими сторонами умовами договору від 02.02.2014 № 22, у редакції додаткових угод №№1, 2, оскільки відповідач ухиляється від проведення таких робіт, що свідчить про неналежне виконання ним зобов'язань за згаданим договором, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи позивача стосовно порушення судами статей 14, 251, 252 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, статей 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статтей 1, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, відтак, залишаються колегією суддів Вищого господарського суду України поза увагою.

Враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" судових рішень.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" - без задоволення.

У силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс на Саксаганського" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 910/24148/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 910/24148/16 залишити без змін.