ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області 97 396,02 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017, у справі № 921/122/17-г/11 позов задоволено повністю. Стягнуто з управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" 97 396,02 боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1 600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та рішення місцевого господарського суду від 28.02.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій та на підставі публічного договору надає споживачам послуги зв'язку.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" (3551-12) , Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" (203/98-ВР) та Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 (295-2012-п) , визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, протягом 2016 року Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Монастириська та Монастириського району на суму 97 396,02 грн.

Однак, всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг протягом 2016 року, відповідачем відшкодовані не були, в результаті чого станом на 01 січня 2017 утворилась заборгованість в розмірі 97 396,02 грн.

Позивач направляв відповідачу щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, звіти - як в електронному вигляді, так і поштою (рекомендованими листами з описом вкладення), що підтверджується супровідними листами (від 20.07.2016 № 06/2-11-255, від 04.08.2016 № 06/2-11-281, від 05.09.2016 № 06/2-11-338, від 04.10.2016 № 06/2-11-385, від 04.11.2016 № 06/2-11-451, від 05.12.2016 № 06/2-11-519, від 05.01.2017 № 06/2-11-12) з доказами відправлення та отримання відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295 (295-2012-п) , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 (256-2002-п) було затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Враховуючи вищезазначене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Пунктом 3 Порядку № 256 (256-2002-п) визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради .

З положень Постанови № 256 (256-2002-п) та Порядку вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку Відповідач, а підставою для сплати коштів є підписані обома сторонами Акти звіряння розрахунків.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Відтак у відповідача були усі наявні правові підстави для відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за 2016 рік.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 97 396,02 грн по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 921/122/17-г/11 - без змін.