ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2017 року
Справа № 923/1435/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, доповідача
Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Новотроїцького житлово-комунального підприємства
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017
у справі
№ 923/1435/16
Господарського суду
Херсонської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю " Кіппер-Транс"
до
Новотроїцького житлово-комунального підприємства
про
стягнення заборгованості в сумі 96302,31 грн
за участю представників:
позивача
не з 'явились
відповідача
не з 'явились
ВСТАНОВИВ:
28.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю " Кіппер-Транс" подало до господарського суду позов про стягнення з Новотроїцького житлово-комунального підприємства заборгованості у розмірі 92430,00 грн, 3% річних на суму 431,74 грн, втрат від інфляції у розмірі 3440,57 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за договором про надання послуг та вмотивовано приписами статей 16, 526, 599, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 20, 193 Господарського кодексу України.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що повністю розрахувався за надані послуги, відтак, підстави для стягнення заявлених позивачем сум відсутні.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.03.2017 (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача 92430,00 грн основного боргу 431,74 грн 3% річних, 3440,57 грн втрат від інфляції та 1444,53 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (судді: Савицький Я.Ф. - головуючий, Гладишева Т.Я., Головей В.М.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення та постанову господарських судів та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди в порушення приписів статей 32- 33, 43 Господарського процесуального кодексу України взяли за основу при задоволенні позову доводи позивача, не підтверджені належними та допустимими доказами, при цьому доводам та доказам відповідача належної оцінки суди не надали;. суди не врахували вимоги статей 526, 843 Цивільного кодексу України, статті 194 Господарського кодексу України щодо належного виконання сторонами зобов'язань та умов договору, за якими у договорі (пункт 2.2 договору) визначено, що вартість робіт визначається по факту надання послуг за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах наданих послуг, складених за табелями обліку робочого часу; залишили поза увагою, що позивач надавав послуги відповідачу лише за період з листопада 2015 по січень 2016, натомість взяли за доказ документи за серпень та листопад 2016.
Сторони не скористались процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 13.11.2015 Новотроїцьке житлово-комунальне підприємство (замовник, відповідач) і Товариство з обмеженою відповідальністю "КІППЕР-ТРАНС" (виконавець, позивач) уклали договір про надання послуг, за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги екскаватора - навантажувача JCB 4CX в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.
За пунктом 2.2. договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах наданих послуг, складених за табелями обліку робочого часу екскаватора-навантажувача JCB 4CX.
Згідно з пунктом 2.3. договору замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги, протягом 5 днів з моменту підписання такого акта, а пунктом 3.2.3. договору передбачено обов'язок замовника після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем підписувати ці акти в одноденний термін з моменту одержання.
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (пункт 4.1 договору).
Сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 5.1 договору).
Звертаючись з позовом, позивач покликався на надання ним відповідачу обумовлених договором послуг, що підтверджується направленим разом із супровідним листом на адресу відповідача акт здачі-прийняття-робіт № 00000065 від 19.08.2016 на суму 73984,40 грн. та відповідний рахунок-фактуру №0000192 від 19.08.2016 на суму 73984,40 грн, що підтверджується поштовим описом вкладення та фіскальним чеком. Вказаний лист відповідач отримав 08.09.2016, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.08.2016.
Також суди встановили, що позивач супровідним листом надіслав на адресу відповідача акт здачі-прийняття-робіт № 00000087 від 03.11.2016 на суму 18445,60 грн., а також рахунок-фактуру № 0000218 від 03.11.2016 на суму 18445,60 грн.
Ці акти відповідач не підписав, рахунки залишив без оплати, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "КІППЕР-ТРАНС" звернулось до суду з позовом про стягнення з Новотроїцького житлово-комунального підприємства про заборгованості в сумі 96302,31 грн., а саме: 92430,00 грн. основного боргу, 431,74 грн. у якості 3% річних, 3440,57 грн. втрат від інфляції.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з передбаченого вимогами чинного законодавства обов'язку сторін виконувати умови договору належним чином, враховуючи надані позивачем докази надання послуг, рахунки фактури та акти здачі-прийняття робіт та надані розрахунки сум річних і інфляційних на виставлену суму заборгованості. Здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем сум штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, суд вказав, що на виконання умов договору позивач, виконавши певний обсяг робіт, направив відповідачу складені про це акти здачі-прийняття робіт та рахунки, які відповідач відмовився отримати.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду в повному обсязі.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, за статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суди встановили, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
Суди попередніх інстанцій вірно визначили природу спірних правовідносин, як відносини, які виникли на підставі договору про надання певних послуг та дійшли цілком обґрунтованого висновку про обов'язковість належного виконання зобов'язань за таким договором сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище статей, оплаті зі сторони замовника підлягає саме надана послуга, факт реального надання якої підлягає доведенню належними та допустимими доказами відповідно до статей 32- 34 Господарського процесуального кодексу України. Висновок про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором викладено в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/326.
Як зазначалось раніше, відповідно до умов пункту 2.2. договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах наданих послуг, складених за табелями обліку робочого часу екскаватора-навантажувача.
Суди з'ясували, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складено та рахунки-фактури виставлено до оплати у відповідності до виконаного позивачем обсягу робіт, зафіксованого відповідно до умов договору.
Фактичні дати оформлення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та їх неодноразове направлення позивачем відповідачу не свідчать про необґрунтованість здійснених позивачем розрахунків вартості фактично наданих послуг та не є підставою для відмови від їх оплати.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини другої статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази та акти законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а їх висновки за наслідками вирішення спору є законними та обґрунтованими, підстав для скасування судових рішень за мотивами, викладеними в касаційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9, статтею - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Новотроїцького житлово-комунального підприємства залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 923/1435/16 Господарського суду Херсонської області та рішення Господарського суду Херсонської області від 07.03.2017 залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Л. Рогач
І. Алєєва
Т.Дроботова