розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2017 у справі № 905/2465/16

товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськ Вуглесервіс"

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

про стягнення 86 871, 81 грн.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.10.2016 у даній праві позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 57 780 грн. заборгованості, 2 580, 80 грн. 3% річних та 26 511, 01 грн. інфляційних втрат.

У травні 2017 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою на вказане рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2017 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, а справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято 06.10.2016 (повний текст рішення складено 11.10.2016).

Отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, є 21.10.2016.

В свою чергу скаржник подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2016 лише 06.05.2017, що підтверджується штампом установи поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла скарга, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Зазначаючи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач у відповідному клопотанні посилався на те, що не брав участь у судовому засіданні при прийнятті рішення, з повним текстом рішення зміг ознайомитися лише 28.04.2017 у зв'язку з помилковим направленням рішення на адресу іншої юридичної особи і, відповідно, до зазначеної дати не знав правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд виходив з того, що у судовому засіданні 20.09.2016 у присутності представників обох сторін господарським судом Донецької області було оголошено перерву до 06.10.2016, тобто про час та місце судового засідання відповідач був обізнаний належним чином. Господарським судом Донецької області 06.10.2016 прийнято рішення, яке направлено сторонам 11.10.2016, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням про вручення (повідомлення про вручення поштового відправлення представнику ТОВ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"). Крім цього, відповідач мав можливість ознайомитися з повним текстом рішення місцевого господарського суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень та, як наслідок, вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Разом з тим, ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України встановлює можливість поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, апеляційний суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні та оцінити докази, надані скаржником на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його відновлення. При цьому, слід враховувати наскільки суттєво було пропущено встановлений законом строк, а також те, що необхідною умовою практичного здійснення заінтересованою стороною права на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявні докази належного та своєчасного направлення господарським судом Донецької області рішення від 06.10.2016 відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи: вул. Київська, 1, м. Добропілля, Донецька область, 85000. Разом з тим, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі міститься поштове повідомлення про вручення 18.10.2016 поштового відправлення представнику товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", тобто іншій особі, а не відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) , ратифікована Верховною Радою України. Частина 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Отже, ст. 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, зокрема, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Вказані положення Основного Закону конкретизовані в ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Крім того, ст. 14 зазначеного Закону встановлено, що учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи, що чинним законодавством України кожному гарантовано право на оскарження судових рішень, з метою фактичної реалізації сторонами відповідного права та запобігання порушень ст. 6 Конвенції, апеляційний суд має приймати апеляційні скарги до провадження за відсутності суттєвих порушень щодо порядку їх оформлення та подання.

При цьому посилання апеляційного господарського суду на те, що відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з повним текстом судового рішення та мотивами його прийняття за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень не можуть бути покладені в основу оскаржуваної постанови, за встановленого факту вручення поштового відправлення представнику товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", тобто іншій особі, а не відповідачу, оскільки ані Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) , ані Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено обов'язку сторони перевіряти наявність судового рішення у зазначеному вище реєстрі.

За висновком колегії суддів касаційної інстанції, вищенаведені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду та передачі справи і апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо її прийняття.