Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду області Київської з позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з останнього суми 151 865 170,88 грн., з яких: заборгованість за надані по договору транспортування природного газу №1512000723 від 17.12.2015 послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї, у лютому, травні, червні, липні 2016 року на суму 126 372 570,07 грн., нараховані за період прострочення цієї оплати станом на 08.09.2016 пеня у сумі 13 404 529,27грн. за сукупний період з 12.04.2016 по 08.09.2016, штраф у сумі 7 929 868,80 грн., 3% річних у сумі 1 166 477,46 грн. за сукупний період з 12.04.2016 по 08.09.2016 та інфляційні втрати у сумі 2 991 725,28 грн. за період з 01.04.2016 по 31.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач належним чином не виконував умов договору транспортування природного газу №1512000723 від 17.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, а розрахунки, які здійснюються згідно Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій є лише одним із способів виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором і даний Порядок не змінював та не змінює строки виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором та не свідчить про відмову позивача прийняти належне виконання зобов'язань від відповідача у разі не укладення додаткової угоди до договору із зміною порядку розрахунків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017, у справі № 911/2624/16 провадження у справі в частині вимог про стягнення 126 372 570,07 грн. заборгованості припинено. В іншій частині вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та рішення господарського суду Київської області від 21.03.2017 скасувати в частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення 90 847 272 грн. заборгованості за надані послуги в серпні, вересні та жовтні 2016, 16 168 685,86 грн. пені, 1 460 007,85 грн 3 % річних, 4 022 946,29 грн інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (Замовник) укладено Договір транспортування природного газу №1512000723.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Позивач надає Відповідачу послуги транспортування природного газу (далі - Послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Відповідач сплачує Позивачу встановлену у цьому Договорі вартість таких Послуг.

Відповідно до пункту 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3 договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу.

Згідно пунктами 2.6, 2.7 договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Відповідно до пункту 4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; вчасно врегульовувати небаланси.

Пунктом 7.1 договору визначено, що вартість послуг розраховується, зокрема: балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

У разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: Вбалансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (пункти 9.1, 9.2 договору).

Згідно пункту 9.3 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електрону адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів (пункт 9.4 договору).

Згідно пунктом 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Пунктом 13.5 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги балансування обсягів природного газу на загальну суму 126 372 570,07 грн., що підтверджується актами надання послуг № 02-16-1512000723-БАЛАНС від 29.02.2016, № 05-16-1512000723-БАЛАНС від 31.05.2016 та № 06-16-1512000723-БАЛАНС від 30.06.2016.

В подальшому між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Сторона 1), Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації (далі - Сторона 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" (далі - Сторона 3), ПАТ "Київоблгаз" (далі - Сторона 4), ПАТ "Укртрансгаз" (далі - Сторона 5) та Національною акціонерна компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторона остання) були укладені спільні протокольні рішення №1860/у від 18.07.2016року на суму 226 373,93 грн.; №6/утг від 05.12.2016року на суму 26 000 000,00 грн.; №7/утг від 05.12.2016року на суму 24 440 000,00 грн.; №8/утг від 05.12.2016року на суму 7 421 499,00 грн.; №3555/у від 22.12.2016року на суму 600 000,00 грн.; №3576/у від 23.12.2016року на суму 213 000,00 грн.; №3606/у від 26.12.2016року на суму 13 715 000,00 грн.; №3607/у від 26.12.2016року на суму 50 000 000,00 грн.; №3608/у від 26.12.2016 року на суму 50 000 000,00 грн.; №135/у від 16.01.2017року на суму 3 000 000,00 грн.; №172/у від 17.01.2017року на суму 12 800 000,00 грн.; №174/у від 17.01.2017року на суму 1 000 000,00 грн.; №302/у від 19.01.2017року на суму 600 000,00 грн.; №440/у від 20.01.2017року на суму 54 150 000,00 грн.; №584/у від 23.01.2017 року на суму 1 989 258,00 грн., що разом складає 246 155 130,93 грн.

Згідно розділу 1 предметом цих спільного протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) .

Розділом 2 Спільних протокольних рішень визначено порядок проведення розрахунків.

За умовами пункту 2.6 зазначених протокольних рішень ПАТ "Київоблгаз" перераховує ПАТ "Укртрансгаз" кошти за надані послуги в 2016 році згідно договору №1512000723 від 17.12.2015 р. з таким записом у графі "призначення платежу" "постанова Уряду від 11.01.2005 р. № 20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за надані послуги в 2016 році, договір транспортування №1512000723 від 17.12.2015 р" в т.ч. ПДВ".

Відповідно до розділу 3 протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язались перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цих спільних протокольних рішень та з урахуванням укладених договорів на розрахункове-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів перерахувати кошти за схемою, передбаченою спільними протокольними рішеннями.

Відповідно до розділу 4 Спільних протокольних рішень, сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 (20-2005-п) та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання зазначених спільних протокольних рішень відповідачем здійснювалась оплата наданих позивачем послуг з балансування обсягів природного газу за Договором в сумі 246 155 130,93 грн.

Крім того, судами було прийнято до уваги, що під час розгляду даної справи відповідачем в повному обсязі було погашено суму боргу за отримані послуги балансування обсягів природного газу, тому між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення заборгованості за послуги надані у лютому, травні, червні, липні 2016 року на суму 126 372 570,07 грн.

Припиняючи провадження у справі, на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення суму боргу, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що борг в цій сумі було погашено відповідачем після порушення провадження у даній справі. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, річних та інфляційних втрат, вказали про те, що укладення сторонами договору про організацію взаєморозрахунків потягло за собою зміну порядку і строку проведення розрахунків та, відповідно, унеможливило застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 126 372 570,07 грн. на підставі до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК, оскільки відсутній предмет спору у зв'язку з повною сплатою боргу.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, річних та інфляційних втрат з огляду на таке.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, відповідачем та позивачем, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладені спільні протокольні рішення, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) .

За змістом даних протокольних рішень сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків відповідно до умов договору, на підставі якого заявлений позов у даній справі, що виключає застосування до відповідача санкцій та наслідків за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2014 № 3-105гс14, укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3. договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що правові підстави для нарахування пені, річних, інфляційних втрат та штрафу у позивача відсутні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.