розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року у справі № 913/887/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ" до приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" про зобов'язання повернути майно,

У серпні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно загальною вартістю 2116775,57 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.10.2016 року позовні вимоги про повернення майна загальною вартістю 2116775,57 грн. задоволено у повному обсязі, зобов'язано відповідача повернути позивачу майно:

- станок буровий СБГ-1М вартістю 398724,00 грн.;

- станок буровий СБГ-1М вартістю 412153,00 грн.;

- станок буровий СБГ-1М вартістю 415735,00 грн.;

- насос НБ - 3 120/40 вартістю 26725,00 грн.;

- трубу бурову діаметр 50 кількістю 540,00 м. на загальну суму 205200,00 грн.;

- ніпель кількістю 246 шт. на загальну суму 44280,00 грн.;

- кабель КГШВ 3x6,2x2,5,1x4 кількістю 0,2 км. на загальну суму 22108,00 грн.;

- кабель КГШВ 3x6,2x2,5,1x4 кількістю 0,2 км. на загальну суму 18948,00 грн.;

- долото шарошечне діаметр 76 кількістю 4 шт. на загальну суму 26658,68 грн.;

- долото шарошечне діаметр 93 кількістю 6 шт. на загальну суму 30760,02 грн.;

- долото шарошечне діаметр 133,4 кількістю 4 шт. на загальну суму 38921,00 грн.;

- молоток відбійний MO вартістю 816,67 грн.;

- рукав повітряний діаметр 18 кількістю 30,0 м. на загальну суму 363,25 грн.;

- рукав водяний діаметр 32 кількістю 100,0 м. на загальну суму 78000,00 грн.;

- ЗИП станка бурового СБГ - 1М кількістю 2 шт. на суму 2000,00 грн.;

- аварійний інструмент кількістю 2 комплекти загальною вартістю 1000,00 грн., всього загальною вартістю 2116775,57 грн.

На виконання рішення суду, яке набрало законної сили 21.10.2016 року, господарським судом Луганської області 31.10.2016 року видано відповідні накази.

25 квітня 2017 року до господарського суду Луганської області звернувся стягувач із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2016 року шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості відсутнього майна.

Заява стягувача обґрунтована тим, що рішення суду не виконується, оскільки державним виконавцем встановлено неможливість виконання рішення суду у зв'язку з фактичною відсутністю у боржника визначеного майна.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.05.2017 року (суддя О.Полей) заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду - задоволено: змінено спосіб виконання рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2016 року у справі № 913/887/16 з зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СКМ" бурове обладнання та матеріали: станок буровий СБГ-1М - 3 штуки; насос НБ - 3 120/40; трубу бурову діаметр 50 кількістю 540,00 м.; ніпель кількістю 246 шт.; кабель КГШВ 3x6,2x2,5, 1x4 кількістю 0,2 км.; кабель КГШВ 3x6,2x2,5, 1x4 кількістю 0,2 км.; долото шарошечне діаметр 76 кількістю 4 шт.; долото шарошечне діаметр 93 кількістю 6 шт.; долото шарошечне діаметр 133,4 кількістю 4 шт.; молоток відбійний МО; рукав повітряний діаметр 18 кількістю 30,0 м.; рукав водяний діаметр 32 кількістю 100,0 м.; ЗИП станка бурового СБГ - 1М кількістю 2 шт.; аварійний інструмент кількістю 2 комплекти загальною вартістю 2116775,57 грн., на стягнення з відповідача на користь позивача вартості присудженого майна на суму 2116775,57 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року (судді: О.Марченко, І.Зубченко, Л.Чернота) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі боржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, в задоволенні заяви відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу стягувач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників стягувача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

На виконання рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2016 року у справі № 913/887/16 позивачу 31.10.2016 року видано відповідні накази.

Постановою від 26.01.2017 року державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Луганської області від 31.10.2016 року. Вказаною постановою боржника зобов'язано повернути належне стягувачу рухоме майно протягом 10 робочих днів.

20.03.2017 року державним виконавцем на підставі п. 6 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю можливості доставки устаткування, яке повинно бути передане за виконавчим документом, та не можливістю проведення виконавчих дій на тимчасово неконтрольованій території.

Предметом даного судового розгляду є заява стягувача про зміну способу й порядку виконання судового рішення, яким боржника зобов'язано повернути майно, шляхом стягнення його вартості у зв'язку з відсутністю такого майна в боржника.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення заяви про зміну способу виконання рішення мотивовано доведеністю процесуальних підстав та умов для зміни способу виконання рішення із зобов'язання відповідача повернути позивачу майно в натурі на стягнення з відповідача на користь позивача вартості неповернутого майна, оскільки присуджене до передачі майно визначене родовими ознаками, а його вартість встановлена в судовому рішенні, яке виконується, до того ж обставини відсутності присудженого майна у боржника підтверджені актом державного виконавця про відсутність такого майна.

Разом з тим, у частині першій статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Враховуючи викладене, у випадку задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна на стягнення його вартості судам слід з'ясувати чи фактично не змінюється спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Такі правові висновки наведені у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2015 року № 6-1829цс15 та постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.12.2015 року № 6-2216цс15.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові надано помилкове тлумачення правових висновків викладених у постанові ВСУ з посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) , а не на норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , щодо яких зроблено висновок Верховним Судом України.

При цьому, судам слід мати на увазі, що для врахування висновків Верховного Суду України про застосування правової норми необхідно з'ясовувати чи є правовідносини у справі, що розглядається, подібними до тих, що мали місце у справі, в якій наведені висновки Верховного Суду України про те, як саме повинна застосовуватися така норма.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження").

Проте, при винесенні оскарженої ухвали від 03.05.2017 року, якою задоволено заяву стягувача про зміну способу і порядку виконання рішення, суд першої інстанції не з'ясував наявність обставин, що утруднюють чи перешкоджають виконанню рішення суду, пославшись лише на постанову ВДВС від 20.03.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, не з'ясувавши наявності інших доказів, які б підтверджували такі обставини. Так, під час розгляду заяви стягувача про зміну способу і порядку виконання рішення судом не було витребувано та досліджено матеріалів виконавчого провадження № 53283421, не було залучено до участі у справі орган державної виконавчої служби, що здійснював примусове виконання наказу господарського суду Луганської області у даній справі. До моменту належного підтвердження матеріалами виконавчого провадження відсутності майна та неможливості виконання рішення суду раніше встановленим способом, у суду відсутні підстави для зміни порядку та способу виконання рішення.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у рішенні господарського суду Луганської області від 03.10.2016 року, задовольняючи позов суд зробив висновок, що спір у даній справі стосується індивідуально визначеного майна, в той час як в ухвалі господарського суду Луганської області від 03.05.2017 року про зміну способу виконання цього судового рішення зазначено, що за вказаним рішенням суду стягувачу присуджене майно, визначене родовими ознаками.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не надано правового обґрунтування щодо належності спірного майна до майна визначеного індивідуальними чи родовими ознаками, а отже мають місце суперечливі висновки судів щодо визначення правової природи майна за його ознаками.

Враховуючи викладене, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року та ухвалу господарського суду Луганської області від 03.05.2017 року скасувати, і справу № 913/887/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.