ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2017 року
Справа № 910/22400/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Демидової А.М. (доповідач у справі),
суддів:
Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К.", м. Донецьк"
на ухвалу
господарського суду міста Києва від 15.02.2017
та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017
у справі
№ 910/22400/16 господарського суду міста Києва
за заявою
Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К.", м. Донецьк"
про
скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 11.11.2016 у третейській справі № 58/16
за позовом
Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до
Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К.", м. Донецьк"
третя особа
Приватне акціонерне товариство "АВК"
про
звернення стягнення на предмет застави,
за участю представників:
від позивача
не з 'явився
від відповідача
Лавринович В.О.
від третьої особи
не з 'явився
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "А.В.К.", м. Донецьк" (далі - ПАТ "КФ "А.В.К.") звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 11.11.2016 у третейській справі № 58/16.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/22400/16 (суддя Усатенко І.В.) у задоволенні заяви ПАТ "КФ "А.В.К." відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 (колегія суддів у складі: Буравльов С.І. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/22400/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 910/22400/16, ПАТ "КФ "А.В.К." звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк подання касаційної скарги, скасувати зазначені судові акти, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.09.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. відновлено ПАТ "КФ "А.В.К." строк подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі № 910/22400/16, прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "КФ "А.В.К." до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.09.2017 о 10 год. 00 хв.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 18.09.2017 № 08.03-04/4218 у зв'язку з відпусткою судді Кролевець О.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/22400/16.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2017 для розгляду справи № 910/22400/16 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.10.2009 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк"), та Закритим акціонерним товариством "АВК", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "АВК" (далі - ПрАТ "АВК") було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО (далі - Кредитний договір).
Додатковим договором № 8 від 27.09.2011 сторони виклали Кредитний договір в новій редакції.
27.09.2011, з метою забезпечення виконання ПрАТ "АВК" зобов'язань за Кредитним договором, між Акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Донецьк" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір застави, який зареєстровано у реєстрі за № 3313.
Також, 14.09.2012, з метою забезпечення виконання ПрАТ "АВК" зобов'язань за Кредитним договором, між Акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Донецьк" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір застави, який зареєстровано у реєстрі за № 2780.
24.10.2013, між ПАТ "КФ "А.В.К.", яке є майновим поручителем ПрАТ "АВК", та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договори про внесення змін до договорів застави, згідно з п. 3 яких внесено зміни до договорів застави, а саме: викладено п. 9.5 договорів застави в наступній редакції: "9.5 Усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду htpp://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду htpp://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Сбербанк" звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з позовом до ПАТ "КФ "А.В.К." про звернення стягнення на предмет застави за договорами застави.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у складі Третейського судді Пошелюзного С.В. від 11.11.2016 у справі № 58/16 задоволено позовні вимоги ПАТ "Сбербанк" до ПАТ "КФ "А.В.К.", третя особа - ПрАТ "АВК" та звернено стягнення на предмет застави за договором застави від 27.09.2011, зареєстрованим у реєстрі за № 3313 та договором застави від 14.09.2012, зареєстрованим в реєстрі за № 2780.
Відповідно до ч. 1 ст. - 122-1 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ПАТ "КФ "А.В.К." звернулось з відповідною заявою про його скасування.
Заява ПАТ "КФ "А.В.К." про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 11.11.2016 у третейській справі № 58/16 обґрунтована тим, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, йому не підвідомча; рішення третейського суду прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою та вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди; третейською угодою було передбачено інший порядок розгляду справи; склад третейського суду не відповідав вимогам закону; зміст і форма третейського застереження не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди".
Відповідно до ч. 2 ст. - 122-5 ГПК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" унормовано, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за певним винятком.
Вказана норма носить імперативний характер і встановлює вичерпний перелік справ, не підвідомчих третейському суду. При цьому серед наведеного у зазначеній нормі закону переліку справ непідвідомчих третейському суду не містяться справи, про які зазначає скаржник (такі як: справи у спорах, що мають публічно-правове значення та/або справи, де застосовуються норми щодо регулювання обігу іноземної валюти та/або справи, де концентрація суспільно значимих елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру, тощо).
Відповідно до ст. 27 Закону "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.
Чинне законодавство України, як і ст.ст. 1, 5, 6 Закону України "Про третейські суди" розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.
Частиною 2 ст. 9 Цивільного кодексу України зазначено, що Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Включення до складу майна суб'єктів господарювання грошей в іноземній валюті для здійснення фінансових відносин передбачено ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, врегульовано нормами Господарського кодексу України (436-15) та іншими актами законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір між сторонами у справі № 58/16 являється виключно приватним та не містить будь-яких елементів публічних відносин.
Таким чином суди дійшли вірного висновку, що справа № 58/16, у якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Як зазначалось вище та встановлено судами, відповідно до п. 9.5 договорів застави, в редакції договорів про внесення змін до договорів застави від 24.10.2013, усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цих договорів чи у зв'язку з ними, в тому числі, що стосуються їх укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсними повністю або частково, або визнання неукладеними, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даних договорів, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".
Встановивши, що третейські застереження, викладені у п. 9.5 договорів застави передбачають розгляд третейським судом спорів щодо виконання та порушення умов договорів, суди дійшли висновків про те, що відсутні підстави зазначати, що вони стосується лише спорів, які існували (не існували) на момент підписання договорів застави в редакції, що містили третейські застереження.
Судами встановлено, що між сторонами справи № 58/16 існував спір на момент розгляду справи третейським судом і він був розглянутий в рамках, передбачених третейськими застереженнями, а умов, що свідчать про недійсність третейських застережень, п. 9.5 договорів застави не містять.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено твердження ПАТ "КФ "А.В.К." про те, що укладеними договорами застави не передбачено розгляд спорів про звернення стягнення на предмет застави у третейському суді.
Також судами попередніх інстанцій правомірно відхилено твердження ПАТ "КФ "А.В.К." про те, що третейськими угодами було передбачено інший порядок розгляду справи і склад третейського суду не відповідав вимогам закону, з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, пунктами 9.5 договорів застави, в редакції договорів про внесення змін до договорів застави від 24.10.2013, сторони погодили, що усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цих договорів чи у зв'язку з ними, в тому числі, що стосуються їх укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсними повністю або частково, або визнання неукладеними, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даних договорів, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду htpp://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду htpp://arbitrate.com.ua/.
Судами встановлено, що ПАТ "КФ "А.В.К." не обґрунтовано можливість прийняття іншого рішення або в іншому порядку, ніж при розгляді третейської справи № 58/16 у випадку застосування Регламенту, в редакції станом на 24.10.2013, тобто, скаржником не наведено належного обґрунтування, в чому полягають розбіжності в редакції Регламенту третейського суду, чинного станом на 24.10.2013, та в редакції Регламенту третейського суду станом на час розгляду третейської справи № 58/16.
Судами попередніх інстанцій також обґрунтовано спростовано доводи ПАТ "КФ "А.В.К." про те, що сумісний розгляд позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави за двома договорами застави від 27.09.2011 та від 14.09.2012 суперечить третейським застереженням, викладеним у даних договорах, оскільки, як встановлено судами згідно з ч. 1 ст. 51 Регламенту третейського суду третейський суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Тобто, Регламентом третейського суду передбачена можливість об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві, якщо сумісний розгляд цих вимог не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднить вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. - 122-4 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Згідно з п.п. 6.1.8, 6.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у судовому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд з'ясовує компетенцію третейського суду щодо вирішення спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди, перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим Законом та ГПК України (1798-12) . Якщо господарський суд встановить наявність інших підстав для скасування такого рішення, ніж ті, які наведено в заяві, то він з урахуванням припису частини четвертої статті - 122-4 ГПК України скасовує рішення третейського суду з підстави (підстав), передбаченої названим Кодексом. За результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу, зміст якої, з огляду на припис частини першої статті - 122-6 ГПК України, має відповідати статті 84 (а не статті 86) названого Кодексу, з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою статті - 122-5 ГПК України.
Встановивши відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення третейського суду, місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ПАТ "КФ "А.В.К." про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 11.11.2016 у третейській справі № 58/16.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 та ч.ч. 1, 2 ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11, - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К.", м. Донецьк" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2017 у справі № 910/22400/16 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді
А.М. Демидова
С.В. Владимиренко
С.Р. Шевчук