розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року у справі № 910/13054/16 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" до Національного банку України, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 8463118 грн. та визнання права власності на майно,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Саковець І.В., дов. № 18-0011/44981 від 27.06.2017 року,

Третя особа: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива", Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, Відповідач), з урахуванням уточнень, про скасування нарахованої та стягнутої НБУ з ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" пені у розмірі 5475205,48 грн., стягнення отриманого купонного доходу у розмірі 3240583,00 грн. та отриманого доходу від погашення цінних паперів у розмірі 860800,00 грн., визнання за ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" права власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 шт. номінальною вартістю 20302000,00 грн. та державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 шт. номінальною вартістю 3012800,00 грн., а також, про стягнення процентів за користування купонним доходом і коштами, отриманими від погашення цінних паперів в сумі 70047,96 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 190304,17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року, до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, було залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, Третя особа 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року, позовні вимоги ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" задоволено частково, а саме: стягнуто з НБУ на користь ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" отриманий купонний дохід у розмірі 3240583,00 грн. та отриманий дохід від погашення цінних паперів у розмірі 860800,00 грн., а також, визнано за ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" право власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 шт. загальною номінальною вартістю 20302000,00 грн. та державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 шт. загальною номінальною вартістю 3012800,00 грн. В решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, НБУ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 202, 204, 526, 590 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника НБУ, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вказувалось вище, вимогами ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" у даній справі, з посиланням на ст.ст. 15, 16, 22, 317, 321, 328, 387, 397, 530, 536, 630, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 36, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року у справі № 826/18784/15, якою визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ № 407/БТ від 23.06.2015 року, з урахуванням уточнень, є скасування нарахованої та стягнутої НБУ з ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" пені у розмірі 5475205,48 грн., стягнення отриманого купонного доходу у розмірі 3240583,00 грн. та отриманого доходу від погашення цінних паперів у розмірі 860800,00 грн., визнання за ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" права власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 шт. номінальною вартістю 20302000,00 грн. та державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 шт. номінальною вартістю 3012800,00 грн., а також, про стягнення процентів за користування купонним доходом і коштами, отриманими від погашення цінних паперів в сумі 70047,96 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 190304,17 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 217, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 71, 73 Закону України "Про Національний банк України", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, та обставини, встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року у справі № 826/18784/15, якою було визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ № 407/БТ від 23.06.2015 року про переведення у свою власність державних облігацій України UA4000173280 та UA4000186928, що належали Позивачу, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в частині стягнення з НБУ на користь ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" отриманого НБУ купонного доходу (облігації UA4000173280: 19.08.2015 року - 1446517,50 грн., 17.02.2016 року - 1446517,50 грн.; облігації UA4000186928: 05.10.2015 року - 183996,00 грн., 04.04.2016 року - 163552,00 грн.) у загальному розмірі 3240583,80 грн. та отриманого доходу від погашення цінних паперів у розмірі 860800,00 грн., а також, в частині визнання за ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" права власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 шт. та державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 шт.

Щодо іншої частини вимог Позивача - про скасування нарахованої та стягнутої НБУ пені у розмірі 5475205,48 грн., а також, про стягнення 3% річних за користування купонним доходом і коштами, отриманими від погашення цінних паперів в сумі 70047,96 грн. та інфляційних втрат за користування купонним доходом і коштами в сумі 190304,17 грн., то суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, встановивши, що вимога про скасування нарахованої та стягнутої НБУ пені не відповідають способам захисту порушеного права, а вимога про стягнення з НБУ 3% річних за користування купонним доходом і коштами, отриманими від погашення цінних паперів, та інфляційних, нарахованих Позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не може бути застосована до спірних правовідносин про стягнення збитків, дійшов висновку про відмову у цій частині позову.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки такі не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між НБУ (Кредитор) та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" (Позичальник) було укладено низку кредитних договорів та договорів застави державних облігацій України, у тому числі - кредитний договір від 06.11.2014 року № 247/11-14/КТ (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі 22500000,00 грн. на строк з 06.11.2014 року по 26.12.2014 року з оплатою 19,85% річних.

Умовами Кредитного договору (п. 2.2.4.) передбачалось, що НБУ має право забезпечити наступного робочого дня за днем неповернення коштів ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів, а також нарахувати з наступного календарного дня, що настає за днем порушення Позичальником будь-якого зобов'язання за Кредитним договором, пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення виконання зобов'язання.

Крім того, пунктом 2.2.11. Кредитного договору передбачалось, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Позичальником за Кредитним договором НБУ має право стягнути штраф у розмірі 30000,00 грн.

В наступному, 01.12.2014 року сторонами також було укладено Договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору, яким змінено строк погашення відсотків за користування кредитом за листопад 2014 року на 26.12.2014 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань Позивача за Кредитним договором, між НБУ (Заставодержатель) та ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" (Заставодавець) 06.11.2014 року було укладено договір застави Державних облігацій України № 247/11-14/ДОУ (далі - Договір застави), відповідно до умов якого (п. 1.1.), з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Заставодавець передав у заставу Заставодержателю державні облігації України загальною вартістю 23638546,88 грн., а саме: UA4000173280 у кількості 20302 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн., балансовою вартістю 1028,19 грн. за одну штуку, загальною вартістю 20302000,00 грн. із датою погашення - 15.08.2018 року, та UA4000186928 у кількості 4304 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн., балансовою вартістю 775,22 грн. за одну штуку, загальною номінальною вартістю 3012800,00 грн. із датою погашення - 30.09.2019 року.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору застави Застоводадержатель зобов'язався перерахувати в день підписання цього договору та Кредитного договору кошти кредиту та одночасно надіслати до депозитарію цінних паперів НБУ повідомлення для блокування державних облігацій України, зазначених у пункту 1.1. цього договору.

Також, умовами Договору застави (п.п. 2.2.2., 2.2.4.) передбачалось, що Заставодержатель має право: у разі невиконання Заставодавцем умов, що передбачені Кредитним договором (неповернення, часткового неповернення або несвоєчасного повернення), та неможливості списання відповідно до ст. 73 Закону України "Про національний банк України" у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку Заставодавця та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками, до її повного погашення через 10 робочих днів з дня виникнення простроченої заборгованості здійснити продаж державних облігацій України третім особам або переведення державних облігацій у власність заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задовольнити всі свої вимоги відповідно до цього договору; у разі неможливості продажу предмета застави залишити заставлені державні облігації України у свій власності за справедливою вартістю.

На виконання умов п. 2.1.1. Кредитного договору НБУ перерахував на розрахунковий рахунок ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" суму кредитних коштів та одночасно заблокував у депозитарію цінні папери ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива", зазначені у п. 1.1. Договору застави.

Разом з цим, як було встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, пунктом 2. Постанови Правління НБУ від 09.10.2014 року № 655 (v0655500-14) "Про заходи зміни умов користування кредитами та операціями репо" в редакції, що діяла з 10.10.2014 року, встановлювалось, що стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів та штрафу, накладених за порушення умов відповідних кредитних договорів, не здійснюється.

Водночас, згідно п. 1 вказаної Постанови, у разі звернення банку щодо неможливості належного виконання ним зобов'язань перед Національним банком України за операціями рефінансування та операціями репо в строки, визначені кредитними договорами та договорами репо, укладеними відповідно до умов Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2009 року № 259 (z0410-09) , здійснюється продовження строку та зміну інших умов користування отриманими кредитами на умовах та в порядку, визначених Положенням про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 13 липня 2010 року № 327 (z0540-10) , шляхом внесення відповідних змін до таких кредитних договорів, договорів застави та договорів репо, у зв'язку з чим, листами (вих. № 358 від 21.11.2014 року, № 395 від 16.12.2014 року і № 404 від 22.12.2014 року) ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" зверталося до НБУ з пропозиціями про внесення змін до Кредитного договору щодо незастосування штрафних санкцій та інших заходів впливу за простроченою заборгованістю, яка утворилася у ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" на момент звернення, проте вказані листи НБУ було залишено без відповіді і відповідні зміни до умов Кредитного договору внесено не було.

При цьому, відповідно до п. 1.4 розділу VI Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затв. Постановою Правління НБУ № 259 від 30.04.2009 року (z0410-09) , яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, Національний банк має право з дня виникнення простроченої заборгованості банку здійснювати списання коштів з кореспондентського рахунку банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками (далі - кореспондентський рахунок). Якщо немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку банку, то Національний банк уживає заходів щодо задоволення в повному обсязі своїх вимог за операціями з регулювання ліквідності відповідно до укладених договорів і вимог законодавства України, у тому числі шляхом продажу предмета застави (операції) та/або переведення його за справедливою вартістю у свою власність.

Як вказувалось вище, умовами Кредитного договору (п.п. 2.2.5. та 2.2.8.) також передбачалося право Кредитора (НБУ) звернути стягнення на заставлене майно шляхом вжиття заходів щодо продажу третім особам цінних паперів, а у разі неможливості їх продажу, залишити заставлені цінні папери у своїй власності за справедливою вартістю.

В наступному, на підставі Постанови Правління НБУ від 23.06.2015 року № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова Ініціатива" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2015 року № 121 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива", яким з 24.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" строком на 3 місяці: з 24.06.2015 року по 23.09.2015 року включно.

Водночас, постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 року № 407/БТ НБУ у свою власність було переведено предмет застави - державні облігації України: UA4000173280 у кількості 20302 шт. номінальною вартістю 1000 грн. за одну штуку балансовою вартістю 1028,19 грн. за одну штуку загальною номінальною вартістю 20302000,00 грн. із датою погашення - 15.08.2018 року, та UA4000186928 у кількості 4304 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн. за одну штуку, балансовою вартістю 775,22 грн., загальною номінальною вартістю 3012800,00 грн. із датою погашення - 30.09.2019 року.

Також, вказаною Постановою № 407/БТ НБУ було нараховано ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" пеню, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за Кредитним договором, у розмірі 5475205,48 грн.

Разом з тим, як вбачається з представлених матеріалів, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року у справі № 826/18784/15, яка набрала законної сили, Постанову Правління НБУ від 23.06.2015 року № 407/БТ було визнано незаконною та скасовано.

У зв'язку з цим, ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" звернувся до господарського суду з позовом до НБУ про скасування нарахованої та стягнутої НБУ з ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" пені у розмірі 5475205,48 грн., стягнення отриманого купонного доходу у розмірі 3240583,00 грн. та отриманого доходу від погашення цінних паперів у розмірі 860800,00 грн., визнання за ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" права власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 шт. номінальною вартістю 20302000,00 грн. та державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 шт. номінальною вартістю 3012800,00 грн., а також, про стягнення процентів за користування купонним доходом і коштами, отриманими від погашення цінних паперів в сумі 70047,96 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 190304,17 грн., як заподіяних Позивачу збитків, як упущеної вигоди.

У зв'язку з цим, частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України дійсно передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 224 Господарського кодексу України також передбачено, що учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.

З огляду на такі положення ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, та з урахуванням доводів Позивача, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача отриманого останнім за час дії Постанови Правління НБУ від 23.06.2015 № 407/БТ, скасованої постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року у справі № 826/18784/15, купонного доходу у загальному розмірі 3240583,00 грн. та доходу від погашення облігацій у загальному розмірі 860800,00 грн., та про визнання за Позивачем права власності на цінні папери - державні облігації України UA4000173280 у кількості 20302 шт. та державні облігації України UA4000186928 у кількості 4304 шт.

Разом з цим, пунктами 1.3., 1.7., 1.8. "Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України", затв. Постановою Правління Національного банку України від 13.07.2010 року № 327 (z0540-10) , передбачається, що рішення про надання чи відмову в наданні стабілізаційного кредиту, зміну умов кредитного договору, погодження графіка повернення кредиту та сплати процентів за користування ним приймає Правління Національного банку в межах монетарних параметрів. Національний банк з метою обмеження ризику ліквідності банку під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановлює обмеження та вимоги щодо його діяльності, які мають бути передбачені в кредитному договорі. Національний банк під час зміни умов кредитного договору в частині продовження строку користування кредитом застосовує процедуру особливого режиму контролю, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора. Національний банк залишає без розгляду клопотання і документи банку щодо надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору в разі невідповідності їх вимогам законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, або подання банком неповного пакета документів чи недостовірної інформації та повертає їх банку.

У зв'язку з цим, розглядаючи та вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не приділив у повній мірі та належним чином уваги положенням, як п. 1. згаданої вище Постанови Правління НБУ від 09.10.2014 року № 655 (v0655500-14) "Про заходи зміни умов користування кредитами та операціями репо", так, відповідно, і п.п. 1.3, 1.7, 1.8 "Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України", затв. Постановою Правління НБУ від 13.07.2010 року № 327 (z0540-10) , у комплексному їх застосуванні, які виключають автоматичне продовження (зміну) умов договору рефінансування.

Крім того, приймаючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача у справі отриманого купонного доходу та доходу від погашення облігацій, а також визнаючи за Позивачем право власності на вказані цінні папери, судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не було враховано те, що зазначені цінні папери були предметом застави, тобто предметом, який забезпечував виконання боржником - ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" грошових боргових зобов'язань перед НБУ, строк виконання яких, як вбачається зі встановлених судом обставин справи, настав.

При цьому, частково задовольняючи позов у даній справі, суд першої фактично так і не визначив остаточний розмір заборгованості ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" перед НБУ за кредитним договором від 06.11.2014 року № 247/11-14/КТ (з урахуванням процентів та інших платежів) на час звернення стягнення на предмет застави.

Також, судом першої інстанції не було враховано і положень ст. 54 Закону України "Про заставу", якою передбачено, що у випадку коли законом чи договором не передбачено інше, купонні листи на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від зазначеного в цінному папері права є предметом договору застави тільки у випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов'язання, з урахуванням умов укладених між сторонами Кредитного договору та Договору застави, які фактично судом першої інстанції взагалі не досліджувались, що також призвело до передчасних висновків про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми купонного доходу.

Водночас, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього ж Кодексу, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вимогам вищезазначених норм матеріального права та обставинам справи, про які вказувалось вище, та які мають значення для правильного вирішення спору, також не приділив належної уваги Постанові Правління НБУ від 09.10.2014 року № 655 (v0655500-14) "Про заходи зміни умов користування кредитами та операціями репо", та відповідно, п.п. 1.3, 1.7, 1.8 "Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України", а також, положень ст. 54 Закону України "Про заставу", як і не проаналізував укладених між сторонами договорів та розміру невиконаного зобов'язання за Кредитним договором, чим припустився тих же порушень, що і суд першої інстанції.

Між тим, згідно ч. 1 ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на зазначене таке, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові у даній справі та постанова апеляційного господарського суду про залишення такого рішення без змін, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято без всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами та, в залежності від встановленого і вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.